65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/716/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19 А, офіс 262, код ЄДРПОУ 42088805)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Ексклюзив» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 7/9, офіс 1, код ЄДРПОУ 41664407)
про стягнення, -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Ексклюзив» про стягнення грошових коштів у розмірі 5624246,88 грн., з яких: 1000000 грн. основного боргу, 1180000 грн. пені, 3330000 грн. штрафу та 114246,88 грн. 30% річних.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором процентної грошової позики від 10.10.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/716/25; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.03.2025 о 15:30. Ухвалою суду від 20.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/716/25 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.04.2025 о 12:30.
У підготовчому засіданні 10.04.2025 судом оглянуті оригінали документів, доданих до позовної заяви та у протокольній формі в порядку ст. 185 ГПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.05.2025 о 10:00. У судовому засіданні 08.05.2025 судом у протокольній формі в порядку ст. 202 ГПК України винесено ухвалу про відкладення судового засідання на 28.05.2025 о 12:00.
27.05.2025 за вх.№16828/25 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, яку суд розцінив за своїм змістом як заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд розглядати позовні вимоги у наступній редакції: стягнути з ТОВ “Агро Ексклюзив» заборгованість за договором процентної грошової позики від 10 жовтня 2024 року у розмірі 1189041,60 грн., з яких: сума основного боргу 1000000 грн., 30 відсотків річних 189041,60 грн.
28.05.2025 за вх.№17089/25 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, яка судом у протокольній формі задоволена в частині розгляду справи без участі представника позивача.
У судовому засіданні 28.05.2025 судом у протокольній формі прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх.№16828/25 від 27.05.2025 та на розгляді суду відповідно перебувають позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором процентної грошової позики від 10 жовтня 2024 року у розмірі 1189041,60 грн., з яких: сума основного боргу 1000000 грн. та 30 відсотків річних у розмірі 189041,60 грн.
У судове засідання 28.05.2025 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідач у підготовчі та судові засідання, в тому числі 28.05.2025, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету відповідача, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронних документів. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено відповідачу можливість на вчинення дій, подання позицій по суті справи під час розгляду справи судом, оскільки судом належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи і в такий спосіб забезпечено відповідачу належні процесуальні гарантії для можливості вчинення відповідачем процесуальних дій. Натомість відповідач такою можливістю не скористався.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/716/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 28.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
10.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро Ексклюзив» (позичальник, відповідач) був укладений договір процентної грошової позики.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати позичальнику грошові кошти з нарахуванням річних процентів в розмірі, визначеному цим договором, а останній зобов'язується прийняти і повернути процентну позику у визначений цим договором строк позикодавцеві; предметом процентної позики по даному договору є грошові кошти у національній валюті України у розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень (без податку на додану вартість).
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору сума позики (вартість предмета позики) за цим договором становить 1000000,00 (один мільйон) гривень (без податку на додану вартість); за цим договором проценти за надання позики нараховуються та сплачуються у розмірі 30% (тридцять відсотків) річних.
У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору позика надається на строк 31 календарних днів; остаточним часом повернення позики є 15 годин 00 хвилин 31 жовтня 2024 р.
За п.п. 4.1-4.5 договору позикодавець зобов'язаний надати позику протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору; позика надається у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника; позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунка позикодавця в банківській установі, що його обслуговує; по настанні дати вказаної в п.3.2 цього договору, позичальник зобов'язується протягом одного банківського дня повернути суму позики з урахування процентів; позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів, на розрахунковий рахунок позикодавця і вважається поверненою позикодавцю позичальником з моменту зарахування усієї суми грошових коштів, що позичалися та процентів річних, на поточний рахунок позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.
Відповідно до п.п. 6.1-6.3 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством; порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; при порушенні позичальником строку повернення позики вказаного в п.3.2, п.4.4 цього договору, він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню в розмірі 1% від суми позики за кожний день прострочення повернення позики; при порушенні позичальником строку повернення позики більш ніж на один тиждень, він зобов'язаний, крім сплати пені (п.6.2 цього договору), також сплатити на поточний рахунок позикодавця штраф в розмірі 3% від суми позики за кожен день прострочення повернення позики.
Пунктом 7.5 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №2173 від 10.10.2024 про переказ позивачем на користь відповідача грошових коштів на суму 1000000 грн. (призначення платежу - “перераховано згідно договору процентної грошової позики б/н від 10.10.2024).
Неповернення відповідачем суми позики за договором процентної грошової позики від 10.10.2024 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом (з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 1000000 грн. основного боргу та 189041,60 грн. 30 відсотків річних.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові КГС ВС від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 зауважено, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладений договір процентної грошової позики від 10.10.2024, відповідно до якого позивач надав відповідачу позику у розмірі 1000000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №2173 від 10.10.2024 на суму 1000000 грн. При цьому, умовами договору передбачено, що проценти за надання позики нараховуються та сплачуються у розмірі 30% (тридцять відсотків) річних, а остаточним часом повернення позики є 31 жовтня 2024 року.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, господарський суд зазначає, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання позики відповідачу за укладеним договором процентної грошової позики від 10.10.2024, проте відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору, у визначений договором строк (31.10.2024) отримані грошові кошти у розмірі 1000000 грн. позивачу не повернув, докази повернення позивачу таких коштів в матеріалах справи відсутні, а тому є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» позовні вимоги про стягнення з відповідача 1000000 грн. основного боргу.
Враховуючи, що укладений договір передбачає сплату відповідачем процентів за надання позики, які нараховуються та сплачуються у розмірі 30% річних, приймаючи до уваги те, що датою отримання позики є 10.10.2024 та станом на 28.05.2025 позика відповідачем не повернута, перевіривши розрахунки позивача процентів за надання позики, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів сплати процентів за користування позикою, які обумовлені сторонами у договорі, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» позовних вимог про стягнення з відповідача 189041,60 грн. процентів за надання позики. Господарський суд наголошує, що нараховані проценти не є мірою відповідальності за прострочення виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а є нарахуваннями на підставі ч.1 ст. 1048 ЦК України.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в електронній формі через систему “Електронний суд» у розмірі 14268,50 грн. (1189041,60 грн. *1,5%*0,8) покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Ексклюзив» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 7/9, офіс 1, код ЄДРПОУ 41664407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесенерготрейд» (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19 А, офіс 262, код ЄДРПОУ 42088805) 1000000 /один мільйон/ грн. основного боргу, 189041 /сто вісімдесят дев'ять тисяч сорок одну/ грн. 60 коп. процентів та 14268 /чотирнадцять тисяч двісті шістдесят вісім/ грн. 50 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 03 червня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля