79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.05.2025 Справа № 914/153/25
За позовом: Галицької окружної прокуратури міста Львова, м.Львів,
В інтересах держави в особі позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія», м.Львів,
про: стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 11 653 294,5 грн.
Суддя І. КОЗАК
При секретарі Ю.Кохановська
Представники сторін:
Прокурор: Н.Цинайко,
Від позивача: О.Шмотолоха - представник,
Від відповідача: С.Полійчук - представник.
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 11 653 294,5 грн.
Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2025.
25.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.04.2025. Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань.
Правова позиція прокурора.
У судове засідання 29.05.2025 прокурор прибув, позовні вимоги підтримав повністю, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ - 32801497, 79005, м. Львів, вул. Романчука, 15) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 34814859, пл. Ринок, 1 м. Львів, 79008, отримувач - ГУК у Львівській області/м.Львів, код отримувача - 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - ПА668999980314131921000013933, код класифікації доходів бюджету - 24170000) кошти в сумі : 11 653 294,5 грн (8 870 619,65 грн. безпідставно збережених коштів та 2 782 674,85 грн. інфляційних втрат, річних нарахувань).
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що Відповідач є замовником будівництва Багатоквартирних житлових будинків №1, №2, №3 (на генплані) на вул. Малоголосківській, однак не виконав свого зобов?язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до прийняття об?єкта будівництва в експлуатацію до місцевого бюджету коштів на підставі Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Попередній розрахунок судових витрат позивача:
· 139839,54 грн - сплачений судовий збір.
Правова позиція позивача (Департаменту).
Представник позивача у судове засідання 29.05.2025 прибув, заявлені прокурором позовні вимоги підтримав повністю, свою процесуальну позицію виклав у додаткових поясненнях (вх.№6869/25 від 18.03.2025).
Правова позиція відповідача.
Відповідач у судове засідання 29.05.2025 прибув, у відзиві на позов (вх.№4674/25 від 21.02.2025) проти позову заперечив з таких підстав:
- Зазначає, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради не є належним позивачем у справі.
- не погоджується з розрахованим прокурором розміру пайової участі з урахуванням опосередковано вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування станом на дату введення об?єкта в експлуатацію. Подав свій розрахунок сум до стягнення.
- вважає, що наявні правові підстави для зменшення нарахованих прокурором трьох відсотків річних та інфляційних втрат на 99 відсотків.
Прокурор подав відповідь на відзив (вх.№5298/25 від 28.02.2025), у якому заперечив проти аргументів відповідача.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» є замовником будівництва Багатоквартирного житлового будинку (№1) на генплані з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул.Малоголосківській на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:07:005:0155.
08 лютого 2019 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №118 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТзОВ “Львівська інвестиційна компанія“ багатоквартирного житлового будинку (№ 1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській».
21 вересня 2020 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано Дозвіл на виконання будівельних робіт ЛВ012200921599 щодо об?єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській».
23 грудня 2022 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано за реєстраційним номером AC01:6504-1798-8894-9076 Акт готовності об?єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» до експлуатації.
23 грудня 2022 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано сертифікат ЛВ122221223189 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів щодо об?єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській».
З сертифікату вбачається, що будівництво здійснювалося з вересня 2020 до грудня 2022. З акту готовності об?єкта до експлуатації та основної інформації про об?єкт, що міститься в техніко-економічних показниках Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів вбачається, що загальна площа квартир у будинку становить 5594,5 кв. м.
08 лютого 20219 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №119 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТзОВ “Львівська інвестиційна компанія“ багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській» затверджено містобудівні умови об'єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку (№2)».
22 липня 2019 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано Дозвіл на виконання будівельних робіт ЛВ112192031127 щодо об?єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській у м. Львові (Коригування)».
16 лютого 2022 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано за реєстраційним номером AC01:4036-9432-3780-9655 Акт готовності об?єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській у м. Львові (Коригування) » до експлуатації.
17 лютого 2022 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано сертифікат ЛВ122220217661 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів щодо об?єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській у м. Львові (Коригування)».
З сертифікату вбачається, що будівництво здійснювалося з липня 2019 до лютого 2022. З акту готовності об?єкта до експлуатації вбачається, що загальна площа квартир у будинку становить 9324,1 кв. м.
08 лютого 20219 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №120 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТзОВ “Львівська інвестиційна компанія“ багатоквартирного житлового будинку (№ 3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул.Малоголосківській» затверджено містобудівні умови об'єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3)».
16 червня 2020 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано Дозвіл на виконання будівельних робіт ЛВ112201681110 щодо об?єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській».
07 лютого 2023 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано за реєстраційним номером AC01:2625-5818-8057-5848 Акт готовності об?єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській».
09 лютого 2023 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано сертифікат ЛВ122230208460 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів щодо об?єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській».
З сертифікату вбачається, що будівництво здійснювалося червня 2020 до січня 2023. З акту готовності об?єкта до експлуатації та основної інформації про об?єкт, що міститься в техніко-економічних показниках Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів вбачається, що загальна площа квартир у будинку становить 9264,2 кв. м.
Також з вищенаведених актів готовності об?єктів до експлуатації вбачається, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не сплачуються на підставі пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019.
26 листопада 2024 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Галицької окружної прокуратури з листом №9255-24 щодо здійснення представництва інтересів Львівської міської ради в судах у справах про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
19 грудня 2024 Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до Львівської міської ради з запитом про надання інформації та документів №14.50/97-1245ВИХ-24 щодо надання дозвільних документів на об?єкти будівництва по вул. Малоголосківській, а також надання інформації чи Львівська міська рада вживатиме заходів щодо надходження до міського бюджету коштів щодо стягнення пайового внеску на будівництво ТОВ «Львівська інвестиційна компанія» багатоквартирного житлового будинку на вул. Малоголосківська.
03 січня 2025 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Галицької окружної прокуратури міста Львова з листом №80-25 щодо дозвільної документації на об?єкти будівництва по вул. Малоголосківській та розрахунку пайової участі, що підлягала сплаті ТОВ «Львівська інвестиційна компанія», а також інфляційних втрат та 3% річних у зв?язку з її несплатою.
01 січня 2025 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради скеровано лист до Галицької окружної прокуратури міста Львова №1-25 щодо дозвільної документації на об?єкти будівництва по вул. Малоголосківській, будівництво яких здійснює ТОВ «Львівська інвестиційна компанія», а також щодо відсутності повноважень здійснювати перевірку проведення розрахунку/укладення договору про пайову участь.
До позовної заяви також долучено лист Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради без зазначення його дати та вихідного номера, а також без відомостей про його підписання в системі електронного документообігу, до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо відсутності інформації про скасування рішень виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.2019 року №118, 119, 120 у судовому порядку.
13 січня 2025 Галицька окружна прокуратура звернулася до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з листом №14.50/97-329ВИХ-25 з листом щодо надання інформації про намір вживати заходи щодо надходження до міського бюджету коштів щодо стягнення пайового внеску на будівництво ТОВ «Львівська інвестиційна компанія» багатоквартирного житлового будинку на вул. Малоголосківська шляхом звернення до суду з позовною заявою.
15 січня 2025 Департамент економічного розвитку повторно звернувся до Галицької окружної прокуратури міста Львова з листом №2301-вих-5803 щодо здійснення представництва інтересів Львівської міської ради в суді у справі про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі.
Прокурор стверджує, що при визначенні розміру безпідставно збережених коштів у зв?язку з несплатою пайової участі замовником будівництва до введення об?єктів будівництва в експлуатацію, підлягають застосуванню показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України станом на дату введення кожного з об?єктів будівництва в експлуатацію.
Згідно з розрахунком прокурора несплачений відповідачем розмір пайової участі у зв?язку з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку №1 на вул. Малоголосківській станом на 23.12.2022 становить 2 169 099,54 грн (19368,00 грн показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на 01.10.2022 року) * 5594,50 кв. м. (загальна площа квартир) * 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об'єкта)).
Також прокурор зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача у зв?язку з несплатою пайової участі до ведення будинку №1 в експлуатацію інфляційних втрат у розмірі 348 105,30 грн та 3% річних у розмірі 132107,08 грн, нарахованих за за період з 24.12.2022 по 03.01.2024.
Згідно з розрахунком прокурора несплачений відповідачем розмір пайової участі у зв?язку з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку №2 на вул. Малоголосківській станом на 17.02.2022 року становить 2 968 047,51 грн (15916,00 грн показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на 01.01.2022 року) * 9324,1 кв. м. (загальна площа квартир) * 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об'єкта)).
Розраховані прокурором інфляційні втрати та 3% річних за період з 18.02.2022 по 03.01.2025 у зв?язку з несплатою відповідачем пайової участі до ведення будинку №2 в експлуатацію становлять 1268885,59 грн та 256146,57 грн відповідно.
Згідно з розрахунком прокурора несплачений відповідачем розмір пайової участі у зв?язку з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку №3 на вул. Малоголосківській станом на 09.02.2023 становить 3 733 472,60 грн (20150,00 грн показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на 01.01.2023 року) * 9264,2 кв. м. (загальна площа квартир) * 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об'єкта)).
Розраховані прокурором інфляційні втрати та 3% річних за період з 10.02.2023 по 03.01.2025 у зв?язку з несплатою відповідачем пайової участі до ведення будинку №3 в експлуатацію становлять 564775,82 грн та 212654,51 грн відповідно.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, але не здійснює їх, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.
Суд враховує пояснення прокурора щодо порушення інтересів держави та підстав представництва прокурором такого інтересу шляхом подання цього позову і зазначає таке. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради згідно з Положенням про департамент економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету №160 від 31.01.2024 року «Про затвердження Положення про департамент економічного розвитку Львівської міської ради та його структури» є виконавчим органом Львівської міської ради, основними завданнями якого є, серед іншого, реалізація заходів щодо збалансованого економічного і соціального розвитку Львівської міської територіальної громади та ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечення у межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів міської громади. Саме на Департамент економічного розвитку згідно з ухвалою Львівської міської ради №6098 від 26.12.2019 року «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» було покладено обов?язок здійснювати розрахунок пайової участі для її сплати замовником будівництва, що свідчить про наявність повноважень Департаменту економічного розвитку у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.
Як вбачається з матеріалів справи, саме Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Галицької окружної прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів Львівської міської ради в судах у справах про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, підставою для звернення з цим позовом прокурора стало неналежне здійснення Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради заходів до стягнення коштів пайової участі з замовника будівництва у зв?язку з будівництвом та введенням в експлуатацію ним об?єктів будівництва, що призвело до ненаповнення місцевого бюджета коштами.
Наведене спростовує аргументи відповідача, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради є неналежним позивачем у справі.
Щодо заявлених позовних вимог.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні, відповідно до ст. 1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами відповідачем 22.07.2019 року отримано дозвіл на виконання будівельних, а 17.02.2022 року введено в експлуатацію будинок №2 (на генплані).
Станом на дату отримання дозволу на виконання будівельних робіт, яка співпадає з датою будівництва об?єкта, діяла стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка встановлювала обов?язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частина 5 вказаної статті встановлювала, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Згідно з ч. 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла станом на дату отримання дозволу на виконання будівельних робіт щодо будинку №2 (на генплані)) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Надалі статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було скасовано з 01.01.2020 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Відтак, оскільки передбачений статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо укладення договору про пайову участь був скасований до введення будинку №2 в експлуатацію - суд погоджується зі сторонами, що у відповідача був відсутній обов?язок укладати договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування.
Також судом встановлено, що відповідачем 21.09.2020 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт щодо будинку №1 (на генплані), який було введено в експлуатацію 23.12.2022.
Окрім цього, судом встановлено, що 16.06.2020 розпочалося будівництво будинку №3 (на генплані), який було введено в експлуатацію 09.02.2023.
Оскільки станом на дату отримання дозвільної документації щодо будівництва будинку №1 та будинку №3 стаття 40 Закону Україна «Про регулювання містобудівної діяльності» була скасована - суд доходить висновку, що її положення не поширюються на спірні правовідносини.
Одночасно, суд враховує, що під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні") було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено наступний розмір та порядок сплати замовником будівництва пайової участі:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
3) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
4) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
5) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 виснувала, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2022 року у справі №910/21307/21, від 20.02.2024 року у справі №910/20216/21.
Суд погоджується з доводами прокурора, що у відповідача як замовника будівництва об?єктів «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській»; «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській у м. Львові (Коригування)» та «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» виник обов?язок перерахувати до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК країни обов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не виконав обов?язку щодо сплати пайової участі, що стало підставою для звернення прокурора до суду.
Суд, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, погоджується з доводами прокурора, що у разі, якщо замовником будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію - належним та ефективним способом захисту є звернення з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі №911/65/24 наголосив, що відповідність (обґрунтованість) розрахованого розміру (величини) пайової участі має істотне значення для розгляду та вирішення спору щодо сплати пайової участі.
Не зважаючи на правильність доводів позовної заяви щодо невиконання відповідачем свого обов?язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, Суд не погоджується з заявленим прокурором розрахунком пайової участі, який підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.
Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлює, що замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2024 у справі №910/20216/21 зробив висновок, що обов'язок замовника будівництва звернутися до уповноваженого органу з заявою про визначення розміру пайової участі, який повинен бути виконаний протягом 10 робочих днів з початку будівництва, не є тотожним обов'язку сплатити такий пайовий внесок, який повинен бути виконаний до введення об'єкта в експлуатацію.
Наведене дозволяє зробити висновок, що законодавець та Верховний Суд розмежовує часові рамки здійснення розрахунку пайової участі та її перерахування до місцевого бюджету.
Суд зазначає, що зобов?язання зі сплати пайової участі у створенні та розвитку соціально-транспортної та інженерної інфраструктури підлягає виконанню до введення об?єкта в експлуатацію, тобто на будь-якому етапі будівництва, однак в тому розмірі, який визначається на етапі початку будівництва.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тому, позивач звертається до суду за захистом свого права, яке у нього виникло в силу закону або в силу договору, однак яке було порушене відповідачем.
У спірних правовідносинах у органу місцевого самоврядування виникло право вимагати у замовника будівництва сплати пайової участі на підставі п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання інвестиційної діяльності в Україні», однак в тому обсязі, в якому воно б існувало за відсутності порушень зі сторони замовника будівництва. Пайова участь саме у тому розмірі, який підлягав розрахунку станом на дату початку будівництва і який замовник не сплатив до введення об?єкта в експлуатацію, вважається таким, що збережений замовником будівництва без достатньої правової підстави.
Також в контексті наведеного варто зазначити, що розмір пайової участі замовника будівництва, який порушив своє зобов'язання, не може бути більшим, ніж розмір пайової участі замовника будівництва, який виконав вимоги п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання інвестиційної діяльності в Україні» та сплатив пайову участь до введення об?єкта будівництва в експлуатацію, оскільки такий підхід ставить замовників будівництва в нерівні умови, що не передбачено ні положеннями цивільного законодавства, ні профільного закону. Відповідальність замовника будівництва саме за невиконання своїх зобов?язань щодо вчасної сплати пайової участі встановлюється спеціальними нормами цивільного законодавства, зокрема ст. 625 ЦК України, що можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Суд переконаний, що якщо зобов?язання зі сплати пайової участі виникло на підставі п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання інвестиційної діяльності в Україні», то його розмір залишається незмінним чи то при сплаті до введення об?єкта в експлуатацію, чи то в порядку ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи наведене, Суд погоджується з відповідачем, що при розрахунку пайової участі застосуванню підлягає опосередкована вартість спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, що існувала станом на дату початку будівництва кожного з об?єктів будівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Одночасно неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови (постанова Верховного Суду від 11.02.2025 року у справі №910/19061/21).
З урахуванням наведеного, Суд доходить висновку, що постанови Верховного Суду, на які посилається прокурор не містять тлумачення щодо застосування норм права саме в контексті здійснення розрахунку пайової участі.
З урахуванням наведеного Суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відтак, при розрахунку пайової участі будинку №1 (на генплані), будівництво якого розпочалося у вересні 2020, застосовується показник опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на 01 квітня 2020, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України №151 від 26.06.2020 року, розмір якої становить 12889,00 грн.
При розрахунку пайової участі будинку №2 (на генплані), будівництво якого розпочато у липні 2019 року, застосовується показник опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на 01 січня 2020, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України №286 від 02.12.2019, розмір якого становить 12504,00 грн.
При розрахунку пайової участі будинку №3 (на генплані), будівництво якого розпочато у червні 2020, застосовується показник опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на 01 квітня 2020 року, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України №286 від 02.12.2019, розмір якого становить 12889,00 грн.
З урахуванням наведеного Суд здійснює перерахунок розмір пайової участі, згідно з яким:
· Розмір пайової участі у зв?язку з будівництвом замовником об?єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» становить 1 442 150,21 грн (12889.00 грн * 5594.5 кв. м * 0,02);
· Розмір пайової участі у зв?язку з будівництвом замовником об?єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» становить 2 331 770,93 грн (12504.00 грн * 9324,1 кв. м * 0,02);
· Розмір пайової участі у зв?язку з будівництвом замовником об?єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» становить 2 388 125,48 грн (12889.00 грн * 9264,2 кв. м * 0,02).
Прокурором також заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 сформував правову позицію, що послідовно застосовується судами, згідно з якою за змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Оскільки судом встановлено наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у зв?язку з несплатою пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України, то Суд погоджується з доводами прокурора, що до спірних правовідносин також підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України.
Однак, враховуючи той факт, що Суд дійшов висновку про необхідність перерахунку та встановив до стягнення іншу суму основної заборгованості (безпідставно збережених коштів), ніж та яка була заявлена у позовній заяві, то з урахуванням правової природи підлягають перерахунку також і інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Враховуючи наведене Суд приходить до таких висновків:
- у зв?язку з несплатою відповідачем пайової участі за будівництво об?єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 254 872,01 грн та 3% річних у розмірі 87 832,87 грн за період з 24.12.2022 по 03.01.2025;
- у зв?язку з несплатою відповідачем пайової участі за будівництво об?єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській у м. Львові» з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 043 468,58 грн та 3% річних розмірі 201 235,03 грн за період з 18.02.2022 по 03.01.2025;
- у зв?язку з несплатою відповідачем пайової участі за будівництво об?єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 399751,73 грн та 3% річних у розмірі 136 025,01 за період з 10.02.2023 по 03.01.2025.
Одночасно Суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних з таких міркувань.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України суд наділений правом зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виснував, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 ГК України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У наведеній постанові Верховний Суд критерії для застосування вищенаведених законодавчих норм Верховний Суд узагальнює, зазначаючи: «…з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав».
У постанові від 29.06.2023 у справі №922/977/22 та у постанові від 05.11.2024 у справі №902/43/24 Верховний Суд наявність або відсутність підстав для зменшення інфляційних втрат та 3% річних розглядає через призму їх співвідношення з основною сумою заборгованості та ризиків породження тяжкого фінансового становища відповідача.
Суд бере до уваги, що розрахований розмір інфляційних втрат та 3% річних становить більше третини основного розміру заборгованості, що є неспівмірним та не відповідає їх правовій природі. Також Суд враховує пояснення відповідача, що стягнення заявлених прокурором сум до відшкодування може призвести до порушення питання про визнання ТОВ «Львівська інвестиційна компанія» неплатоспроможним та визнання банкрутом, що не сприятиме належному виконанню зобов'язань, встановлених цим рішенням суду у зв??язку з відсутністю грошових коштів на поточних рахунках товариства. Окрім цього, Суд вважає, що обмежувальні заходи, пов?язані з пандемією Ковід-19 та введенням воєнного стану на території України, також негативно позначилися на фінансовому становищі відповідача.
Підсумовуючи, Суд частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 90% та з урахуванням їх зменшення визначає остаточний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ТОВ «Львівська інвестиційна компанія»:
1. У зв?язку з будівництвом будинку №1 (на генплані) розмір безпідставно збережених коштів пайової участі становить 1442150,21 грн, інфляційні втрати становлять 25487,20 грн, а 3% річних - 8783,29 грн;
2. У зв?язку з будівництвом будинку №2 (на генплані) розмір безпідставно збережених коштів пайової участі становить 2331770,93 грн, інфляційні втрати становлять 104346,86 грн, а 3% річних - 20123,50 грн;
3. У зв?язку з будівництвом будинку №3 (на генплані) розмір безпідставно збережених коштів пайової участі становить 2388125,48 грн, інфляційні втрати становлять 39975,17 грн, а 3% річних - 13602,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Судові витрати.
Сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, при цьому зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду не впливає на зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» про зменшення штрафних санкцій (інфляційних втрат та 3% річних) на 99% задовольнити частково.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» (адреса: вул.Романчука, 15, м.Львів, 79005, ідентифікаційний код 32801497) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 34814859) 6162046,62 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 169809,22 грн інфляційних втрат, 42509,28 грн 3% річних.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» (адреса: вул.Романчука, 15, м.Львів, 79005, ідентифікаційний код 32801497) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: проспект Шевченка, 17-19, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 02910031) 124278,47 грн судового збору.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
8. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 04.06.2025.
Суддя Козак І.Б.