ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2025Справа № 910/3832/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України
про стягнення 107 449,37 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України про стягнення 107 449,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 09.11.2020 № 328837.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено учасникам справи строки для подачі заяв по суті спору.
У вересні 2021 року відповідачем змінено назву з Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України на Науково-дослідний інститут соціальної політики Міністерства соціальної політики України і Національної Академії наук України, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем допущено помилку та зазначено стару назву відповідача, що мало наслідком зазначення у процесуальних документах попередньої назви відповідача.
Відповідно, Господарським судом міста Києва вирішено змінити назву відповідача у справі на Науково-дослідний інститут соціальної політики Міністерства соціальної політики України і Національної Академії наук України.
Відповідачем 08.04.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору Фонд державного майна України, оскільки останній є уповноваженим органом управління відповідачем і тому саме він відповідає за фінансування відповідача.
Відповідно до частин 1 -3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки відповідач є самостійною юридичною особою, має особисті права та обов'язки, у тому числі, щодо виконання укладених ним договорів.
Позивачем 04.04.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 09.11.2020 укладено договір № 328837 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1, а відповідач - виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені додатком № 4.
Згідно з додатком № 3, розрахунки між сторонами за теплову енергію проводяться за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ на рівні 1130,94 грн./Гкал. За півторократне заповнення мережею водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витоку, відповідач сплачує вартість отриманої мережевої води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю позивача за тарифом 19,29 грн. тону (без рахування ПДВ) і теплової енергії в мережній воді за тарифами, згідно з пунктом 1 цього додатку.
Відповідно до пункту 5.1 договору, облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться за приладами обліку.
Відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння відповідач повертає в ЦОК; акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 2 додатку № 4).
Відповідно до пункту 4 додатку № 4 до договору, сплату за вказаними у пункті 2 документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 8.1, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до моменту його розірвання за письмовою згодою сторін, рішенням суду або в іншому випадку, визначеному чинним законодавством.
У подальшому, сторонами укладено ряд додаткових угод до договору.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивачем передано, а відповідачем отримано теплову енергію за період часу з 01.01.2023 по 31.03.2023 у загальному розмірі 87 548,86 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції від 31.01.2023 № 1/2023-328837 на суму 45 3125,49 грн., від 28.02.2023 № 22023-328837 на суму 33 552,97 грн., від 31.03.2023 № 3/2023-328837 на суму 8 680,40 грн., які долучені до матеріалів справи.
Судом враховано, що зазначені акти підписано тільки з боку позивача, однак умовами укладеного правочину, зокрема пунктом 2 додатку № 4, обов'язок отримання акту звіряння розрахунків, акту приймання-передавання товарної продукції та рахунок-фактуру покладено саме на відповідача. Також, умовами пункту 4 додатку № 4, визначено точну кінцеву дату оплати відповідачем за отриману теплову енергію - 25 число поточного місяця.
Враховуючи, що договір та всі додатки до нього підписані відповідачем та є чинними, останній проінформований про свій обов'язок отримувати підтверджуючі надані послуги документи та про строки здійснення за ними оплати.
Крім того, у поданому відповідачем до суду відзиві не наведено заперечень щодо кількості та вартості поставленої позивачем теплової енергії. Відповідач тільки посилається на відсутність у нього бюджетного фінансування, як на причину порушення умов договору та не сплату існуючої спірної заборгованості.
Отже, судом приймаються зазначені акти приймання-передавання товарної продукції в якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем теплової енергії загальною вартістю 87 548,86 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 4 додатку № 4, сплату за вказаними у пункті 2 документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідачем не здійснено оплату отриманої теплової енергії у розмірі 87 548,86 грн. Доказів на спростування суду не подано, протилежного не доведено.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактично отриману теплову енергію за період часу з 01.01.2023 по 31.03.2023 у розмірі 87 548,86 грн. є правомірною, документально доведеною і підлягає задоволенню.
Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 14 9823,76 грн. та 3% річних у розмірі 4 917,75 грн. за період часу з 01.02.2023 по 31.12.2024.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При здійсненні перевірки розрахунку позивача, судом встановлено помилковість нарахування інфляційних втрат. Позивачем не враховано, що у липні та серпні 2023 року індекс інфляції дорівнював 99,4 та 98,6 відповідно.
Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 4 910,55 грн. та 13 944,81 грн. відповідно.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Науково-дослідного інституту соціальної політики Міністерства соціальної політики України і Національної Академії наук України (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, 15-б; ідентифікаційний номер 02973184) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний номер 40538421) 87 548,86 грн. основного боргу, 13 944,81 грн. інфляційних втрат, 4 910,55 грн. трьох процентів річних та 2 998,55 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.06.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк