Рішення від 22.05.2025 по справі 916/187/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/187/25

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Саранюк В.М.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/187/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 08680572)

про стягнення 18 030 236,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 18 030 236,46 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням в сумі 14 065 793,98 грн, пеня в сумі 1 253 376,74 грн, 3% річних в сумі 653 455,20 грн та інфляційні втрати в сумі 2 057 610,54 грн.

Позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами постачання природного газу № 3629-НГТ-23 від 17.01.2022, № 1487-ПСО (ТКЕ)-23 від 02.12.2022 та № 5910-ТКЕ (23)-23 від 18.09.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу.

При цьому, позивач зауважує, що ДП «Підприємство ДКВС України (№14)» з 23.07.2024 перебуває в стані припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, у зв'язку з чим позивач у серпні 2024 року, в межах визначеного засновником строку для пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, надіслав на адресу відповідача вимогу сплату боргу від 23.09.2024 № 125/3/2-9581 у сумі 16972274,88 грн, яку останній отримав 30.09.2024, проте відповіді кредитору не надав та у добровільному порядку боргу не сплатив.

Так, позивач зазначає, що на виконання умов договору № 3629-НГТ-23 від 17.01.2022, позивач передав відповідачу у період з 01.01.2021 по 30.11.2022 природний газ в загальному об'ємі 490,21600 тис. куб.м. на загальну суму 6873599,65 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, коригуючими актами та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, проте останній зобов'язання за загаданим договором виконував неналежним чином, розрахунки за поставлений природний газ здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, з порушенням передбаченого п. 5 договору строку, розрахувався частково, сплатив кошти у сумі 1462181,17 грн.

За ствердженням позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором № 3629-НГТ-23 від 17.01.2022 складає 5411418,48 грн. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за означеним договором, останній нарахував пеню за неналежне виконання відповідачем умов договору, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Окрім того, позивач вказує, що на виконання умов договору № 1487-ПСО (ТКЕ)-23 від 02.12.2022, позивач передав відповідачу у період з 01.11.2022 по 31.03.2023 природний газ в загальному об'ємі 530,89300 тис. куб.м. на загальну суму 4233018,02 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте останній зобов'язання за загаданим договором також виконував неналежним чином, розрахунки за поставлений природний газ здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, з порушенням передбаченого п. 5 договору строку, розрахувався частково, сплативши кошти у сумі 893018,90 грн.

За ствердженням позивача, на момент пред'явлення вимоги заборгованість відповідача за договором № 1487-ПСО (ТКЕ)-23 від 02.12.2022 становить 3339999,12 грн. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за означеним договором, останній нарахував пеню за неналежне виконання відповідачем умов договору, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Також, позивач наголошує, що на виконання умов договору № 5910-ТКЕ (23)-23 від 18.09.2023, позивач передав відповідачу у період з 01.09.2023 по 15.04.2024 природний газ в загальному об'ємі 689,37600 тис. куб.м. на загальну суму 5619376,38 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, проте відповідач, у свою чергу, зобов'язання за загаданим договором виконував неналежним чином, розрахунки за поставлений природний газ здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, з порушенням передбаченого п. 5 договору строку, розрахувався частково, сплативши кошти у сумі 305000,00 грн.

За ствердженням позивача, на момент пред'явлення вимоги заборгованість відповідача за договором № 5910-ТКЕ (23)-23 від 18.09.2023 становить 5314376,38 грн. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за означеним договором, останній нарахував пеню за неналежне виконання відповідачем умов договору, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач надав суду заяву (вх. № 9676/25 від 26.03.2025), якою повідомив, що наказом №2076/5 від 10.07.2024 Міністерства Юстиції України «Про припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» шляхом ліквідації» прийнято рішення припинити шляхом ліквідації юридичну особу - державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» та утворено комісію з припинення. Також, на підставі вказаного наказу було повідомлено орган, що здійснює державну реєстрацію про початок процедури ліквідації, та 06.08.2024 було опубліковано оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» про припинення ДП «Підприємство ДКВС України (№14)». За ствердженням відповідача, наразі на його балансі відсутнє будь-яке нерухоме майно.

Відповідач відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 позовна заява вх.№ 199/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

27.01.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 199/25 від 21.01.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/187/25. Постановлено справу № 916/187/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "20" лютого 2025 року об 11:20 год.

18.02.2025 позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 5457/25), яким просив визнати неявку представника позивача у підготовче засідання у справі № 916/187/25 поважною та відкласти розгляд справи на іншу дату.

20.02.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/187/25 на "11" березня 2025 року о 10:20 год.

07.03.2025 від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. № 7828/25 від 10.03.2025), відповідно до якої позивач просив суд надати можливість його представнику взяти участь у підготовчому засіданні, призначеному на 11.03.2025 о 10:20 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС.

Окрім того, 10.03.2025 позивач надав до суду клопотання (вх. № 7851/25), яким просив провести підготовче засідання у справі № 916/187/25 за наявними у справі матеріалами за відсутності представника позивача.

11.03.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх. № 7828/25 від 10.03.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 916/187/25.

Також, 11.03.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/187/25 за ініціативою суду на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "03" квітня 2025 року об 11:00 год.

20.03.2025 за вх.№ 9056/25 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яке судом було задоволено відповідною ухвалою від 24.03.2025.

26.03.2025 від ДП «Підприємство ДКВС України (№14)» надійшло повідомлення (вх. № 9676/25) про прийняття рішення щодо його припинення шляхом ліквідації, яке судом було долучене до матеріалів справи разом із доданими доказами.

03.04.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/187/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/187/25 до судового розгляду по суті на "17" квітня 2025 року о 12:40 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/187/25 по суті на 13 травня 2025 року о 12:00 год.

Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» було повідомлено про дату, місце та час судового засідання по суті відповідною ухвалою суду від 03.04.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України

17.04.2025 у судовому засіданні по справі № 916/187/25, у зв'язку з виникненням технічних проблем зі зв'язком у позивача та технічною неможливістю його участі в режимі відеоконференції, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до "13" травня 2025 року о 12:00 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 18.04.2025 згідно вимог ст. 120 ГПК України.

13.05.2025 у судовому засіданні по справі № 916/187/25, у зв'язку з неявкою відповідача та неможливістю завершити розгляд справи у даному судовому засіданні, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "22" травня 2025 року о 10:20 год., про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 14.05.2025, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

15.05.2025 позивачем подано до суду додаткові пояснення (вх. № 15538/25) щодо розрахунків основного боргу та штрафних санкцій за договором №1487-ПСО(ТКЕ)-23 від 02.12.2022, які судом були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою та виступив у судових дебатах, де заявлений позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, проте процесуальним правом участі в судових засіданнях не скористався та свого повноважного представника жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до відомостей, наявних у КП «ДСС», відповідач - ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів, до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи подані позивачем всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 22.05.2025 Господарським судом був завершений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні, та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошене скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як постачальником, з однієї сторони, та Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)», як споживачем, з іншої сторони, укладено договір постачання природного газу №3629-НГТ-23, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3. за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з червня 2021 року до червня 2024 року (включно), а саме: з червня 2021 року до червня 2022 року в кількості 609,377 тис. куб м., в тому числі по місяцях (п/п 2.1.1.); на період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються сторонами додатковими угодами до цього договору (п/п 2.1.2.). Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п/п 2.1.3.).

Відповідно до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме акт на передачу Обсягу І (фіксованого), акт на передачу Обсягу ІІІ (фіксованого) та акт на передачу Обсягу ІІ (п/п. 3.5.2. п. 3.5. договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п/п. 3.5.3. п. 3.5. договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (п/п. 3.5.4. п. 3.5. договору).

У пункті 3.6. договору погоджено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином, зокрема:

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) визначається наступним чином: в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 (включно) ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 (включно) становить 7583,89 грн (п/п 4.1.1.1 п. 4.1.1. договору).

В період з 01.06.2022 до 31.05.2023 (включно) ціна природного газу розраховується за формулою: Ціна = ((ЦінаБ х Кncg х Кнбу) + ПДВ, де Ціна - ціна купівлі-продажу природного газу, гривень за 1 (одну) тис. куб.м з ПДВ; ЦінаБ - встановлюється нарівні першого року постачання природного газу з 01.06.2021 по 31.05.2022, що становить 6183,33 грн без - ПДВ. Кncg - індекс зміни котирувань на європейському хабі NCG, визначається як; відношення поміж середньоарифметичних значень між цінами «Bid» та «Ask», в євро/МВт год, які опубліковані під заголовком «Complete European Gas prices», NCG (відповідних місяців, кварталів та сезонів за період постачання газу з 01.06.2022 по 31.05.2023) у джерелі котирувань (звіт «Argus European Natural Gas»), що визначаються за період з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2022 року та середньоарифметичних значень між цінами «Bid» та «Ask», в євро/МВт год, які опубліковані під заголовком «Complete European Gas price»: NCG (відповідних місяців, кварталів та сезонів за період постачання газу з 01.06.2021 по 31.05.2022) у джерелі котирувань (звіт «Argus European Natural Gas»), що визначаються за період з 01 жовтня 2020 року по 30 квітня 2021 року. Кнбу - Індекс зміни офіційного курсу гривні до євро, визначається як: відношення офіційного курсу гривні до євро встановленого Національним банком України, середнього за період з 1 по 20 травня 2022 року та офіційного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України, середнього за період з 1 по 20 травня 2021 року. ПДВ = 20%*((ЦінаБ х Кncg х Кнбу). До ціни газу, визначеної за наведеною формулою, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. (п/п. 4.1.1.2. п. 4.1.1. договору).

Пунктом 4.1.2. договору передбачено, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг ІІ за 1000, куб.м. визначається щомісячно шляхом підписання додаткової угоди на рівні середньоарифметичного значення ціни, що враховує розрахункові ціни (середньоарифметичне значення котирувань) із застосуванням коригуючого коефіцієнта 1,02.

Відповідно до п/п 4.1.2.8. п. 4.1.2 договору ціна для Обсягу II на січень 2022 року, визначеного в пункті 2.1 цього договору, за 1000 куб.м. природного газу встановлюється нарівні 31695,74 грн без ПДВ; крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім, того тариф на послуги транспортування природного гачу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн, за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, для Обсягу II на січень 2022 року становить 38198,78 грн.

Відповідно до пп. 4.1.3 договору ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг III (фіксований), визначається наступим чином: в період з 01.10.2021 до 31.12.2022 (включно) ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.10.2021 до 31.12.2022 (включно) становить 16554,00 грн (п/п.4.1.3.1 договору).

Пунктом 4.3. договору визначено, що загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Так, згідно з пунктом 5.1. договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (п/п 5.1.1.); оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (п/ 5.1.2.); остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого) (п/п 5.1.3.); у разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору (п/п 5.1.4.).

Відповідно до умов пункту 5.2. для цілей виконання пункту 5.1 цього договору споживач, починаючи з жовтня 2021 року, за п'ять робочих днів до початку відповідного розрахункового періоду зобов'язується для проведення розрахунків за цим договором виконати одну з таких умов: надати постачальнику безвідкличну безумовну банківську гарантію (гарантія) для забезпечення виконання споживачем грошових зобов'язань споживача за цим договором по оплаті постачальнику за природний газ; укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (договір про договірне списання) з рахунків споживача, на який надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ.

Договір про договірне списання укладається між споживачем, постачальником та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок споживача. Споживач також зобов'язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, та не здійснювати розрахунки за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений договір про договірне списання.

У разі порушення споживачем умов розрахунків за поставлений природний газ оплата за природний газ за цим договором здійснюється шляхом щоденного договірного списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків споживача, на які надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.4. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.

Згідно з п.6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 13.1 договору визначено, що останній набирає чинності з дати його укладання і діє до 30 червня 2024р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

20.01.2022, 23.02.2022 та 31.03.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ДП «Підприємство ДКВС України (№14)» укладені додаткові угоди №1, № 2 та № 3 до договору постачання природного газу № 3629-НГТ-23, якими були внесені зміни щодо встановлення ціни для Обсягу ІІ на лютий, березень та квітень 2022 року відповідно.

Також додатковою угодою № 4 від 26.04.2022 сторони виклали п/п 4.1.1.1. п. 4.1. договору у наступній редакції: « 4.1.1.1. В періоди: з 01.06.2021 по 28.02.2022 та з 01.05.2022 по 31.05.2022 ціна природного газу за 1000 куб.м. без ПДВ - 6183,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед в періоди: з 01.06.2021 по 28.02.2022 та з 01.05.2022 по 31.05.2022 становить 7583,89 грн.

У період з 01.03.2022 по 30.04.2022 ціна природного газу за 1000 куб.м. без ПДВ - 6183,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, крім того ПДВ, всього з ПДВ - 148,99 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування в період з 01.03.2022 по 30.04.2022 становить 7568,99 грн».

02.12.2022 між сторонами укладена додаткова угода № 5, відповідно до п.п. 1, 3 якої постачальник та споживач дійшли взаємної згоди призупинити постачання природного газу за договором через шість календарних днів (на сьомий день) з дня підписання даної додаткової угоди. Зобов'язання споживача щодо оплати переданого за договором природного газу залишаються незмінними та обов'язковими для виконання відповідно до умов договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № 3629-НГТ-23 від 17.01.2022 між АТ «Перший український міжнародний банк», позивачем та відповідачем був укладений договір про договірне списання №3629-НГТ-23 від 28.11.2022 з додатками.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 3629-НГТ-23 позивачем у період з січня по березень 2022 року та у листопаді 2022 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 6873599,65 грн, на підтвердження чого сторонами були складені та підписані наступні акти приймання-передачі природного газу та коригуючі акти приймання-передачі природного газу: акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 (з урахуванням обсягу споживання І: 80,43500 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 610009,97 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (з урахуванням обсягу споживання І: 138,52500 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 1050557,98 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 13,30100 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 220184,69 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 (з урахуванням обсягу споживання І: 156,15400 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 1184254,32 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 13,30100 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 220184,69 грн з ПДВ; коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 за період березня 2022 року на суму 1181927,75 грн; коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 за період березня 2022 року на суму 219986,51 грн.

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані, зокрема, представником відповідача та скріплені відтиском печатки підприємства.

Водночас, на підтвердження обсягу спожитого відповідачем газу, позивачем до матеріалів справи надано відповідь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за вих. №ТОВВИХ-24-14332 від 18.09.2024, на адвокатський запит від 17.09.2024 № 125/3/2-9124, щодо отримання інформації з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (ЕІС-код 56XR00008IWFW00N) природного газу з ресурсу позивача.

Згідно наданої ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відповіді ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (ЕІС-код 56XR00008IWFW00N), обсяг природного газу, використаний споживачем за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» становить 88500,00м3 .

Матеріали справи містять лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/47236/2024 від 16.04.2024 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», з якого вбачається оплата відповідачем у період з 18.03.2022 по 04.01.2023 вартості спожитого природного газу на загальну суму 1462181,17 грн, зокрема, оплати були проведені наступним чином: 18.03.2022 - 140000,00 грн, 18.03.2022 - 220184,69 грн, 24.05.2022 - 470009,97 грн, 14.07.2022 - 219986,51 грн, 04.01.2023 - 412000,00 грн.

Здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ на суму 1462181,17 грн вбачається також з відомостей позивача щодо операцій по підприємству відповідача за договором № 3629-НГТ-23, однак, зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений позивачем у спірний період природний газ в розмірі 5411418,48 грн відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення 78705,38 грн пені, 360651,81 грн 3% річних та 1153749,41 грн інфляційних втрат.

Також, 02.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 1487-ПСО(ТКЕ)-23, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2022 року по березень 2023 року (включно) в кількості 789,5316 тис. куб м., в тому числі по місяцях. Даний пункт договору набуває чинності після настання відкладальних обставин, зазначених в п. 13.1. договору. Сторони визнають, що до набуття чинності даним пунктом, серед іншого, передача газу у відповідні розрахункові періоду не здійснюється, навіть якщо вони зазначені у вищенаведеній таблиці пункту 2.1. договору.

Згідно з п. 4.1. договору, ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в п.2.1 договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн (п/п 4.1.1.).

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг II за 1000 куб.м газу без ПДВ - 31937,92 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 38325,50 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу II за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38489,39 грн (п/п 4.1.2.).

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг III (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу III (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн (п/п 4.1.3.).

Відповідно до пункту 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання- передачі природного газу - до останнього числа місяця за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно з п. 5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.

Відповідно до п/п.4 п. 6.2 договору, споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов пп. 2.2.1 цього договору.

Постачальник має право отримати оплату за переданий цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором (п/п.4 п. 6.3 договору).

Згідно з п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1. договору - після настання відкладальних обставин згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, а саме, укладання споживачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п. 5.2. цього договору. Договір діє до 31 березня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 1487-ПСО(ТКЕ)-23 позивачем у період з грудня 2022 року по березень 2023 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4233018,02 грн, на підтвердження чого сторонами були складені та підписані наступні акти приймання-передачі природного газу: акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 (з урахуванням обсягу споживання І: 130,28600 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 988074,32 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 2,51400 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 41616,47 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 (з урахуванням обсягу споживання І: 104,92200 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 795716,62 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 5,96700 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 98777,05 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 (з урахуванням обсягу споживання І: 131,23200 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 995248,68 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 6,89200 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 114089,39 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 (з урахуванням обсягу споживання І: 141,40000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 1072361,65 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 7,68000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 127133,84 грн з ПДВ.

Вищенаведені акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані, зокрема, представником відповідача та скріплені відтиском печатки підприємства.

Матеріали справи містять лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/69271/2024 від 13.06.2024 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», з якого вбачається оплата відповідачем у період з 02.12.2022 по 11.06.2024 вартості спожитого природного газу на загальну суму 893018,90 грн, зокрема, оплати були проведені наступним чином: 06.01.2023 - 90152,46 грн, 13.02.2023 - 98777,05 грн, 13.02.2023 - 250000,00 грн, 02.03.2023 - 80000,00 грн, 03.03.2023 - 32000,00 грн, 10.03.2023 - 2089,39 грн, 10.04.2023 - 240000,00 грн, 24.04.2023 - 100000,00 грн.

Здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ на суму 893018,90 грн вбачається також з відомостей позивача щодо операцій по підприємству відповідача за договором № 1487-ПСО(ТКЕ)-23, однак, зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений позивачем у спірний період природний газ в розмірі 3339999,12 грн відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення 433220,98 грн пені, 170918,44 грн 3% річних та 418247,08 грн інфляційних втрат.

Окрім того, 18.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 5910-ТКЕ(23)-23, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 698,33833 тис. куб.м., в тому числі по місяцях.

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг III (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу III (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн (п/п 4.1.3.).

- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання- передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

Пунктом п. 5.2 договору сторонами погоджено, що для реєстрації (продовження реєстрації) споживача в реєстрі споживачів постачальника на платформі Оператора ГТС та постачання (продовження постачання) газу споживачу за цим договором з 01.01.2024 року, споживач зобов'язується у строк до 16:15 29.12.2023 року укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (надалі-договір про договірне списання) з рахунків споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ.

Під час підписання договору про договірне списання сторони зобов'язані використовувати накладення електронного підпису та печатки (за наявності) відповідно до вимог законодавства про електронний документообіг та електронні довірчі послуги, сервіси для обміну електронними документами, при цьому електронні копії документів та електронне листування прирівнюється до оригіналів документів (повідомлень).

Договір про договірне списання укладається між споживачем, постачальником та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок споживача. Споживач також зобов'язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, та не здійснювати розрахунки за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений договір про договірне списання.

Відповідно до п. 13.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 15 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 5910-ТКЕ(23)-23 від 18.09.2023 між АТ «Перший український міжнародний банк», позивачем та відповідачем 22.12.2023 був укладений відповідний договір про договірне списання №5910-ТКЕ(23)-23 з додатками.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 5910-ТКЕ(23)-23 від 18.09.2023 позивачем у період з листопада 2023 року по березень 2024 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 5619376,38 грн, на підтвердження чого сторонами були складені та підписані наступні акти приймання-передачі природного газу: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023 (з урахуванням обсягу споживання І: 75,00000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 568791,54 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 5,00000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 82769,44 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023 (з урахуванням обсягу споживання І: 140,00000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 1061744,21 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 10,00000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 165538,87 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024 (з урахуванням обсягу споживання І: 150,50000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 1141375,03 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 11,50000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 190369,70 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024 (з урахуванням обсягу споживання І: 155,00000 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 1175502,52 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 10,83100 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 179295,14 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024 (з урахуванням обсягу споживання І: 125,26100 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 949965,30 грн з ПДВ; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024 (з урахуванням обсягу споживання ІІІ: 6,28400 тис. куб.м. та тарифу на транспортування природного газу) на суму 104024,63 грн з ПДВ.

Матеріали справи містять лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/92085/2024 від 12.08.2024 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», з якого вбачається оплата відповідачем у період з 18.09.2023 по 06.08.2024 вартості спожитого природного газу на загальну суму 305000,00 грн, зокрема, оплати були проведені наступним чином: 02.05.2024 - 230000,00 грн, 06.05.2024 - 75000,00 грн.

Здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ на суму 305000,00 грн вбачається також з відомостей позивача щодо операцій по підприємству відповідача за договором № 5910-ТКЕ(23)-23, однак, зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений позивачем у спірний період природний газ в розмірі 5314376,38 грн відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення 741450,38 грн пені, 121884,95 грн 3% річних та 485614,05 грн інфляційних втрат.

З огляду на зазначене, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 14065793,98 грн - суми основної заборгованості, 1253376,74 грн - пені, 2057610,54 грн - інфляційних втрат та 653455,20 грн - 3% річних.

Відповідачем до суду надано копію наказу Міністерства юстиції України № 2076/5 від 10.07.2024, яким прийнято рішення припинити шляхом ліквідації юридичну особу - ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» та установити строк для заявлення вимог кредиторами два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення відповідача. Відповідне повідомлення оприлюднено у газеті «Урядовий кур'єр» 06.08.2024 № 158 (7818).

Окрім того, матеріали справи містять докази направлення позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку вимоги про сплату боргу від 23.09.2024 № 125/3/2-9581. Відповідної вимоги від 23.09.2024 № 125/3/2-9581 матеріали справи не містять.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.699 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»: оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 «Про затвердження Правил постачання природного газу», постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Дослідивши описані вище договори, з яких виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та своєю правовою природою є договорами поставки природного газу, правове регулювання яких визначено, зокрема, приписами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2496 від 30.09.2015.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Вказані договори є консенсуальними, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договорів є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Отже, у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» є постачальником природного газу, а ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» - споживачем.

Судом встановлено, що укладені між сторонами договори № 3629-НГТ-23 від 17.01.2022, № 1487-ПСО (ТКЕ)-23 від 02.12.2022 та № 5910-ТКЕ (23)-23 від 18.09.2023 за своєю правовою природою є договорами постачання природного газу, які недійсними у судовому порядку не визнавалися, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, вони є обов'язковими для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

На виконання умов означених договорів передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 16 725 994,05 грн, з яких фактично сплачено 2660200,07 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 18.09.2024 №ТОВВИХ-24-14332 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача.

Суд наголошує, що у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Отже, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як постачальником доведено виконання належим чином взятих на себе за укладеними договорами зобов'язань та постачання відповідачу протягом спірного періоду природного газу загальною вартістю 16725994,05, що підтверджується дослідженими в описовій частинні рішення підписаними між сторонами без заперечень та/або зауважень актами приймання-передачі.

Матеріали справи не містять будь-яких заперечень щодо обсягів споживання відповідачем природного газу, факт постачання природного газу у визначених обсягах за спірний період відповідачем не спростовано. Відповідач не надає будь-яких доказів про те, що ним отримано природний газ за договорами в іншому обсязі, ніж стверджує позивач, а відомості позивача є недостовірними. Відповідач також не звертався до суду щодо врегулювання розбіжностей обсягів спожитого ним природного газу.

Зважаючи на погоджені сторонами умови договорів щодо порядку та строків проведення розрахунків, строк оплати постачання природного газу за актами приймання-передачі є таким, що настав.

В свою чергу, судом встановлено, що ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» як споживачем, в порушення приписів статей 525, 526, 610, 629, 692, 712, 714 ЦК України, статей 193, 265 ГК України та умов договорів, оплату за переданий газ здійснювало несвоєчасно та не виконало зобов'язання у строки, визначені договорами, не дивлячись на приписи частини 1 статті 530, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712, частини 1 статті 714 ЦК України та погоджені пунктами 5.1 договорів умови.

Відтак, за твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання відповідно до договорів; натомість, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за отриманий природний газ виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, з порушенням термінів такої оплати.

Отже, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав лише частково та сплатив на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» грошові кошти у розмірі 2660200,07 грн, що підтверджується, зокрема, наданими позивачем довідками та інформацією АТ «Ощадбанк» про надходження коштів із відповідними призначеннями платежу на рахунки позивача, а відтак, у Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» наявна перед позивачем заборгованість у розмірі 14065793,98 грн. Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано, наявність заборгованості відповідачем не спростовано.

На підставі викладеного, враховуючи, що своєчасна оплата поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» природного газу є одним з основних обов'язків Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)», належне виконання якого вимагається спірними договорами та законом, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч вимог ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за договорами постачання природного газу № 3629-НГТ-23 від 17.01.2022, № 1487-ПСО (ТКЕ)-23 від 02.12.2022 та № 5910-ТКЕ (23)-23 від 18.09.2023 за спожитий природний газ у спірний період, а також доказів, які б свідчили про сплату відповідачем вказаної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 14065793,98 грн є обґрунтованими та доведені належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 653455,20 грн та інфляційних втрат в розмірі 2057610,54 грн за період дії кожного з договорів у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого природного газу, то суд зазначає наступне.

Так, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.

За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та інфляційних збитків входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)..

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями. Як убачається із умов спірного договору, при порушенні його умов щодо строків оплати, споживач має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Оскільки відповідачем виконані умови договорів не в повному обсязі та з порушенням строків оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, позивач цілком правомірно на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіривши правомірність та правильність здійснених позивачем детальних розрахунків 3% річних по кожному спірному договору та за кожним відповідним простроченим зобов'язанням в загальному розмірі 653455,20 грн та інфляційних втрат в розмірі 2057610,54 грн, враховуючи допущені відповідачем прострочення платежів за отриманий природний газ та заявлені позивачем періоди нарахування, суд зазначає, що подані нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано в межах можливих нарахувань та арифметично вірно, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у загальній сумі 1253376,74 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Окрім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України та статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За періоди прострочення оплати за поставлений відповідачу природний газ позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, враховуючи умови п. 7.2. вищеозначених договорів.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено позивачем у відповідності до вимог ст.ст. 232, 343 ГК України, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період прострочення та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання. Детальні розрахунки пені наявні в матеріалах справи та судом перевірені.

Перевіривши розрахунки пені суд дійшов висновку про їх арифметичну та методологічну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим судом обставинам та умовам договорів, а відтак нарахування пені в сумі 1253376,74 грн є обґрунтованим та підставним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Так, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно, вказане питання віршується судом з урахуванням ст. 86 ГПК України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

У пунктах 7.25.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке:

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Крім цього, категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок, сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

При вирішенні питання про зменшення штрафної санкції суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та її розміру. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та в інших постановах).

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/991/22.

У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини третій статті 551 Господарського кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Суд враховує, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані, передусім, на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.

З огляду на наведені позиції, суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, при вирішенні даного спору по суті судом враховано:

- перебування відповідача в стані припинення;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, враховуючи зволікання позивача зі зверненням щодо стягнення значної суми заборгованості за відповідними договорами протягом досить тривалого часу після першого прострочення відповідачем грошових зобов'язань;

- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договорів; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 2057610,54 грн інфляційних витрат та 653455,20 грн 3% річних;

- відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання; в свою чергу, зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності; проаналізувавши всі фактичні обставини справи з урахуванням запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає, що розмір заявленої до стягнення пені підлягає зменшенню на 80% до 250675,35 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені до 20% від нарахованої суми - 250675,35 грн, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом позивача у даному конкретному випадку, та стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає, що як встановлено судом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом як на момент подання позову (21.01.2025), так і на момент розгляду даної справи судом, Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» з 23.07.2024 перебуває у стані припинення в результаті її ліквідації (запис в ЄДР про рішення засновників щодо припинення юридичної особи № 1005561100018018425). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань процедура припинення ДП «Підприємство ДКВС України (№14)» триває.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 1-3 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частини 5 статті 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

В постанові ОП КГС ВС від 30 серпня 2024 року у справі № 905/451/22 об'єднана палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 924/478/16, від 20 січня 2020 року у справі № 922/416/19, від 25 листопада 2021 року у справі № 922/2194/21, від 12 вересня 2023 року у справі № 909/101/21 про те, що коли юридична особа перебуває у стані припинення, то належному способу захисту прав кредитора відповідає позовна вимога про зобов'язання юридичної особи включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника вимог кредитора, а не про стягнення з такої юридичної особи боргу.

Знаходження юридичної особи - боржника у стані припинення жодним чином не впливає ані на можливість відкриття виконавчого провадження, ані на примусове виконання судового рішення щодо цього боржника у процедурі виконавчого провадження, зокрема, не тягне закінчення виконавчого провадження і не є підставою для його зупинення.

Отже, позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 20 Господарського кодексу України)), і цей спосіб захисту є ефективним (постанова ОП КГС ВС від 30 серпня 2024 року у справі № 905/451/22).

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, суд вважає, що дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані в справу докази свідчать про те, що відповідачем порушено умови договорів постачання природного газу № 3629-НГТ-23 від 17.01.2022, № 1487-ПСО (ТКЕ)-23 від 02.12.2022 та № 5910-ТКЕ (23)-23 від 18.09.2023, що призвело до стягнення відповідних коштів, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки, визначені договорами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14065793,98 грн основного боргу, 250675,35 грн пені, 2057610,54 грн інфляційних втрат та 653455,20 грн 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. Натомість, позовні вимоги в частині стягнення 1002701,39 грн пені, хоча і є обґрунтованими, але з урахуванням зменшення нарахованих сум задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача. У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 08680572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму основної заборгованості в розмірі 14 065 793 (чотирнадцять мільйонів шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто три) грн 98 коп, пеню в розмірі 250 675 (двісті п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 35 коп, 3% річних в розмірі 653 455 (шістсот п'ятдесят три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн 20 коп, інфляційні втрати в розмірі 2 057 610 (два мільйона п'ятдесят сім тисяч шістсот десять) грн 54 коп та судовий збір в розмірі 216 362 (двісті шістнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 84 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 02 червня 2025 р.

Суддя О.В. Цісельський

Попередній документ

127862849

Наступний документ

127862851

Інформація про рішення:

№ рішення:	127862850
№ справи:	916/187/25
Дата рішення:	22.05.2025
Дата публікації:	05.06.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (15.12.2025)
Дата надходження:	26.11.2025
Предмет позову:	про стягнення 18 030 236,46 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

20.02.2025 11:20	Господарський суд Одеської області
11.03.2025 10:20	Господарський суд Одеської області
03.04.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
03.04.2025 11:10	Господарський суд Одеської області
17.04.2025 12:40	Господарський суд Одеської області
13.05.2025 12:00	Господарський суд Одеської області
22.05.2025 10:20	Господарський суд Одеської області
09.09.2025 14:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
29.09.2025 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
06.11.2025 15:00	Південно-західний апеляційний господарський суд