номер провадження справи 3/37/25
04.06.2025 Справа № 908/913/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: ПЕРШОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ (вул. Миколи Леонтовича, 15, м. Краматорськ, Донецька область, 84301; ідентифікаційний код юридичної особи 42255773)
до відповідача: ТОВАРИВСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНКАМ ФІНАНС» (вулиця Каховська, 11А, кабінет №8, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про стягнення коштів
Без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
09.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПЕРШОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ до відповідача ТОВАРИВСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНКАМ ФІНАНС» (скорочене найменування - ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС») про стягнення заборгованість 347 547,58 грн, із яких: 331 023,60 грн - попередня оплата; 12 488,21 грн - пеня; 2 648,19 грн - інфляційні нарахування; 1 387,58 грн - проценти за користування коштами, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі в сумі 4 170,57 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 справу №908/913/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 11.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/913/25 та присвоєно справі номер провадження 3/37/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/517/25 від 06.03.2025, до електронного кабінету відповідача 06.03.2025 (а.с.71).
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено два договори поставки № 06-081-СК/34-23 від 04.12.2023, №06-065-СК/1824 від 10.05.2024, за умовами яких відповідач зобов'язався постави товар (пальне) у власність позивача на умовах відпуску товару за скретч-картками на АЗС, обумовлених у договорах, та самовивозу товару покупцем.
На виконання умов договорів відповідач поставив, а позивач прийняв товар шляхом передачі стретч-карток на нафтопродукти по купюрах до відповідних видаткових накладних №0006/0000249 від 04.12.2023 та №0006/0000375 від 20.05.2024.
У свою чергу, позивач здійснив оплату на користь Відповідача на суму 135 108,00 грн та на суму 199 056,00 грн.
З 20 січня 2025 року по день подачі позову покупець не може отримати товар (бензин А-95) на АЗС постачальника в м. Дніпро.
Заправки «Авіас» у м. Дніпро не працюють, гаряча лінія за номером телефону: 0-800-501-788 та карта АЗС на офіційному сайті також не працює, у зв'язку з чим Покупець позбавлений можливості отримувати товар (бензин А-95) відповідно до діючих договорів.
Неможливість отримання бензину позивачем на АЗС «АВІАС» у м. Дніпро з 20 січня 2025 року по 31 березня 2025 року підтверджується відповідними актами від 20.01.2025, 28.01.2025, 24.02.2025, 31.03.2025, складеними відповідальними працівниками позивача.
30.01.2025 позивач звертався до відповідача з претензією (лист від 30.01.2025 вих. 02.01-17/100/25) щодо неможливістю отримання товару на АЗС постачальника в м. Дніпро відповідно до діючих договорів. Претензію було надіслано на електронні засоби зв'язку та поштову адресу Відповідача, зазначені в договорах. У свою чергу, Відповідачем не надано відповідь на претензію та не вжито жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань за договорами.
Претензію Постачальником залишено без належного реагування, зобов'язання з поставки залишку партій товару постачальником не виконано, передплату не повернуто Замовнику.
Також позивач 20.03.2025 надіслав на електронну та поштову адресу відповідача акти звірки взаєморазрахунків за скретч-картками, отриманими та частково використаними позивачем (лист від 20.03.2025 вих.№04-30/317/25, отримано відповідачем 28.03.2025), станом на 01 квітня 2025 року підписаний акт звірки взаєморозрахунків за скретч-картками або заперечення від відповідача не надходили.
Станом на 1 квітня 2025 року позивачем не використано скретч-картки на 2690 літрів бензину марки А-95 на загальну суму 134 607,60 грн (2690х50,04 (вартість 1 л бензину) відповідно до договору від 04 грудня 2023 року №06-081-СК/34-23 та 3720 літрів бензину А-95 на загальну суму 196 416,00 грн (3720х52,8 (вартість 1 л бензину) відповідно до договору від 10 травня 2024 року №06-065-СК/18-24, що підтверджується невикористаними скретч-картами та бухгалтерською довідкою від 01.04.2025 (вих.№04-30/376/25), підписаною начальником відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності.
Зазначене стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення коштів вартості бензину А-95 у кількості 2690 л за договором №06-081-СК/34-23 від 04.12.2023 та 3720 літрів за договором №06-065-СК/18-24 від 10.05.2024 в сумі 19 376,20 грн в загальному розмірі 331 023,60 грн попередньої оплати; 12 488,21 грн пені; 2 648,19 грн інфляційних нарахувань; 1 387,58 грн процентів за користування коштами.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи був поставлений товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі мав бути поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань з боку відповідача, які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
04.12.2023 між ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) та Першим апеляційним адміністративним судом (Покупець, позивач у справі) укладено договір поставки №06-065-СК/18-24 (далі - Договір 1), за умовами якого (п.1.1) відповідач зобов'язався передати позивачу у власність Товари, а позивач зобов'язався сплати і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару згідно коду ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти: бензин А-95 (п. 1.2 Договору 1).
Кількість: 2700 літрів згідно специфікації та накладних на товар (п.1.4 Договору 1).
Пунктом 1.5 Договору 1 передбачено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Термін дії скретч-карток становить не менше 2 років та/або безстрокові з моменту їх реалізації Замовнику (п.1.6 Договору 1).
Відповідно до п. 1.7 Договору 1 Постачальник гарантував, що на скретч-картки можна отримати Товар на будь-якій АЗС постачальника (Учасника) по всій території України та/або на АЗС партнерів учасника - переможця, але не менше 3-х АЗС в м. Дніпро.
Загальна сума договору становила 135 108,00 грн, у тому числі ПДВ 22 518,00 грн (п.3.1 Договору 1).
Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п.5.2.1 Договору 1).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 Договору 1).
Згідно із п.5.2.3 Договору 1 умови постачання Товару - самовивезення. Перелік АЗС зазначений на сайті https://avias.ua/.
Строк поставки товару - до повного використання скретч-карток Покупцем за цим Договором (п. 5.2.4 Договору 1).
За умовами п. 6.3 Договору 1 Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Відповідно до п. 7 Договору 1 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1). Види порушень та санкцій за них, установлені Договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п.7.2).
Даний договір дії до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання (п. 10.2 Договору 1).
10.05.2024 між ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) та Першим апеляційним адміністративним судом (Покупець, позивач у справі) укладено договір поставки №06-065-СК/18-24 (далі - Договір 2), за умовами якого за умовами якого (п.1.1) відповідач зобов'язався передати позивачу у власність Товари, а позивач зобов'язався сплати і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару згідно коду ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти: бензин А-95 (п. 1.2 Договору 2).
Кількість та вартість товару: Бензин А-95 3770 літрів згідно специфікації та накладних на товар (п.1.4 Договору 2).
Пунктом 1.5 Договору 2 передбачено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Загальна сума договору становила 199 056,00 грн, у тому числі ПДВ 33 176,00 грн (п.3.1 Договору 2).
Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п.5.2.1 Договору 2).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 Договору 2).
Згідно із п.5.2.3 Договору 2 умови постачання Товару - самовивезення. Перелік АЗС зазначений на сайті
Строк поставки товару - до повного використання скретч-карток Покупцем за цим Договором (п. 5.2.4 Договору 2).
За умовами п. 6.3 Договору 2 Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Відповідно до п. 7 Договору 2 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1). Види порушень та санкцій за них, установлені Договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п.7.2).
Даний договір дії до 31 грудня 2024 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання (п. 10.2 Договору 2).
04.12.2023 на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар за Договором 1 на суму 135 108,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №0006/0000249 від 04.12.2023 та специфікацією №0006/0000249-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0006/0000249 від 04.12.2023: 170 скретч-карток на 2700 л бензину А-95.
У свою чергу, позивач на підставі видаткової накладної №0006/0000249 від 04.12.2023 здійснив оплату на користь відповідача на суму 135 108,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №159 від 13.12.2023.
20.05.2024 на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар за Договором 2 на суму 199 056,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №0006/0000375 від 20.05.2024 та специфікацією №0006/0000375-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0006/0000375 від 20.05.2024: 224 скретч-карток на 3770 л бензину А-95.
У свою чергу, позивач на підставі видатковою накладною №0006/0000375 від 20.05.2024 здійснив оплату на користь відповідача на суму 199 056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №50 від 22.05.2024.
Позивачем у справу надано копії скретч-карток (а.с.56-74), які позивач не зміг отоварити на АЗС відповідача.
Позивач зазначає, що з 20 січня 2025 року по сьогоднішній день він не може отримати товар (бензин А-95) на АЗС Постачальника в м. Дніпро. Заправки «Авіас» у м. Дніпро не працюють, гаряча лінія за номером телефону: 0-800-501-788 та карта АЗС на офіційному сайті також не працює, у зв'язку з чим Покупець позбавлений можливості отримувати товар (бензин А-95) відповідно до діючих договорів. Неможливість отримання бензину Позивачем на АЗС «АВІАС» у м. Дніпро з 20 січня 2025 року по 31 березня 2025 року підтверджується відповідними актами від 20.01.2025, 28.01.2025, 24.02.2025, 31.03.2025, складеними відповідальними працівниками позивача.
30.01.2025 позивач звертався до відповідача з претензією (лист від 30.01.2025 вих.№02.01-17/100/25) щодо неможливістю отримання товару на АЗС постачальника в м. Дніпро відповідно до діючих договорів. Претензію було надіслано на електронні засоби зв'язку та поштову адресу відповідача, зазначені в договорах.
Претензія відповідачем отримана 10.02.2025, що підтверджується даними відстеження трек-номеру поштового відправлення на сайті Укрпошти.
Відповідачем не надано відповіді на претензію та не вжито жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань за договорами.
Також позивачем 20.03.2025 надіслано на електронну та поштову адресу відповідача акти звірки взаєморазрахунків за скретч-картками, отриманими та частково використаними позивачем (лист від 20.03.2025 вих.№04-30/317/25 отримано Відповідачем 28.03.2025, що підтверджується даними відстеження трек-номеру поштового відправлення на сайті Укрпошти).
Акт звірки взаєморозрахунків за скретч-картками відповідачем не підписаний.
Отже, відповідач пальне в повному обсязі не поставив, вартість невикористаних талонів не повернув.
За даними позивача, які не спростовані відповідачем, станом на 1 квітня 2025 року позивачем не використано скретч-карток на 2690 літрів бензину марки А-95 на загальну суму 134 607,60 грн (2690х50,04 (вартість 1 л бензину) відповідно до договору від 04 грудня 2023 року №06-081-СК/34-23 та 3720 літрів бензину А-95 на загальну суму 196 416,00 грн (3720х52,8 (вартість 1 л бензину) відповідно до договору від 10 травня 2024 року №06-065-СК/18-24, що підтверджується невикористаними скретч-картами та бухгалтерською довідкою від 01.04.2025 (вих.№04-30/376/25), підписаною начальником відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині передачі товару в повному обсязі стало підставою звернення позивача до суду про стягнення сплачених за товар коштів в розмірі 331 023,60 грн, пені в розмірі 12 488,21 грн, інфляційних втрат в розмірі 2648,19 грн, процентів за користування коштами в розмірі 1387,58 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо суми основного боргу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів №06-081-СК/34-23 від 04.12.2023 та №06-065-СК/18-24 від 10.05.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договорів 1, 2 зобов'язання щодо оплати товару виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №159 від 13.12.2023 на суму 135 108,00 грн (призначення платежу: «за бензин зг.вид.накл.№0006/0000249 від 04.12.2023, дог.№06-081-СК/34-23 від 04.12.2024, ПДВ 22 518,00») та платіжною інструкцією №50 від 22.05.2024 на суму 199 056,00 грн (призначення платежу: «придбання бензину А-95 зг.вид.накл.№0006/0000375 від 20.05.2024, дог.№06-065-СК/18-24 від 10.05.2024, у т.ч. ПДВ 33 176,00 грн»).
Всього товар оплачено на суму 334 164,00 грн.
Зі свого боку, відповідачем передано позивачеві 04.12.2023 на виконання умов договорів 170 скретч-карток на 2700 л бензину А-95 на суму 135 108,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №0006/0000249 від 04.12.2023 та специфікацією №0006/0000249-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0006/0000249 від 04.12.2023, а також 224 скретч-картки на 3770 л бензину А-95, що підтверджується видатковою накладною №0006/0000375 від 20.05.2024 та специфікацією №0006/0000375-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0006/0000375 від 20.05.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
За умовами Договорів 1, 2 (п.1.5, п.5.2) відпуск товару здійснюється за скретч-картками на умовах самовивезення товару позивачем. Передача позивачу товару здійснюється на АЗС відповідача шляхом заправки автомобілів позивача при пред'явленні скретч-картки. Водночас сторонами обумовлено, що скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Як вбачається з умов договорів 1, 2 (п.5.2.4) строк поставки товару - до повного використання скретч-карток позивачем.
Проте, як вказує позивач, з 20 січня 2025 року по сьогоднішній день він не може отримати товар (бензин А-95) на АЗС Постачальника в м. Дніпро. Заправки «Авіас» у м. Дніпро не працюють, гаряча лінія за номером телефону: 0-800-501-788 та карта АЗС на офіційному сайті також не працює, у зв'язку з чим Покупець позбавлений можливості отримувати товар (бензин А-95).
На підтвердження неможливості отримання бензину на АЗС «АВІАС» у м. Дніпро позивачем надано акти від 20.01.2025, 28.01.2025, 24.02.2025, 31.03.2025, складені відповідальними працівниками позивача.
За даними позивача, які не спростовані відповідачем, станом на 1 квітня 2025 року Позивачем не використано скретч-карток на 2690 літрів бензину марки А-95 на загальну суму 134 607,60 грн (2690х50,04 (вартість 1 л. бензину) відповідно до договору від 04 грудня 2023 року №06-081-СК/34-23 та 3720 літрів бензину А-95 на загальну суму 196 416,00 грн (3720х52,8 (вартість 1 л. бензину) відповідно до договору від 10 травня 2024 року №06-065-СК/18-24, що підтверджується невикористаними скретч-картами (а.с.56-74) та бухгалтерською довідкою від 01.04.2025 (вих.№04-30/376/25), підписаною начальником відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із недоотриманням пального позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.01.2025, яка отримана відповідачем 10.02.2025.
У свою чергу, відповідач на претензію не відреагував.
Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договорів щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договорів про закупівлю, оскільки позивачем не було отримано 2690 л бензину А-95 за договором від 04.12.2023 (2690 л *50,04 грн (вартість 1 л) = 134 607,60 грн) та 3720 л бензину А-95 за договором від 10.05.2024 (3720 л*52,8 грн (вартість 1 л) = 196 416,00 грн), а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу всього 331 023,60 грн за пальне, вартість якого сплачена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений договорами товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 331 023,60 грн грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Ураховуючи виконання відповідачем основного грошового зобов'язання з порушенням строків його виконання, суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» інфляційних збитків за лютий 2025 року та трьох процентів річних за загальний період, визначений позивачем у позові, з 10.02.2025 до 01.04.2025, виходячи з обґрунтованої суми боргу 331 023,60 грн та дати отримання відповідачем претензії, суд встановив, що сума трьох процентів річних в розмірі 1387,58 грн та інфляційних втрат в розмірі 2648,19 грн розраховані позивачем правильно.
Оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо повернення коштів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 1387,58 грн та інфляційних втрат в розмірі 2648,19 грн.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7 Договору 1 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1). Види порушень та санкцій за них, установлені Договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п.7.2).
Перевіривши в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» наведений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем, арифметично неправильно обраховано пеню за загальний період з 10.02.2025 до 01.04.2025 на суму боргу в розмірі 331 023,60 грн за 51 день прострочення. Так, судом визначено, що за період з 10.02.2025 до 01.04.2025 (51 день), виходячи з обґрунтованої суми боргу в розмірі 331 023,60 грн, пеня становить 13 884,85 грн. Позивачем заявлено пеню в розмірі 12 488,21 грн, тобто в меншому розмірі, ніж розраховано судом.
Оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо повернення коштів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в межах заявленої ним суми пені в розмірі 12 488,21 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться Договорами поставки №06-065-СК/18-24 ввід 10.05.2024 та №06-081-СК/34-23 від 04.12.2023 з відповідними додатками (а.с.16-18), Видатковими накладними №0006/0000375 від 20.05.2024, №0006/0000249 від 04.12.2023 (а.с.33, зворотній бік а.с.54), специфікаціями №000/0000375-С від 20.05.2024, №0006/0000249-С від 04.12.2023 (зворотній бік а.с.33, а.с.54), платіжними інструкціями №159 від 13.12.2023, №50 від 22.05.2024 (зворотній бік а.с.34, а.с.55), не використаними талонами (а.с.56-74), листом за вих.№04-30/317/25 від 20.03.2025 (а.с.9-14), бухгалтерською довідкою №04-30/376/25 від 01.04.2025 (а.с.15), претензією вих.№02.01-17/100/25 від 30.01.2025 (а.с.76-78), розрахунком суми боргу, інфляційних втрат, пені, трьох процентів річних (а.с.79-86), службовими записками та актами про неможливість отримання бензину (а.с.87-91).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню повністю в розмірі 347 547,58 грн, із яких: 331 023,60 грн - вартість недопоставленого товару; 12 488,21 грн - пені; 2 648,19 грн - інфляційні нарахувань; 1 387,58 грн - трьох процентів річних.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь ПЕРШОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ (вул. Миколи Леонтовича, 15, м. Краматорськ, Донецька область, 84301; ідентифікаційний код юридичної особи 42255773) заборгованість в розмірі 331 023,60 грн (триста тридцять одну тисячу двадцять три гривні 60 коп.), пеню в розмірі 12 488,21 грн (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 21 коп.), інфляційні втрати в розмірі 2 648,19 грн (дві тисячі шістсот сорок вісім гривень 19 коп.), три процент річних в розмірі 1 387,58 грн (одна тисяча триста вісімдесят сім гривень 58 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь ПЕРШОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ (вул. Миколи Леонтовича, 15, м. Краматорськ, Донецька область, 84301; ідентифікаційний код юридичної особи 42255773) суму судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4170,57 грн (чотири тисячі сто сімдесят гривень 57 коп.). Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 04.06.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич