65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р. Справа № 916/1375/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595),
до: Громадської організації "МАМА-86-ОДЕСА" (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 307, кв. 56; код ЄДРПОУ 25933023),
про стягнення 32219,70 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "МАМА-86-ОДЕСА" про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 32219,70 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу № 916/1375/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою від 11.04.2025 суд прийняв позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/1375/25. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою » (т. 1, а.с. 63-64).
Станом на 03.06.2025 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIIІ (надалі - Положення), Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально-визначеного майна.
Згідно з п/п “п» пункту 2.4. Положення на департамент покладено функцію здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов'язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об'єктами комунальної власності.
Матеріали справи свідчать, що 12.09.2005 між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (надалі - орендодавець) і Громадською організацією "МАМА-86-ОДЕСА" (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 720/ж/2 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 32,4 кв.м., першого поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 20, з метою розміщення офісу.
Згідно з п. 1.2. Договору, цей договір діє з 12.09.2005 по 20.08.2006.
Додатком № 1 до Договору передбачений розрахунок орендної плати до договору оренди № 720/ж/2 від 12.09.2005.
Додатковим погодженням від 16.07.2007, окрім іншого, у тексті Договору змінено назву орендодавця на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, внесено зміни в частині строку дії договору до 16.01.2008 та в частинні розрахунку орендної плати.
Додатковим погодженням від 31.10.2007 внесено зміни до Договору в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим погодженням від 23.01.2008 внесено зміни до Договору в частині розрахунку орендної плати за місяць та в частині строку дії Договору до 23.07.2008.
Додатковим погодженням від 20.05.2008 внесено зміни до Договору в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим погодженням від 20.10.2008 внесено зміни до Договору в частині строку дії договору до 19.10.2011 та в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим погодженням від 24.11.2011, окрім іншого, у тексті Договору змінено назву орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі - позивач або орендодавець), внесено зміни до Договору в частині строку дії Договору до 01.11.2014 та в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим договором від 11.01.2012 внесено зміни до Договору в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим договором від 17.07.2013, окрім іншого, внесено зміни до Договору в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим договором від 19.05.2014, окрім іншого, внесено зміни до Договору в частині розрахунку орендної плати та в частині строку дії договору до 31.12.2014.
Додатковим договором від 19.01.2015 внесено зміни до Договору в частині строку дії договору до 31.12.2015 та в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим договором від 03.02.2016, окрім іншого, внесено зміни до Договору в частині строку дії Договору до 31.12.2016 та в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим договором від 14.12.2016, окрім іншого, внесено зміни до Договору в частині строку дії Договору до 31.12.2017 та в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим договором від 25.03.2019, окрім іншого, внесено зміни до Договору в частині строку дії Договору до 31.12.2019 та в частині розрахунку орендної плати.
Додатковим договором від 23.12.2019 внесено зміни до Договору в частині строку дії Договору до 31.12.2020 та в частині розрахунку орендної плати.
Окрім цього, у додатковому договорі між сторонами погоджено викласти перший абзац пункту 2.2. розділу 2 "Порядок розрахунків" у новій редакції: "2.2. За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року в розмірі 1 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції; з 01 січня 2021 року орендну плату, що розрахована на 01.12.2019 в розмірі 849,59 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць".
Всі додаткові погодження та додаткові угоди до Договору оренди є його невід'ємними частинами, мають відповідну юридичну силу та є обов'язковими до виконання.
За умовами п. 4.7 Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
01.02.2024 уповноваженими працівниками Департаменту здійснено обстеження орендованого приміщення, за результатами якого встановлено, що приміщення зачинено, доступу до нього немає, договору страхування не надано.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.07.2024 у справі № 916/826/24 позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Стягнуто з Громадської організації "МАМА-86-ОДЕСА" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 97877,76 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди. Виселено Громадську організацію "МАМА-86-ОДЕСА" з нежитлового приміщення загальною площею 32,4 кв.м., першого поверху, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 20, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2024 у справі № 916/826/24 набрало законної сили 16.08.2024.
З метою виконання вищевказаного рішення суду головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Євгенієм Білашем було відкрито виконавче провадження № 76063838 від 17.09.2024 (про стягнення) та виконавче провадження № 76068778 від 18.09.2024 (про виселення).
Позивач зазначає, що боржником в добровільному порядку рішення суду від 24.07.2024 у справі № 916/826/24 не виконано, а тому виникла необхідність здійснити примусове виселення боржника, про що було складено акт державного виконавця від 25.11.2024 та долучено фотознімки на підтвердження наявності особистих речей боржника у приміщенні, яке належить Департаменту.
Постановою про залучення працівників органів внутрішніх справ від 25.11.2024 винесеною головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса ПМУМЮ (м. Одеса) Євгенієм Білашем в рамках ВП № 76068778 з примусового виконання наказу № 916/826/24 від 19.08.2024 виданого Господарським судом Одеської області про виселення ГО "МАМА-86-ОДЕСА" з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Одеса, вул. Катериненська, 20, залучено двох працівників ГУНП в Одеській області для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись у м. Одеса, вул. Катириненська, буд. 20, дата - 29.11.2024, час - 14:00.
Постановою від 29.11.2024 винесеною головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Євгенієм Білашем в рамках ВП № 76068778 з примусового виконання наказу № 916/826/24 від 19.08.2024 виданого Господарським судом Одеської області про виселення ГО "МАМА-86-ОДЕСА" з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Одеса, вул. Катериненська, 20, виконавче провадження закінчено.
Надалі, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, ГО "МАМА-86-ОДЕСА" було нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна (об'єкта оренди), що за період з 01.02.2024 по 29.11.2024 складає 32219,70 грн (т. 1, а.с. 38).
Таким чином, за твердженнями позивача, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 32219,70 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019, який набрав чинності 27.12.2019.
Судом встановлено, що відповідачем після припинення Договору не було повернуто позивачу орендоване майно, а лише постановою державного виконавця від 29.11.2024 було виселено боржника з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 20.
За таких обставин, позивач має підстави для стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі подвійної плати за час користування останнім об'єктом оренди (період з 01.02.2024 по 29.11.2024) після припинення дії Договору .
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (т. 1, а.с. 38), зазначає таке.
Пунктом 185.1. статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Вирішуючи питання щодо правильності та правомірності розрахунку позивача, суд виходить з такого.
В силу статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи № 916/1319/19 Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.
Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.
Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
З огляду на зазначене, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Суд також зазначає, що відповідно до частин 1, 2 ст. 19 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ “Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Відповідно до частин 1, 3 статті 17 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ “Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Аналогічні положення щодо коригування орендної плати на індекс інфляції було наведено як у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1994 № 786 (яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630), так і у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 28.04. 2021 № 630.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, встановив, що його здійснено з безпідставним нарахуванням сум ПДВ.
Судом було здійснено перерахунок неустойки за неповернення відповідачем майна, після припинення дії Договору, за визначеним позивачем періодом, який суд вважає вірним, із застосуванням подвійної орендної плати у розмірі, визначеному п. 1.3. Додаткового договору № 16, яку б міг сплачувати відповідач у випадку правомірного користування майном, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, без врахування ПДВ за період з 01.02.2024 по 29.11.2024.
Відповідно до здійсненого судом розрахунку (32219,70:1,2=26849,75), правомірна сума неустойки становить 26849,75 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за період користування майном з 01.02.2024 по 29.11.2024 у розмірі 26849,75 грн.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації "МАМА-86-ОДЕСА" (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 307, кв. 56; код ЄДРПОУ 25933023) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595) суму неустойки у розмірі 26849,75 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2523,33 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 04.06.2025.
Суддя Нікітенко С.В.