вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
04.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2881/25
За заявою Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", м. Черкаси
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
Суддя Красота О.І.
02.06.2025 Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд:
- накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", а саме: автозаправна станція: літ. А будівля операторської, загальною площею 60,4 кв.м; літ. Б-навіс, № 1-4-резервуари, № 5-6-очисні споруди, І-ІІІ-мостіння, яке розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 19 Б (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1197385312101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", в межах суми стягнення в розмірі 282 207,95 грн., до набрання рішенням у справі законної сили.
Заява обґрунтована тим, що Заявник надалі буде подавати до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 19 Б (кадастровий номер 1210100000:08:742:0230), без належних на те правових підстав.
Заявник зазначає, що за наслідками обстеження спірної земельної ділянки встановлено: "Доступ до земельної ділянки вільний, заїзд здійснюється зі сторони вулиці Метробудівської. На території земельної ділянки наявні зелені насадження, покриття земельної ділянки - асфальт, ділянка частково викладена тротуарною плиткою. На обстежуваній земельній ділянці розташовано автозаправний комплекс, що складається з: одноповерхової будівлі - операторської, перед якою встановлено металевий забор навіс на опорах, де розміщено 2 паливороздавальні колонки на бетонній основі, каркасно-тентової споруди, інформаційного стенду та металевих підземних паливних резервуарів. На момент обстеження на території автозаправної станції господарська діяльність з продажу пального, а також алкогольних напоїв та тютюнових виробів не здійснювалась. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру на земельній ділянці зареєстровано обмеження у використанні, а саме: охоронна зона навколо інженерних комунікацій. Згідно з планом зонування території міста Дніпра земельна ділянка належить до функціональної зони ТР-1-3 (зони транспортної інфраструктури населеного пункту). Площа обстежуваної земельної ділянки, відповідно до кадастрового номера 1210100000:08:742:0230, становить 0,1527 га".
Вищезазначена інформація міститься в акті обстеження земельної ділянки від 28.04.2025 № 0216, складеному Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради.
У свою чергу, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з'ясовано, що на спірній земельній ділянці розташовані: автозаправна станція: літ. А-будівля операторської, загальною площею 60,4 кв.м; літ. Б-навіс, № 1-4-резервуари, № 5-6-очисні споруди, І-ІІІ-мостіння, - власником яких з 14.03.2017 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", на підставі акту прийому-передачі, серія та номер: 1301, 1302, виданий 14.03.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" з 2017 року по теперішній час користується земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти нерухомості.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 09.05.2025 № 22249/5/04-36-04-05-12 повідомило про наявність часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" за користування земельною ділянкою, що було враховано під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.
Заявник, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території м. Дніпра, є суб'єктом, уповноваженим на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території м. Дніпра, та зобов'язаний здійснювати захист комунальних майнових прав.
Так, Заявником встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" безпідставно користується спірною земельною ділянкою, отже, останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.
Предметом майбутнього позову Заявник визначає вимогу Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Заявник вважає, що за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, об'єкти, розміщені на земельній ділянці, можуть бути відчужені на користь третіх осіб. Метою таких дій може бути, зокрема штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи. Ба більше, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, можливо вчинення перешкод в подальшому виконанні судового рішення шляхом зміни власника будівель та споруд.
У свою чергу, грошові кошти можуть бути виведені з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", що у подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду.
Тому, на думку Заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі і не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль й витрат.
Отже, виконання судового рішення у цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" необхідну суму грошових коштів. При цьому, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Заявника.
Заявник зазначає, що вказана сума коштів підтверджується Розрахунком, який затверджений протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 29.05.2025 та складається з суми орендної плати, яка не сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" за відповідний період. Даний Розрахунок Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок здійснений на підставі: акту Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 28.04.2025, складеного за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:742:0230 з додатками; довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.05.2025; витягу № НВ - 9904808152022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає за 2022 рік - 1 532 979,97 грн.; витягу № НВ - 9947097392024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає за 2024 рік - 1 853 512,15 грн.; витягу № НВ - 9958353032025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає за 2025 рік - 2 075 097,44 грн.
Отже, ціна забезпечення позову складається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки в розмірі 282 207,95 грн.
При цьому, на думку Заявника, забезпечення позову у справі не може призвести до збитків для Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" або третіх осіб, оскільки його вжиття фактично не може бути наслідком обмеження в роботі.
Тому Заявник вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Суд враховує, що обраний Заявником вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав майбутнього відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (майбутнього відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява Дніпровської міської ради підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. у постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 282 207,95 грн.), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать майбутньому відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 282 207,95 грн. доцільно буде накласти арешт на майно майбутнього відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 у справі № 904/620/25.
Враховуючи викладене, суд вважає заявлені Дніпровською міською радою заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із майбутніми позовними вимогами і такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Отже, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов'язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).
Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав майбутній відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні Відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Вказані заходи спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більш того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" (18002, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 55 А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40641169), а саме: автозаправна станція: літ. А будівля операторської, загальною площею 60,4 кв.м; літ. Б-навіс, № 1-4-резервуари, № 5-6-очисні споруди, І-ІІІ-мостіння, яке розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 19 Б (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1197385312101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" (18002, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 55 А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40641169), в межах суми стягнення в розмірі 282 207,95 грн., до набрання рішенням у справі законної сили.
Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26510514)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" (18002, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 55 А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40641169)
Ухвала набирає законної сили 04.06.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 05.06.2028.
Суддя О.І. Красота