Справа № 129/3122/24
Провадження по справі № 2/129/321/2025
"20" травня 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Бондар О.В.,
розглянув без участі сторін та їх представників в місті Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
10.10.2024 р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № CCNG-631300977 від 26.11.2019 р. в розмірі 48534,38 грн. та вимтрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн.; позовні вимоги обґрунтовані наступним. 26.11.2019 р. між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. для особистих потреб ОСОБА_1 з процентною ставкою 35,99 % річних, обов'язків мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн., АТ «Альфа Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. для особистих потреб, яка є невідємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, погодився з умовами та підписав його; АТ «Альфа Банк» свої зобов'язання виконав і надав ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти відповідно до виписки з банківського рахунку; свої зобов'язання по погашенню кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідач не виконав, станом на 20.12.2021 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48534,38 грн. 20.12.2021 р. ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ Фінанс» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Альфа Банк», в тому числі і щодо ОСОБА_1 відповідно до договору факторингу № 4 та реєстру боржників до договору, де залишок заборгованості по тілу кредиту становить 41479,76 грн., по штрафним санкціям 7054,62 грн., всього 48534,38 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій до суду позовній заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, відзиву до суду не подавали, в поданій до суду заяві представник відповідача вимоги позову не визнав, просив у їх задоволенні відмовити повністю з огляду на безпідставність позовних вимог; відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 наявний борг за штрафними санкціями 7054,62 грн., хоча стягнення неустойки є незаконним під час воєнного стану, крім того, відповідно до виписки в загальну заборгованість за тілом кредиту кредитор включив комісію за обслуговування основної карти, комісію за розрахунково-касове обслуговування основної картки, щомісячну комісію за страховий пакет від фінансових ризиків, за мінусом комісій, які представник відповідача вважає нарахованими безпідставно, борг відповідача складає 34 975,61 грн.; договір факторингу, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ Фінанс» та АТ «Альфа Банк» вважає нікчемними, оскільки не надано доказів, що позивач станом на момент підписання договорів факторингу (а не станом на даний час) мав статус фінансової установи та мав право на здійснення факторингових операцій; крім того, просив застосувати трирічний строк позовної давності за основним боргом та однорічний строк позовної давності за вимогами про стягнення боргу за штрафними санкціями.
З урахуванням позицій сторін, дослідження матеріалів справи та вимог закону суд визнає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з таких підстав.
Встановлено, що 26.11.2019 р. між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. для особистих потреб ОСОБА_1 з процентною ставкою 35,99 % річних, обов'язків мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн., АТ «Альфа Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. для особистих потреб, яка є невідємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, погодився з умовами та підписав його; АТ «Альфа Банк» свої зобов'язання виконав і надав ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти відповідно до виписки з банківського рахунку; свої зобов'язання по погашенню кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідач не виконав, станом на 20.12.2021 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48534,38 грн. 20.12.2021 р. ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ Фінанс» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Альфа Банк», в тому числі і щодо ОСОБА_1 відповідно до договору факторингу № 4 та реєстру боржників до договору, де залишок заборгованості по тілу кредиту становить 41479,76 грн., по штрафним санкціям 7054,62 грн., всього 48534,38 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в сумі 41479,76 грн. заборгованості за кредитним договором № CCNG-631300977 від 26.11.2019 р. в добровільному порядку відповідачем АТ «АЛЬФА БАНК» не повернуті, відповідно до реєстру боржників до договору факторингу між АТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ Фінанс» від 20.12.2022 р. позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CCNG-631300977 від 26.11.2019 р., а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми позичених коштів та процентів за користування ними, то з метою захисту законних інтересів позивача борг з відповідача за кредитним договором № CCNG-631300977 від 26.11.2019 р. в розмірі 41479,76 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями за кредитним договором № CCNG-631300977 від 26.11.2019 р. відповідно, суд зазначає наступне.
За положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.
Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні нарахованих штрафних санкцій, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Відтак, у частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями у вказаному кредитному договорі в сумі 7054,62 грн. слід відмовити.
Судові витрати на сплату судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України в сумі 3028,00 грн. - необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9200 грн. суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілуміж сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ураховуючи складність справи, кількість судових засідань з участю адвоката та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. 258, 259, 263, 264, 265, 267, 271-273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222 адреса: 03035 м.Київ пл. Солом'янська,2) заборгованість за кредитним договором від 26.11.2019 р. в розмірі 41479,76 грн. (сорок одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн. 76 коп., судовий збір в сумі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу 3000 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: