ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/507/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,
Секретар судового засідання Куцанюк Й. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ФОП Марчак Ольги Романівни, АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Підлузької гімназії Івано-Франківської міської ради, вул. Шевченка, буд. 35, с. Підлужжя, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77442,
про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 24 169,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 4 244,26 грн, 3 % річних в розмірі 866,33 грн та судових витрат, зазначення в рішенні про нарахування 3% річних до моменту фактичного виконання рішення,
встановив, що ФОП Марчак О. Р. звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Підлузької гімназії Івано-Франківської міської ради про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 24 169,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 4 244,26 грн, 3 % річних в розмірі 866,33 грн та судових витрат, які складаються з 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн судового збору, зазначення в рішенні про нарахування 3% річних до моменту фактичного виконання рішення.
В обґрунтування позову позивач вказав на те, що відповідач всупереч вимогам ГК України, ЦК України та умовам договору про закупівлю № 06/5 послуг з організації гарячого харчування учнів за бюджетні кошти від 10.02.2023, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг.
За несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
В підтвердження своїх вимог позивач надала суду копії: квитанції про сплату № 7934-4499-2432-8799 від 22.04.2025, ордеру на надання правничої допомоги від 22.04.2024, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 01.04.2016, актів від 2023 про те, що в період 01.12.2023 по 21.12.2023 в їдальні Підлузької гімназії харчувалися учні пільгових категорій 6-8 класів, 1-5 класів, 9 класів згідно з наказом № 80 від 01.09.2023, витягу з ЄДР щодо позивача, договору про закупівлю № 06/5 послуг з організації гарячого харчування учнів за бюджетні кошти від 10.02.2023 з додатком №1 (специфікація), платіжної інструкції № @PL077238 від 14.04.2025, квитанції № 3260597, договору про надання правової допомоги від 04.04.2025, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 04.04.2025, акту виконаних робіт по справі 909/507/25 від 27.05.2025.
За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 28.05.2025.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Правом на подання відзиву на позов не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 28.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29.04.2025.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, враховуючи приписи ст.ст. 165, 178 ГПК України, зокрема право суду розглянути справу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи та вважає, що позов слід задоволити частково.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом позову є стягнення заборгованості за надані послуги та нарахованих у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання 3% річних та інфляційних втрат.
Підставою позову є невиконання в обумовлені договором про закупівлю № 06/5 від 10.02.2023 строки зобов'язання по сплаті послуг з організації гарячого харчування учнів пільгових категорій.
ЦК України врегульовано питання виконання договірних зобов'язань.
Так, згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковий для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ГПК України).
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами у справі існували договірні відносини, що виникли на підставі укладеного договору про закупівлю № 06/5 послуг з організації гарячого харчування учнів за бюджетні кошти від 10.02.2023 (далі - договору).
Згідно з умовами зазначеного договору, Виконавець (у нашому випадку - позивач) збов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, надавати Замовнику (у нашому випадку - відповідачу) послуги, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти ці послуги та оплатити їх (п. 1.1 договору).
Найменування послуг: код ДК 021:2015:55520000-1 - Кейтерингові послуги (послуги з організації гарячого харчування учнів Підлузька гімназія Івано-Франківської міської ради) (далі - послуги) (п. 1.2 договору).
Ціна договору становить 158 789,00 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень 00 копійок) без ПДВ (п. 3.1 договору).
Ціна на гаряче харчування пільгових категорій на 2023 навчальний рік передбачена на основі рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 22.12.2022 року № 218-32 "Про встановлення вартості харчування учнів закладів загальної середньої освіти Івано-Франківської міської ради за кошти бюджету Івано-Франківської територіальної громади" (п. 3.2 договору).
Розрахунки здійснюються Замовником впродовж 60 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 4.1 договору).
Строк надання послуг: впродовж 2023 року. Місце надання послуг Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Підлужжя, вул. Шевченка, №35 (п. 5.1 договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги відповідно до умов цього Договору (п. 6.1.1 договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його укладення Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 12.1 договору).
За наслідками виконання зобов'язань, що виникли з вказаного договору, сторони підписали акти від 2023 про те, що в період 01.12.2023 по 21.12.2023 в їдальні Підлузької гімназії харчувалися учні пільгових категорій 6-8 класів, 1-5 класів, 9 класів згідно з наказом № 80 від 01.09.2023.
Враховуючи викладене, відсутності документів, які би спростовували викладені позивачем обставини в частині невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманих послуг, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 24 169,00 грн є обґрунтованою.
Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід задоволити частково, виходячи з приписів ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При перерахунку здійсненого судом самостійно було встановлено, що до стягнення підлягають 3 853,17 грн - інфляційних втрат та 836,59 грн - 3 % річних.
При цьому обчислювати строк протягом якого здійснено нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних і річних, слід з 21.02.2024, оскільки в актах долучених позивачем до позову в підтвердження факту виконання договірних відносин, відповідно, доказу настання обов'язку оплатити надані послуги, означено період надання послуг з 01.12.2023 по 21.12.2023 і, як наслідок, суд резюмував, що період нарахування інфляційних та 3% річних не міг початись 11.02.2024, як це означено у розрахунку ( договором сторони обумовили те, що розрахунки здійснюються Замовником впродовж 60 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, в поданих суду актах відсутні дати їх підписання, а самі акти містять відомості про надання послуг в період, який включає 21.12.2023, відповідно, акти не могли бути складені раніше фактично наданих послуг).
Вимогу про означення в рішенні про нарахування 3% річних до моменту фактичного виконання рішення, слід задоволити у відповідності до вимог ст. 238 ГПК України, якою передбачено право суду, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача у сумі 2 387,58 грн - судового збору та 4 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу, решту - 4 000,00 грн слід залишити за позивачем.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу при розгляді справи №909/507/25 підтверджується: ордером на надання правничої допомоги від 22.04.2024, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 01.04.2016, договором про надання правової допомоги від 04.04.2025, додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 04.04.2025, актом виконаних робіт по справі 909/507/25 від 27.05.2025.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019, що винесені у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що при визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Отже, оцінивши заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України).
Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи складність справи, виконані представником позивача роботи (надані послуги), принципи реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу частково - у розмірі 4 000 грн.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з Підлузької гімназії Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 20562970, вул. Шевченка, буд. 35, с. Підлужжя, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77442) на користь ФОП Марчак Ольги Романівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 24 169,00 грн (двадцять чотири тисячі сто шістдесят дев'ять гривень) - заборгованості, 3 853,17 грн (три тисячі вісімсот п'ятдесят три гривні сімнадцять копійок) - інфляційних втрат, 836,59 грн (вісімсот тридцять шість гривень п'ятдесят дев'ять копійок) - 3 % річних, 2 387,58 грн (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень п'ятдесят вісім копійок) - судового збору та 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень) - витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень) - залишити за позивачем.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, нараховувати 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.06.2025.
Суддя І. М. Скапровська