майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"20" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1089/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
прокурор: Цеміна Н.Ю., службове посвідчення №071195 від 01.03.2024;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Ткачук А.О., ордер серія АМ №1109140 від 25.11.2024;
з перервою в судовому засіданні з 15.04.2025 до 20.05.2025 згідно із ст.216 ГПК України,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до 1. Фізичної особи-підприємця Маньківського Анатолія Віталійовича (м.Житомир)
2. Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (с.Березівка Житомирського району Житомирської області)
про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, її повернення.
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ФОП Маньківського Анатолія Віталійовича та Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про:
- визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення Березівської сільської ради від 08.12.2023 про "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років, площею 16,2000га, кадастровий номер 1822083000:07:002:2279, для рибогосподарських потреб, за межами населених пунктів Березівської сільської ради ФОП Маньківський Анатолій Віталійович", яким передано в оренду Маньківському А.В. для рибогосподарських потреб земельну ділянку площею 16,2000га, кадастровий номер 1822083000:07:002:2279, у т.ч. під водним об'єктом 12,2980га;
- визнання недійсним договору оренди землі від 01.01.2024, укладений між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ФОП Маньківським Анатолієм Віталійовичем щодо земельної ділянки площею 16,2га, кадастровий номер 1822083000:07:002:2279;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Маньківського Анатолія Віталійовича земельною ділянкою з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, площею 16,2га, номер запису про інше речове право: 54487130;
- зобов'язання ФОП Маньківського Анатолія Віталійовича повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, площею 16,2га в розпорядження Березівської територіальної громади в особі Березівської сільської ради.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ФОП Маньківський А.В., будучи власником нерухомого майна - дамби, площею 21,5кв.м, незаконно отримав за рішенням Березівської сільської ради від 08.12.2023 в оренду земельну ділянку Березівської територіальної громади площею 16,2га (кадастровий номер: 1822083000:07:002:2279) для рибогосподарських потреб. За твердженнями прокурора, площа земельної ділянки, наданої відповідачем 2 в оренду значно перевищує площу об'єктів нерухомості, що належать відповідачу 1, а тому право користування на іншу частину земельної ділянки (вільну від нерухомого майна) могло набуватись лише на конкурентних засадах. Крім цього, прокурор стверджує, що ФОП Маньківський А.В. з заявою про надання дозволу на спецводокористування не звертався. Відтак, рішення Березівської сільської ради про затвердження проекту земелеустрою та передачу ФОП Маньківському А.В. в оренду земельної ділянки водного фонду, укладений договір оренди земельної ділянки та реєстрація права оренди суперечить вимогам ст.ст. 120, 123, 134, 135 Земельного кодексу України, а також ст.377 ЦК України, оскільки передача в оренду спірної земельної ділянки здійснена Березівською сільською радою без проведення земельних торгів, без належного обґрунтування передачі в оренду земельних ділянок площею неспівмірно більшою від площі, яку займає розташоване на ній нерухоме майно, що належить ФОП Маньківському А.В.
Ухвалою суду від 31.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.12.2024.
26.11.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що ФОП Маньківський А.В. має у власності розташовану на орендованій земельній ділянці гідроспоруду-дамбу та ним було вжито усіх необхідних заходів для розроблення необхідних для рибогосподарських потреб документів. Вказав, що в повному обсязі виконує умови укладеного з Березівською сільською радою договору оренди землі щодо здійснення орендної плати в розмірі, визначеному договором (а.с.48-53).
У відзиві на позовну заяву від 02.12.2024 відповідача 2 зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог. Вказав, що на спірній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна (гідротехнічна споруда - дамба), яка належать Маньківському А.В. на праві приватної власності, відтак у Березівської сільської ради були відсутні підстави для передачі земельної ділянки комунальної форми власності в користування на конкурентних засадах (земельних торгах) (а.с.71-75).
26.12.2024 від Житомирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив у якій прокурор не заперечує факт надання в оренду ФОП Маньківському А.В. земельної ділянки та водного об'єкта для рибогосподарських потреб та наявність у відповідача 1 на момент передачі гідроспоруди. Натомість зазначає саме про протиправність передачі спірної земельної ділянки Березівською сільською радою, оскільки під час надання в оренду земельної ділянки та водного об'єкта не було дотримано визначеної законом процедури, а законодавчі підстави для надання земельної ділянки у визначених межах без проведення земельних торгів відсутні (а.с.85).
У судовому засіданні суд оголосив перерву до 17.02.2025, яку було продовжено до 17.03.2025, згідно з ч.5 ст. 183 ГПК України.
Ухвалою суду від 17.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1089/24 до судового розгляду по суті на 15.04.2025.
У судовому засіданні 15.04.2025 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 20.05.2025.
Прокурор у судовому засіданні 20.05.2025 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач 1 у судове засідання не з'явився. про причину неявки суд не повідомив.
Представник відповідача 2 під час прийняття рішення у справі покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.04.2016 за Маньківським Анатолієм Віталійовичем (відповідач 1) зареєстровано право приватної власності на гідротехнічну споруду - дамбу, загальною площею 21,5кв.м., Опис: дамба літ."А", яка розташована: Житомирська область, Житомирський район, територія Іванівської сільської ради. Рішення про реєстрацію про реєстрацію права приватної власності за Маньківським А.В. прийнято на підставі рішення Житомирського районного суду від 28.03.2016 у справі №278/480/16-ц (а.с.20).
Вказана гідроспоруда розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, загальною площею 16,2000га.
Рішенням Березівської сільської ради від 08.12.2023 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років, площею 16,2000 га, кад. №1822083000:07:002:2279, для рибогосподарських потреб, за межами населених пунктів Березівської сільської ради ФОП Маньківський Анатолій Віталійович" рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 16,2000 га кадастровий номер №1822083000:07:002:2279 для рибогосподарських потреб, на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; передала в оренду Маньківському А.В. для рибогосподарських потреб земельну ділянку площею 16,2000 га кадастровий номер №1822083000:07:002:2279, у т.ч. під водним об'єктом 12,2980 га; доручила сільському голові укласти договір оренди в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом з Маньківським А.В. для рибогосподарських потреб площею 16,2000 га кадастровий номер №1822083000:07:002:2279, у т.ч. під водним об'єктом 12,2980 га, що розташована за межами с. Іванівка, на території Березівської сільської ради Житомирського району строком на 5 років (а.с.17).
01.04.2024 зареєстровано право комунальної власності Березівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279.
На підставі вказаного рішення 01.01.2024 між Березівською сільською радою та ФОП Маньківським А.В. укладено договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
Відповідно до п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - ставок площею 12,2980 га, що розташований на території Березівської сільської ради за межами с. Іванівка, Житомирського району Житомирської області для рибогосподарських потреб.
Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 16,2 га, у тому числі земельна ділянка під водним об'єктом 12,2980 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279.
Згідно з п.3 договору, на земельній ділянці розташовані об'єкти інфраструктури: Гребля глуха, однорідна, земляна, насипна. Виконана із супіску, суглинку. Ширина по гребеню - 4м, довжина -70м, мкасимальна висота-4м. Кріплення верхового укосу-посів трав, кущі, низвового укосу - посів тав-дерева. Закладання укосів: верхового-1:2, низового - 1:1.
Водоскидна споруда типу "Шлюз-регулятор". Виготовлений із бетону. Вхідний оголовок -5м., Водозлив широким порогом, виконаний із бетону, шириною 5м, висотою 4м. Вид регулювання води - передбачено дерев'яні шандорні заставки 1х5м. Водопровідна частина відкритого типу, дно виконано із бетону, довжиною 10м. Пропускна здатність водоскидної споруди становить 36куб.м/с. Гребля не проїжджа, на греблі розташована ґрунтова дорога без покриття.
У пункті 7 договору сторони погодили, цей договір укладено на 5 років.
Згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річки Прип'ять паспорт водного об'єкта, що розташований на території Березівської ОТГ, с. Іванівка погоджено 24.03.2020 року.
Об'єкт оренди передано орендарю за актом приймання-передачі об'єкта оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 01.01.2024 (а.с.27 на звороті).
02.04.2024 проведено державну реєстрацію та зареєстровано право оренди Маньківського А.В. на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279 площею 16,2 га (номер запису про інше речове право 54487130), що підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.19).
З листа Басейнове управління водних ресурсів річки Прип'ять від 09.10.2024 вбачається, що режим роботи на даний водний об'єкт в 2024 році ФОП Маньківському А.В. не встановлювався та не видавався (а.с.30).
Факт відсутності спецдозволу, також встановлено в ході опрацювання відомостей, що містяться на Порталі електронних послуг Державного агентства водних ресурсів України (а.с.29).
На переконання прокурора рішення Березівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою та передачу Маньківському А.В. в оренду земельної ділянки водного фонду та водного об'єкта, укладений договір оренди земельної ділянки та реєстрація права оренди суперечать вимогам ст.ст. 120, 123, 134, 135 Земельного кодексу України, а також ст.377 Цивільного кодексу України, оскільки передача в оренду спірної земельної ділянки здійснена Березівською сільською радою без проведення земельних торгів; без належного обґрунтування передачі в оренду земельних ділянок площею неспівмірно більшою від площі, яку займає розташоване на ній нерухоме майно, що належить ФОП Маньківському А.В.
У зв'язку з цим, порушені інтереси підлягають відновленню шляхом визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення Березівської сільської ради від 08.12.2023 про "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років, площею 16,2000га, кадастровий номер 1822083000:07:002:2279, для рибогосподарських потреб, за межами населених пунктів Березівської сільської ради ФОП Маньківський Анатолій Віталійович"; визнання недійсним договору оренди землі від 01.01.2024; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Маньківського Анатолія Віталійовича земельною ділянкою з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, площею 16,2га та зобов'язання ФОП Маньківського Анатолія Віталійовича повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, площею 16,2га в розпорядження Березівської територіальної громади в особі Березівської сільської ради.
Досліджуючи питання наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах позивача, господарським судом враховано наступне.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У відповідності до вимог ч.З ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ч.4 ст.53 ПІК України, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5 ст.53 ГПК України).
За приписами ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
"Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18, від 19.09.2019 у справі №815/724/15.
Окрім того, Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 зазначає, що "інтереси держави" полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Частиною 3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16, ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Частинами 1,2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.
У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (провадження №12-161 гс 18, пункти 6.21,6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження №12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16- ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).
У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зроблено висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 зазначено, що у випадку, коли органи, їхні посадові особи не бажають чи не можуть ефективно діяти з метою усунення порушень, або ж є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів, повноваження на звернення до суду на захист таких інтересів надаються прокурору.
Фактичні обставини справи порушення прав держави чи територіальної громади в окремому спорі можуть свідчити про те, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушеним права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (через відсутність повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокуратура, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади.
В процесуальному аспекті орган, який прийняв таких акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача. У цьому випадку визначення органу позивачем суперечило б принципу розумності, тому статусом позивача має наділятися прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
З урахуванням викладеного Великою Палатою Верховного Суду висловлено висновок щодо застосування положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з яким:
- прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу упов новаженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних правовідносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтересів держави;
- прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний по зивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні фу нкції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних правовідносин і сам порушує інтереси держави.
Також згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду визначений ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок попередньо, до звернення до суду, звернутися до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача.
Прокурор звертався до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до подання позову, тим самим надав йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (а.с.16).
Таким чином, окружною прокуратурою дотримано порядок, передбачений ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та надано Березівській сільській раді Житомирського району Житомирської області можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, чого останньою з моменту такого повідомлення зроблено не було.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною 1 ст.12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу .
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 Земельного кодексу України).
Приписами ч.1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.134 Земельного кодексу України).
Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів (ч.2 ст.134 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно із принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже відповідно до зазначених правових норм, власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.124 та абзацу 2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об'єктів надмірного тягаря, пов'язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об'єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об'єктів. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №922/443/20.
Судом встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин на земельній ділянці загальною площею 16,2га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, переданій в оренду на підставі п. 3 рішення Березівської сільської ради від 08.12.2023, знаходилось нерухоме майно, що перебувало у власності ОСОБА_1 гідроспоруда - дамба, що займає площу 0,00215га.
Таким чином, площа земельної ділянки, яка надана ОСОБА_1 в оренду, значно перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про аквакультуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рибницький ставок рибогосподарський водний об'єкт, призначений для розведення, утримання та/або вирощування об'єктів аквакультури.
Гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об'єкти нерухомого майна державної або комунальної класності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об'єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури;
Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об'єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Абзацом першим ч.1 ст. 181 ЦК визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 187 ЦК України визначено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення; при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відводів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 року №165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23.10.1996 року за №625/1650 встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Такий об'єкт як гідротехнічна споруда є інженерною спорудою та нерозривно пов'язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об'єкту та її переміщення в інше місце неможливо без її знецінення та зміни призначення.
Гідроспоруда - дамба, що займає площу 0,00215га розміщена на земельній ділянці площею 16,2га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, яка належить до комунальної власності, і розташована на території Березівської сільської ради.
З матеріалів справи вбачається, що у порушення ст.134 Земельного кодексу України станом на час прийняття спірного рішення сільської ради та укладення спірного договору оренди землі у ФОП Маньківського А.В. дозволу на спецводокористування не було.
Таким чином, ФОП Маньківський А.В. мав право звернутися до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирскої області з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності об'єкта нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці.
Натомість спірну земельну ділянку водного фонду площею 16,2 га, яка значно перевищує площу об'єктів нерухомості, що належали Маньківському А.В не для обслуговування розташованих на ній об'єктів нерухомого майна, а для рибогосподарських потреб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 зазначено, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.
Отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної Маньківському А.В. дамби (21,5 м2), передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.
З огляду на наведене, можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством саме з метою розміщення та обслуговування об'єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування із проханням надати їй земельну ділянку в оренду, а надання земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб площею, значно більшою аніж об'єкт нерухомості, не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.
Кім того, ФОП Маньківський А.В. у відзиві на позовну заяву фактично не заперечує, що отримав земельну ділянку водного фонду площею 16,2га в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - ставком площею 12,2980га, не з метою розміщення та обслуговування об'єкта нерухомого майна, яке належало відповідачу 1 на праві приватної власності, а для рибогосподарських потреб.
За вказаних обставин, Березівська сільська рада незаконно прийняла рішення від 08.12.2023 в частині надання ФОП Маньківському А.В. у користування (оренду) земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279 для рибогосподарських потреб, оскільки земельну ділянку надано товариству в оренду за рахунок земель комунальної власності Березівської територіальної громади, що відноситься до категорії земель “Землі водного фонду» з цільовим призначенням “10.07 Для рибогосподарських потреб».
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам належить право комунальної власності на землю.
Оскаржуваним рішенням порушені права та інтереси держави в особі Березівської територіальної громади, яка відповідно до ст. 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів. Держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності, які є рівними перед законом.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)).
Нескасований, невизнаний недійсним акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб'єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє (при подальшому розпорядженні спірною ділянкою).
Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення.
В даному випадку Березівська сільська рада при прийнятті оспорюваного рішення внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади та відповідно і держави.
З огляду на викладене, пункт 3 рішення Березівської сільської ради від 08.12.2023 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років, площею 16,2000 га, кад. №1822083000:07:002:2279, для рибогосподарських потреб, за межами населених пунктів Березівської сільської ради ФОП Маньківський Анатолій Віталійович" в частині передачі ФОП Маньківському А.В. у користування (оренду) земельної ділянки для рибогосподарських потреб для ведення рибного господарства (код КВЦПЗ 10.07) прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому відповідно до ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частиною 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.
Згідно з вимогами ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
За приписами ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У постанові від 21.08.2019 Велика Палата Верховного Суду, за результатом розгляду справи №911/3681/17, прийшла до висновку, згідно з яким громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно - правовими (п. 33 Постанови).
Вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов'язки, безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі №361/3009/16-ц, 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 07.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі №485/1472/17, від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц, від 15.05.2019 у справі №469/1346/18, від 26.06.2019 у справі №911/2258/18, відступати від яких немає правових підстав (п. 36 Постанови).
У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 (справа №910/20323/17) зазначено, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 (справа №150/928/14-а).
Наявність між відповідачами приватно-правових (майнових) відносин щодо розпорядження та користування земельною ділянкою свідчить, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Враховуючи, що договір оренди землі від 01.01.2024, укладений на підставі рішення Березівської сільської ради від 08.12.2023, яке не відповідає вимогам ст.ст. 124, 134 ЗК України та підлягає визнанню недійсними в судовому порядку, оспорюваний договір також підлягає визнанню судом недійсними із застосуванням наслідків недійсності у вигляді повернення земельної ділянки площею 16,2 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279 в розпорядження Березівської територіальної громади в особі Березівської сільської ради.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Оскільки державна реєстрація речового права (права оренди) ФОП Маньківського А.В. на спірну земельну ділянку проведено на підставі оскаржуваного договору оренди землі від 01.01.2024, положення якого суперечать вимогам ст.124, ст. 134 Земельного кодексу України, а отже, не можна вважати, що така реєстрація відповідає законодавству.
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12- 14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).
Вищевказані обставини свідчать про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 16,2 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279.
Крім того, слід відзначити, що станом на момент прийняття рішення у даній справі постановою Житомирського апеляційного суду від 25.02.2025 у справі №278/480/16-ц апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області задоволено: рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 2803.2016 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Соколівський кар'єр" про визнання права власності на гідротехнічну споруду, яка розташована на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за межами населених пунктів, будівель і споруд, №6.
Тобто, станом на момент прийняття рішення право власності ФОП Маньківського А.В. на гідротехнічну споруду - дамбу, загальною площею 21,5кв.м., яка розташована: Житомирська область, Житомирський район, територія Іванівської сільської ради, не підтверджено.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На переконання суду, відповідачі не представив більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані прокурором, заявлених до них вимог не спростували. Представник відповідача 2 під час розгляду справи по суті фактично не заперечував проти позову, при прийнятті рішення поклався на розсуд суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").
У рішенні від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи досліджена і наведених вище висновків суду не спростовує.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, враховуючи, що в порушення вимог законодавства спірна земельна ділянка передана у тимчасове користування без проведення земельних торгів, суд дійшов висновку про задоволення позову заступника керівника Житомирської окружної прокуратури у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Березівської сільської ради від 08.12.2023 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років, площею 16,2000га, кадастровий номер 1822083000:07:002:2279, для рибогосподарських потреб, за межами населених пунктів Березівської сільської ради ФОП Маньківський Анатолій Віталійович", яким передано в оренду Маньківському Анатолію Віталійовичу для рибогосподарських потреб земельну ділянку площею 16,2000га, кадастровий номер 1822083000:07:002:2279, у т.ч. під водним об'єктом 12,2980га.
3. Визнати недійсним договір оренди землі від 01.01.2024, укладений між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (вул.Богуславська, 31, с.Березівка, Житомирський район, Житомирська область, 12411, код ЄДРПОУ 04348220) та Фізичною особою-підприємцем Маньківським Анатолієм Віталійовичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки площею 16,2га, кадастровий номер 1822083000:07:002:2279.
4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Маньківського Анатолія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельною ділянкою з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, площею 16,2га, номер запису про інше речове право: 54487130.
5. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Маньківського Анатолія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:2279, площею 16,2га в розпорядження Березівської територіальної громади в особі Березівської сільської ради.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маньківського Анатолія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 6 056,00грн судового збору.
7. Стягнути з Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул.Богуславська, 31, с.Березівка, Житомирський район, Житомирська область, 12411, код ЄДРПОУ 04348220) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 6 056,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 03.06.25
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2- Житомирська окружна прокуратура через "Електронний суд";
3- ФОП Маньківський А.В. через "Електронний суд";
4- Березівська сільська рада через "Електронний суд"