вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" березня 2025 р. Справа№ 910/3540/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.
представники:
від позивача: Журавльов Д.І. в режимі відеоконференції
від відповідача: Гурський М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Райдужне"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (повне судове рішення складено 14.11.2024)
у справі № 910/3540/24 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Фермерського господарства "Райдужне"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП"
про вилучення майна,
Фермерське господарство "Райдужне" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" (відповідача) про вилучення зерна: соняшник (не класне) вагою 141 240 кг.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № 29 від 26.11.2021 у відповідача на зберіганні перебувало зерно загальною вагою 141 240 кг, яке належить позивачу. Відповідно до умов цього договору строк зберігання зерна закінчився 31.05.2022, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний був повідомити позивача про закінчення терміну зберігання, узгодити строки витребування зерна, а також передати його позивачу, проте, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/3540/24 відмовлено у задоволенні позову.
Приймаючи судове рішення про відмову у задоволенні позову стосовно вилучення зерна, а саме соняшнику (не класне) вагою 141 240 кг, яке належить позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що вказане зерно знищено під час пожежі, яка виникла на зерновому складі відповідача.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Райдужне" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/3540/24, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Також у апеляційній скарзі, позивач просить долучити до матеріалів справи докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме:
- копію рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/3254/24;
- копію довідки позивача вих. № 5/11 від 29.11.2024;
- копію адвокатського запиту № 64 від 30.05.2024;
- копію відповіді від Запорізької Торгово-Промислової Палати разом з додатками за вих. № 03.2/523 від 11.06.2024;
- копію заяви про засвідчення форс-мажорних обставин відповідача № 15/05-2024 від 15.05.2024;
- копію бухгалтерської довідки відповідача № 14/05-2024 від 13.05.2024;
- копію листа ГУ СБУ у м. Києві та Київській області № 51/12-3086;
- копію постанови ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, про залучення особи до провадження як потерпілого, від 30.06.2022;
- копію інвентаризаційного опису зерна станом на 01.05.2023;
- копію договору про надання правової допомогу між Гурським М.Р. та ТОВ "ТЕССЛАГРУП";
- копію адвокатського запиту до Торгово-промислової палати України та Київської Торгово-промислової палати України за вих. № 152 від 03.12.2024;
- копію адвокатського запиту до ДСНС України, ГУ ДСНС України у Херсонській області та до Бериславського Районного Управління ГУ ДСНС України у Херсонській області за вих. № 153 від 03.12.2024;
- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ "ТЕССЛАГРУП".
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що надані відповідачем докази знищення майна, а також неможливості виконання договірних зобов'язань в силу існування обставин непереборної сили, викликаних повномасштабним вторгненням рф та веденням бойових дій на території Запорізької області, оформлені у односторонньому порядку і не належним чином.
Поряд з цим, на думку позивача в акті про пожежу є вагомі суперечності.
Також до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до поданої апеляційної скарги, а саме відповіді від Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що с. Блакитне, Бериславського району Херсонської області, де знаходився зерновий склад, в якому зберігалось спірне майно позивача було в окупації рф з 10.03.2022 по 04.10.2022. У зв'язку з чим відповідач у цей період не мав доступу до вищезгаданого складу і внаслідок чого був унеможливлений повернути позивачу зерно у строк, передбачений п. 9.1 договору, тобто до 31.05.2022, оскільки спірне майно позивача було знищено під час пожежі, яка виникла на зерновому складі відповідача.
Також у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач повідомив суд про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс у зв'язку із розглядом цієї справи у Північному апеляційному господарському суді.
Короткий зміст відповіді на відзив та узагальнення її доводів
Позивач у відповіді на відзив зауважує на тому, що відповідач не надав доказів, що він повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин у строки, передбачені договором.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Райдужне" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/3540/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3540/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Райдужне" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/354/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено належний доказ на представлення інтересів позивача адвокатом Кухарчук А.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Райдужне" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/3540/24; розгляд апеляційної скарги призначено 19.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/3540/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 розгляд справи № 910/3540/24 відкладено на 26.03.2025.
В судове засідання, яке відбулося 26.03.2025, до приміщення суду апеляційної інстанції прибув представник відповідача.
Представник позивача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
Щодо клопотань позивача про долучення до матеріалів справи доказів а саме: копії рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/3254/24; копії довідки позивача вих. № 5/11 від 29.11.2024; копії адвокатського запиту № 64 від 30.05.2024; копії відповіді від Запорізької Торгово-Промислової Палати разом з додатками за вих. № 03.2/523 від 11.06.2024; копії заяви про засвідчення форс-мажорних обставин відповідача № 15/05-2024 від 15.05.2024; копії бухгалтерської довідки відповідача № 14/05-2024 від 13.05.2024; копії листа ГУ СБУ у м. Києві та Київській області № 51/12-3086; копії постанови ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, про залучення особи до провадження як потерпілого, від 30.06.2022; копії інвентаризаційного опису зерна станом на 01.05.2023; копії договору про надання правової допомогу між Гурським М.Р. та ТОВ "ТЕССЛАГРУП"; копії адвокатського запиту до Торгово-промислової палати України та Київської Торгово-промислової палати України за вих. № 152 від 03.12.2024; копії адвокатського запиту до ДСНС України, ГУ ДСНС України у Херсонській області та до Бериславського Районного Управління ГУ ДСНС України у Херсонській області за вих. № 153 від 03.12.2024; копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ "ТЕССЛАГРУП", відповіді від Державної служби України з надзвичайних ситуацій, колегія суддів, заслухавши думку сторін з цього приводу, дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаних вище позивачем клопотань, оскільки більшість зазначених доказів датовані після винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
26.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" (зерновим складом, відповідачем) та Фермерським господарством "Райдужне" (поклажодавцем, позивачем) укладено договір складського зберігання, сушки, очистки та відпуску зерна № 29 (надалі - договір).
За цим договором зерновий склад, що знаходиться за адресою: 74001, Херсонська область, Бериславський р-н, с. Блакитне, вул. Залізнична, 5, зобов'язується за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури), яка йому передається поклажедавцем, надавати послуги по доведенню якості отриманого на зберігання зерна до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції), а також послуг по його навантаженню (для цієї статті навантаження вважається процес переміщення зерна з ємностей зернового складу на (в) ємності вказані поклажодавцем). При навантаженні у зернового складу не виникає прав та обов'язків вантажовідправника, зерновий склад зобов'язується повернути поклажедавцеві зерно в строки і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до умов п. 3.1 та п. 3.2 договору, поклажодавець доставляє зерно на зерновий склад транспортними засобами за власний рахунок. Приймання зерна на зберігання супроводжується наданням товарно-транспортних накладних, оформлених поклажодавцем належним чином. Зерно повинно бути в здоровому стані, без стороннього запаху, ознак псування, не заражене шкідниками хлібних запасів та/або насінням карантинних об'єктів.
Приймання зерна здійснюється за масою, встановленою на вагах зернового складу, та за якістю, визначеною виробничо-технологічною лабораторією зернового складу. При цьому зерновий склад зараховує на картку поклажодавця всю кількість прийнятого зерна без розподілу по постачальниках. В підтвердження приймання партії зерна, зерновий склад видає поклажодавцю другий примірник реєстру накладних (форма №ЗХС-3, ЗХС-4) та один із документів: складську квитанцію, просте або подвійне складське свідоцтво. Складські документи, видані зерновим складом визнаються дійсними і щодо яких виникають зобов'язання зернового складу, тільки на ту кількість зерна, власником якого є поклажодавець (п. 3.3 та п. 3.4 договору).
Згідно із п. 5.1.1 договору зерновий склад зобов'язується приймати від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, та довести його до якісних показників, що забезпечують довготривале, стійке зберігання, забезпечувати кількісне і якісне зберігання зерна та здійснювати відпуск його поклажодавцю на першу вимогу останнього.
Пунктом 5.1.4 договору передбачено, що зерновий склад зобов'язаний за попередньою згодою сторін, видати чи переоформити зерно за умови повного розрахунку поклажодавця із зерновим складом за цим договором та за наявності нижче вказаних документів, наданих поклажедавцем: оригінального листа з проханням видати або переоформити зерно, підписаного керівником, при цьому підпис має бути завірений оригінальною печаткою поклажодавця та у листі має бути вказана особа, якій довірено отримати зерно. Також в листі зазначається культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника; оригіналу складського документу на зерно, виданого складом; оригіналу довіреності на отримання зерна на особу, вказану в листі; копії паспорту довіреної особи; трьохстороннього акту приймання-передачі зерна - при оформленні належного поклажодавцю зерна на третю особу (за умови присутності представників сторін та укладених договорів складського зберігання).
Пунктом 5.1.17 договору передбачено, що зерновий склад зобов'язаний письмово за 7 (сім) календарних днів до закінчення терміну зберігання зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити термін витребування зерна.
В п. 5.2.13 договору, після закінчення строку зберігання зерна поклажодавець зобов'язаний забрати зерно із зернового складу. Строк зберігання зерна може бути подовжений за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
За змістом п. 7.1 договору, зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця, крім випадків, передбачених пунктами 6.11.1 та 9.4 цього договору.
За умовами п. 8.1 договору, зерновий склад несе повну відповідальність за передане поклажодавцем на зберігання зерно, у тому числі відповідає за його втрату, пошкодження, нестачу чи зниження якості.
Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку втрати зерна (або його частини), переданого поклажодавцем на зберігання з вини зернового складу, зерновий склад, за своїм вибором, або відшкодовує поклажодавцеві збитки в розмірі вартості втраченого зерна або зобов'язується поставити таку ж кількість зерна відповідної якості на іншому зерновому складі, узгодженому сторонами. У разі пошкодження, зниження якості зерна (або його частини) зерновий склад, за своїм вибором, або відшкодовує поклажожавцеві збитки в розмірі суми, на яку знизилася його вартість або замінює таке зерно відповідною кількістю зерна стандартної якості на іншому зерновому складі, узгодженому сторонами.
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо таке невиконання чи неналежне виконання відбулось внаслідок дії обставини непереборної сили (форс-мажор), а саме: стихійного лиха, катастрофи, аварії, диверсії, військових дій, пожежі, заколоту, повстання, масові заворушення, для якої неможливо передбачити та упередити. Якщо будь-яка обставина форс-мажору безпосередньо заважає виконанню однією із сторін своїх зобов'язань по даному договору, то даний договір може бути продовжений на строк, протягом якого діє будь-яка обставина. Сторона, для якої виконання зобов'язань за даним договором стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, зобов'язана терміново, не пізніше ніж через три дні після початку їх дії письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і передбачуваний час зникнення таких обставин. Інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена довідкою Торгово-Промислової Палати України (п. 8.7 договору).
За п. 9.1 договору, строк зберігання зерна - до 31 травня 2022 року. Зберігання зерна понад строк, установлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.
Відповідно до п 9.2 договору, поклажодавець зобов'язаний забрати зерно після закінчення строку зберігання зерна.
Зерновий склад за сім календарних днів до закінчення строку зберігання зерна повинен письмово попередити поклажодавця про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (п. 9.3 договору).
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі коли поклажодавець не забрав зерно до закінчення встановленого терміну витребування зерна, зерновий склад має право продати його на конкурсних засадах за ринковими цінами у будь-який спосіб на вибір зернового складу.
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.3 договору).
У період з 26.11.2021 - по 15.12.2021 позивач передав на відповідальне зберігання до зернового складу відповідача, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Бериславський р-н, с. Блакитне, вул. Залізнична, 5, зерно (соняшник не класне) загальною кількістю 263 240 кг, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних; записами в журналі реєстрації відповідача; копіями реєстрів накладних на прийняте зерно із визначенням показників якості за середньодобовим зразком, які долучені до матеріалів справи.
24.01.2022 на підставі договору постачання № 11692-1 від 24.01.2022, укладеного між позивачем та ТОВ "Тесслагруп", заяви позивача за вих. №01/01 від 24.01.2022, довіреності № 1 від 24.01.2022, акту прийому-передачі від 24.01.2022, підписаного позивачем, ТОВ "Тесслагруп" та відповідачем, видаткової накладної № 01-01 від 24.01.2022 було здійснено відвантаження на користь ТОВ "Тесслагруп" соняшник загальним об'ємом 60,000 тон вартістю 1 212 000,12 грн.
За твердженням позивача, 23.02.2022 було здійснено відвантаження на користь ТОВ "Тесслагруп" соняшник загальним об'ємом 62,000 тон вартістю 1 131 227,00 грн, на підтвердження чого позивачем додано до позовної заяви копію заяви позивача за вих. № 04/02-22 від 24.02.2022 та копію видаткової накладної № 03-01 від 24.02.2022.
У серпні 2022 року відповідач звернувся до позивача із повідомленням про форс-мажорні обставини, в якому повідомив, що товариству стало відомо про втрату контролю над зерновим складом (елеватором), що розташований за адресою: Херсонська область, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5, у зв'язку із захопленням військовими збройних сил рф.
01.10.2022 на зерновому складі, що розташований за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5 виникла пожежа через потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій, що призвело до знищення складу, де зберігалась сільськогосподарська продукція №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10; робочих боксів №1, 2, 3; електродвигунів; залізничних вагонів, сільськогосподарської продукції загальній кількості 7 000 тон, про що складено акт про пожежу.
13.12.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію, в якій вимагав протягом 7 днів з дня пред'явлення цієї претензії повернути позивачу зерно (соняшник), вагою 141 240 кг, яке передане на зберігання на підставі договору №29 складського зберігання, сушки, очистки та відпуску зерна від 26.11.2021 або у разі неможливості виконати вимогу про повернення зерна, сплатити на користь позивача його вартість у розмірі 1 864 368,00 грн. Ця претензія залишена відповідачем без задоволення та відповіді.
Спір у даній справі про вилучення у відповідача зерна загальною вагою 141 250 кг, виник у зв'язку з неповерненням позивачу цього зерна, переданого на відповідальне зберігання відповідачу за договором складського зберігання, сушки, очистки та відпуску зерна № 29 від 26.11.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/3540/24 відмовлено у задоволенні позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
В силу ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
У ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно із п.п. 10, 24, 27 ст. 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.
Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.
Аналогічна норма міститься у ст. 953 Цивільного кодексу України, згідно якої зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Так, у відповідності до п. 9.1. договору, строк зберігання зерна - до 31.05.2022 зберігання зерна понад строк, установлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.
При цьому, умовами договору визначено обов'язок позивача забрати зерно після закінчення строку зберігання зерна, а на відповідача покладено обов'язок до закінчення строку зберігання зерна письмово попередити позивача про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (п. 9.2. та п. 9.3. договору).
Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що до 31.05.2022 позивач не забрав, а відповідач не повернув ФГ «Райдужне» зерно (соняшник) загальною вагою 141 240 кг.
Поряд з цим, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що внаслідок агресії рф проти України та тимчасової окупації з 10.03.2022 по 04.10.2022 с. Блакитне Бериславського району Херсонської області, де знаходиться зерновий склад відповідача, останній не мав доступу до приміщень складу, відповідно у строк до 31.05.2022 не міг повернути позивачу зерно, яке було передано на відповідальне зберігання за договором складського зберігання, сушки, очистки та відпуску зерна №29 від 26.11.2021, про що було повідомлено позивача повідомленням про форс-мажор за вих. №18/08-2022 від 01.08.2022.
Так, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії воєнного стану неодноразово Указами Президента України продовжено. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 (з відповідними змінами) с. Блакитне Бериславського району Херсонської області з 10.03.2022 по 04.10.2022 було тимчасово окуповане рф.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що с. Блакитне Бериславського району Херсонської області, де знаходиться зерновий склад відповідача було в окупації рф з 10.03.2022 по 04.10.2022, у зв'язку з чим відповідач у цей період не мав доступу до складу, де зберігалось зерно (соняшник не класне) вагою 141 240 кг, внаслідок чого був унеможливлений повернути позивачу зерно у строк, передбачений п. 9.1 договору, тобто до 31.05.2022, про що повідомив позивача повідомленням про форс-мажор за вих. № 18/08-2022.
Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що форс-мажорні обставини, які настали для відповідача підтверджується сертифікатом Запорізької Торгово-Промислової Палати від 17.05.2024 №2300-24-0995 про форс-мажорні обставини, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація Бериславського району Херсонської області, незаконне заволодіння майном підприємства, пожежа); що унеможливило виконання у строк відповідачем зобов'язань щодо надання послуг відповідального зберігання сільськогосподарської продукції, в тому числі супутніх послуг (сушка, очищення, інші технологічні операції) на зерновому складі, що розташований за адресою: 74001, Херсонська область, Бериславський р-н, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5, а саме: соняшнику врожаю 2021 року (в кількості 141 250 кг), а також видача зерна зі зберігання згідно умов договору у термін до 31.05.2022, за договором складського зберігання, сушки, очистки та відпуску зерна №29 від 26.11.2021, укладеним з позивачем. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 09.03.2022; дата закінчення: тривають на 17.05.2024.
Крім того, колегією суддів також встановлено, що 01.10.2022 на зерновому складі відповідача, що розташований за адресою: Херсонська область, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5 виникла пожежа через потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій, що призвело до знищення складу, де зберігалась сільськогосподарська продукція №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10; робочих боксів №1, 2, 3; електродвигунів; залізничних вагонів, сільськогосподарської продукції в загальній кількості 7 000 тон, про що складено акт про пожежу.
Також, в матеріалах справи містяться технічні звіти щодо технічного обстеження будівель на території елеватора (зернового складу) відповідача, розташованого за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Блакитне Бериславського району Херсонської області, в яких зазначено про стан будівель, що знаходяться на цій території, ступінь їх пошкодження, а також фотоматеріали, в яких містяться зображення зруйнованих будівель зернового складу відповідача.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач у період з 10.03.2022 по 04.10.2022 не мав доступу до зернового складу розташованого за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Блакитне Бериславського району Херсонської області, внаслідок окупації цієї території Російською Федерацією, відповідно відповідач не міг виконати умови договору щодо повернення позивачу зерна (соняшник не класне) загальною вагою 141 250 кг у строк до 31.05.2022.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що все зерно, в тому числі, яке належить позивачу, та зберігалось на зерновому складі відповідача за адресою: Херсонська область, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5 знищено внаслідок пожежі, яка виникла на складі 01.10.2022 у зв'язку із потраплянням боєприпасів та їх уламків внаслідок бойових дій, що були на цій території на початку жовтня 2022 року.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Інші доводи, наведені позивачем у апеляційній скарзі та відповіді на відзив, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Райдужне" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/3540/24 - без змін.
Матеріали справи № 910/3540/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повна постанова складена 02.06.2025 після виходу головуючого судді Іоннікової І.А. з лікарняного та відпустки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська