04.06.2025 м.Дніпро Справа № 908/2522/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач,
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС» про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
у справі з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 (суддя Зінченко Н.Г.) (скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.2024)
у справі № 908/2522/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКО-ТАЙС», (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код юридичної особи 38039872)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ», (Південне шосе, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 40262752)
про стягнення коштів у розмірі 209636,86 грн.
Особа, дії та бездіяльність якої оскаржуються, - державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецька Тетяна Едуардівна, (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6)
01.04.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКО-ТАЙС» (вих. № б/н, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС 02.04.2025, (вх. № 7165/08-08/25 від 03.04.2025)) на бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни при примусовому виконанні наказу від 19.12.2024 у справі № 908/2522/24, відповідно до якої заявник просило суд:
1) Визнати за період із 22 січня 2025 року по 30 березня 2025 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням положень Закону України “Про виконавче провадження»;
2) Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецьку Тетяну Едуардівну усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням норм та положень Закону України “Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 у справі №908/2522/24 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія НІКО-ТАЙС», м. Київ вих. № б/н, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС 02.04.2025, (вх. № 7165/08-08/25 від 03.04.2025) на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.2024 у справі № 908/2522/24 шляхом визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19.12.2024 та зобов'язання державного виконавця (або іншої посадової особи) Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2522/24 від 19.12.2024 року із врахуванням норм та положень Закону України “Про виконавче провадження» відмовлено повністю.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, через систему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС»» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2025 року по справі №908/2522/24. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2025 року по справі №908/2522/24 скасувати. Прийняти нове рішення, котрим задовольнити скаргу ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/2522/24 від 19 грудня 2024 року. 6. Визнати за період із 22 січня 2025 року по 30 березня 2025 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Тетяни Едуардівни у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/2522/24 від 19 грудня 2024 року, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням положень Закону України “Про виконавче провадження». Зобов'язати державного виконавця Берестецької Тетяни Едуардівни або іншу посадову особу Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76861572 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/2522/24 від 19 грудня 2024 року із врахуванням норм та положень Закону України “Про виконавче провадження». Судові засідання у справі №908/2522/24 за апеляційною скаргою вих. №03-1/05 від 03 травня 2025 року ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2025 року по справі №908/2522/24, призначити до розгляду в режимі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС» Адвоката Грищенко Олександра Миколайовича, який має зареєстрований “Електронний кабінет» в підсистемі “Електронний суд» ССП С та його можна ідентифікувати за наступними даними: електронна пошта: siti-taims/ і та номер телефону: НОМЕР_1 ).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2522/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2522/24.
19.05.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 (скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС», м. Київ на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.2024) у справі № 908/2522/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.10.2025 об 09:30 годин.
27.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС» надійшла заява про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М. від розгляду справи № 908/2522/24, яка вмотивована наступним: "... у провадженні Центрального апеляційного господарського суду знаходиться справа №908/2522/24 за апеляційною скаргою ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС» на Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2025 року по справі №908/2522/24. До зареєстрованого “Електронного кабінету» Позивача в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС, надійшла Ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 26 травня 2025 року про відкриття провадження по справі №908/2522/24 за апеляційною скаргою ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС» на Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2025 року по справі №908/2522/24.
Відповідно до резолютивної частини Ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26 травня 2025 року по справі №908/2522/24, призначено судове засідання на 21 жовтня 2025 року об 09 годині 30 хвилин.
Частина 2 статті 273 ГПК України передбачає, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Таким чином, із врахуванням імперативних приписів ГПК України, справа №908/2522/24 за апеляційною скаргою ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС» на Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2025 року по справі №908/2522/24, має бути розглянута по суті в строк, що не перевищує 26 червня 2025 року.
Й цей строк не може бути продовжено; інші зміни та підстави для визначення іншої дати понад 26 червня 2025 року, є або формальними, або такими, що шкодить та унеможливлюють належне та законне здійснення правосуддя у даній справі.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі “Хаушильд проти Данії»). Стаття 6 Конвенції передбачає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі “Ветштайн проти Швейцарії»).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі “Хаушильд проти Данії»).
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі “Білуха проти України»).
Європейський суд з прав людини зазначив, що “безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Булут проти Австрії» від 22.02.1996, у справі “Томан проти Швейцарії» від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Білуха проти України» від 09.11.2006). Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини “Газета “Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).
Як наслідок вказаного, варто наголосити на тому, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття “якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах “C.G. та інші проти Болгарії» (заява №1365/07,24 квітня 2008 року, § 39), “Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, § 170)). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах “Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (заява № 17862/91, § 31-32), “Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (заява № 20372/11, § 65)). У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття “охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою. Окрім цього, Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2002 року №15-рп/2002 зазначив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття “якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах “C.G. та інші проти Болгарії» (заява №1365/07,24 квітня 2008 року, § 39), “Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, § 170)). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах “Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (заява № 17862/91, § 31-32), “Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (заява № 20372/11, § 65)). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Слід звернути увагу на те, що призначення судом до слухання у судовому засіданні даної справи на 21 жовтня 2025 року, є порушенням не лише вказаної вище статті 273 ГПК України, процесуальних та розумних строків розгляду справи із врахуванням мотивувальної частини Ухвали суду від 26 травня 2025 року, змісту вимог апеляційної скарги та документами наявними у справі на їх підтвердження, із котрими ознайомився суд вирішуючи процесуальні питання в межах даної справи. Поряд із цим, на сьогодні справа визначена судом як малозначима, та в суді слухалась у спрощеному позовному провадженні. Докази, підстави та мотиви необхідності її заслуховування та розгляду у судовому засіданні, відсутні та/або є ненаведеними. ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС» має надію, що строки в даній справі є таким, що відповідають не лише процесуальних строкам згідно чинного законодавства України, а й є проявом дотримання розумних строків із врахуванням статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тощо...".
Відповідно до частин 1-3 статті 39 Господарського - процесуального кодексу України :
1. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
2. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки заява про відвід надійшла до суду апеляційної інстанції 27.05.2025р., тобто раніше (більше) ніж за три робочі дні до наступного засідання 21.10.2025р. колегія суддів у складі Дарміна М.О., Кощеєва І.М. та Чус О.В. досліджує доводи заяви про відвід на предмет його обґрунтованості чи необґрунтованості заявлених в якості підстав відводу.
Відповідно до частини 1 статті 24 Конституції України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи т є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано має здійснювати правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки.
Частиною 4 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Реалізації цих гарантій слугує запровадження в національному законодавстві процедур, що забезпечують безсторонність судового розгляду. Такими є, зокрема, встановлені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України підстави для відводу (самовідводу) судді та заборона повторної участі судді в розгляді справи (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
В силу положень ч. ч. 2, 3 ст. 38 ГПК України з підстав, визначених у ст. ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).
Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006р.).
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішені того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. Для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду (п.п. 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010р.).
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки, якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін справи.
Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Колегія суддів зауважує, що доводи заявника зводяться виключно до незгоди заявника із визначенням в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі №908/2522/24 дати наступного судового засідання на “ 21 жовтня 2025 року». Оскарження процесуального рішення суду, такого як ухвала про призначення справи до розгляду на певну дату, саме по собі не є підставою для відводу судді. Вчинення суддею дій у межах його процесуальних повноважень не свідчить про упередженість чи наявність обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.35 ГПК України).
З урахуванням вищевикладеного, заявлений відвід є необґрунтованим.
У зв'язку з вказаним, за приписами ст.39 Господарського процесуального кодексу України, справа № 908/2522/24 підлягає передачі для визначення автоматизованою системою відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України складу суду, який має вирішити питання про відвід заявлений представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС».
Керуючись ст.ст. 35, 36, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Визнати необґрунтованим відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М., заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС».
Передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС» про відвід колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М. від розгляду справи №908/2522/24 на вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв