ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2025Справа № 910/3884/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
про стягнення 147 210,19 грн.,
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про стягнення 147 210,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 30.09.2019 № 07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 в частині повернення зайвосплачених грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено учасникам справи строки для подачі заяв по суті спору.
Відповідачем 16.04.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечено повністю з посиланням на фактичне надання послуг у розмірі заявленої до стягнення суми.
Позивачем 18.04.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив із спростуваннями.
Відповідачем 24.04.2025 сформовано у системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.
Позивачем 06.05.2025, сформовано у системі "Електронний суд" додаткові пояснення у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 30.09.2019 укладено договір № 07/082-87/19-Bil/389610-2339-20, за умовами пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався надати право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню, а позивач - їх оплатити.
Пунктом 1.2 договору визначено перелік програмних продуктів, на які передається право користування - автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням "RGC-Billing" та мобільний додаток контролера оператора ГРМ, для операційної системи Android " 104 Mobile Controller".
Розділом 3 договору визначено порядок оплати та приймання послуг. Зокрема, пунктами 3.2 та 3.3 договору визначено, що за підсумками звітного місяця відповідач складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає позивачу. Позивач протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або вмотивовану відмову від його підписання на адресу відповідачу. У випадку ненадання у зазначений строк відповідачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті позивачем.
За умовами пункту 3.1 договору, строк проведення розрахунків складає 90 календарних днів після завершення звітного місяця.
Відповідно до пункту 8.1, договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
У межах дії договору відповідачем надано, а позивачем отримано послуги на загальну суму 3 332 280,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № РЕЯ80000111 від 31 січня 2020 року, № РЕЯ80000312 від 29 лютого 2020 року, № РЕЯ80000543 від 31 березня 2020 року, № РЕЯ80000761 від 30 квітня 2020 року, № РЕЯ80001011 від 31 травня 2020 року, № РЕЯ80001248 від 30 червня 2020 року, № РЕЯ80001487 від 31 липня 2020 року, № РЕЯ80001731 від 31 серпня 2020 року, № РЕЯ80001974 від 30 вересня 2020 року, № РЕЯ80002219 від 31 жовтня 2020 року, № РЕЯ80002528 від 30 листопада 2020 року, № РЕЯ80002869 від 31 грудня 2020 року, № РЕЯ81000160 від 31 січня 2021 року, № РЕЯ81000447 від 28 лютого 2021 року, № РЕЯ81000756 від 31 березня 2021 року, № РЕЯ81001040 від 30 квітня 2021 року, № РЕЯ81001334 від 31 травня 2021 року, № РЕЯ81001635 від 30 червня 2021 року, № РЕЯ81001943 від 31 липня 2021 року, № РЕЯ81002226 від 31 серпня 2021 року, № РЕЯ81002502 від 30 вересня 2021 року, № РЕЯ81002754 від 31 жовтня 2021 року, № РЕЯ81003002 від 30 листопада 2021 року, № РЕЯ81003289 від 31 грудня 2021 року, № РЕЯ82000200 від 31 січня 2022 року, № РЕЯ82001088 від 28 лютого 2022 року, № РЕЯ82001754 від 31 березня 2022 року, № РЕЯ82002795 від 30 квітня 2022 року, № РЕЯ82003778 від 31 травня 2022 року, № РЕЯ82004560 від 30 червня 2022 року, № РЕЯ82005205 від 31 липня 2022 року, № РЕЯ82005887 від 31 серпня 2022 року, № РЕЯ82006757 від 30 вересня 2022 року, № РЕЯ82007516 від 31 жовтня 2022 року, № РЕЯ72000369 від 30 листопада 2022 року, № РЕЯ72000751 від 31 грудня 2022 року, які долучені до матеріалів справи.
Всі акти надання послуг підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.
Позивачем здійснено оплату у межах дії договору на загальну суму 3 562 020,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.
Таким чином, різниця між сумою, сплаченою позивачем в якості оплати за надані послуги та вартістю фактично наданих відповідачем у межах дії договору послуг становить 120 840,00 грн.
У даному випадку, відповідач стверджує, що заявлена до стягнення сума не є переплатою за договором, а здійснена позивачем за надані у січні 2023 року послуги за договором. В якості підтвердження отримання позивачем послуг у січні 2023 року відповідачем долучено до матеріалів справи скрін-шот з програми "RGC-Billing".
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розділом 3 договору визначено порядок оплати та приймання послуг. Зокрема, пунктами 3.2 та 3.3 договору визначено, що за підсумками звітного місяця відповідач складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає позивачу. Позивач протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або вмотивовану відмову від його підписання на адресу відповідачу. У випадку ненадання у зазначений строк відповідачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті позивачем.
За умовами пункту 3.1 договору, строк проведення розрахунків складає 90 календарних днів після завершення звітного місяця.
З системного аналізу умов договору вбчається, що передумовою для здійснення оплати позивачем отриманих послуг за договором, є покладений на відповідача обов'язок (пункт 3.2) складання акту приймання-передачі послуг. Саме акт, підписаний сторонами (або ненадання позивачем мотивованої відмови від підписання акту) є підтвердженням надання відповідачем позивачу послуг за договором за відповідний період та підставою для здійснення позивачем оплати.
У матеріалах справи відсутні акти наданих відповідачем позивачу послуг, як за січень 2023 року, так і за інші місяці у межах дії договору, окрім тих, які є погодженими сторонами та оплаченими позивачем. Надані відповідачем скрін-шоти з програми "RGC-Billing" не є належними доказами, з огляду на встановлений договором порядок підтвердження надання послуг.
У той же час, належних, допустимих та більш вірогідних доказів надання відповідачем позивачу послуг на заявлену до стягнення суму, до матеріалів справи відповідачем не долучено. Протилежного суду не доведено.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначені позивачем в позові доводи за встановлених вище судом фактів та обставин.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, так само, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Позивач направив відповідачу лист від 10.08.2023 № 2728, яким вимагав здійснити повернення заборгованості за ненадані послуги у розмірі 120 840,00 грн. у семиденний строк. Факт направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення, поштовим чеком від 15.08.2023 та накладною від 15.08.2023 № 611091109368, які долучені до позовної заяви.
Заперечення відповідача щодо неналежності зазначених доказів є необґрунтованими, спростовуються наявними матеріалами справи і тому не беруться судом до уваги.
Відповідно до розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2023 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, враховуючи дату направлення рекомендованого відправлення (лист позивача від 10.08.203 № 2728) - 15.08.2023, нормативні строки для такого типу поштових відправлень - Д +3, а також, строк, зазначений у листі позивача для здійснення повернення грошових коштів - 7 днів, останнім днем для здійснення відповідачем повернення грошових коштів у розмірі 120 840,00 грн. є 25.08.2023. Прострочення почалось з 26.08.2023.
Станом на час звернення позивачем із позовом до суду доказів повернення відповідачем позивачу надмірно сплачених коштів у розмірі 120 840,00 грн. матеріали справи не містять. Протилежного суду не доведено.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Всі інші заперечення відповідача, викладені у заявах по суті, враховані судом але не беруться до уваги, як такі, що не обґрунтовані належним чином та не спростовують обставин, викладених у позовній заяві.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 120 840,00 грн. підлягають поверненню відповідачем позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги у зазначеній частині суд задовольняє.
Також, у зв'язку із неповерненням грошових коштів, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 20 679,12 грн. за період часу з 01.09.2023 по 28.02.2025 та 3% річних у розмірі 5 691,07 грн. за період часу з 01.09.2023 по 25.03.2025.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 5 671,20 грн., а інфляційні втрати підлягають повному задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (03134, місто Київ, проспект Корольова Академіка, 1; ідентифікаційний номер 37401646) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, місто Харків, вулиця Безлюдівська, будинок 1; ідентифікаційний номер 03359500) 120 840,00 грн. основного боргу, 20 679,12 грн. інфляційних втрат, 5 671,20 грн. 3 % річних та 2 422,08 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.06.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк