ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5642/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - В.М. Просяник,
за участю представників сторін:
від позивача: В.М. Разумова
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «ВІТТЕРРА»
на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 (суддя Д.О. Бездоля, м.Одеса, повну ухвалу складено 16.04.2025)
у справі №916/5642/24
за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Фермерського господарства «ВІТТЕРРА»
про зобов'язання вчинити певні дії,
Коротка історія справи
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства «ВІТТЕРРА», в якій, з урахуванням поданої до суду заяви про зміну предмету позову, просила суд:
-зобов'язати Фермерське господарство «ВІТТЕРРА» (код ЄДРПОУ 42545184) надати ОСОБА_1 інформацію щодо всієї господарської діяльності Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» за період з 01.02.2022 по 14.11.2024 включно з відповідними показниками та оборотами і копіями всіх первинних документів (видаткових накладних, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних), які фіксують данні щодо господарської діяльності за вказаний період, а також копії усіх звітів, що подавались Фермерським господарством «ВІТТЕРРА» до всіх державних органів з 01.02.2022 по 14.11.2024, копії всіх договорів, що укладались Фермерським господарством «ВІТТЕРРА» з 01.02.2022 по 14.11.2024 включно з підтверджуючими документами щодо виконання цих договорів з боку всіх їх сторін;
-зобов'язати Фермерське господарство «ВІТТЕРРА» скликати та провести загальні збори членів господарства, на яких заслухати звіт голови Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» щодо його діяльності на посаді голови господарства за 2022 та 2023 роки, розглянути затвердження показників діяльності Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» за 2022-2023 роки та в 10-ти денний термін на загальних зборах членів господарства розглянути заяву ОСОБА_1 про її вихід зі складу членів Фермерського господарства «ВІТТЕРРА».
25.03.2025 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно з якою позивачка відмовилась від позову у цій справі до Фермерського господарства «ВІТТЕРРА», а також просила суд повернути їй з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору за подання позову. Окрім цього, позивачка просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу, в цей же час повідомила, що докази понесення цих витрат будуть надані суду протягом 5-ти днів після постановлення судом кінцевого процесуального рішення у цій справі. При цьому, заява про відмову від позову була мотивована тим, що відповідач фактично задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 після подання нею позову до суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до Фермерського господарства «ВІТТЕРА» про зобов'язання вчинити певні дії. Провадження у справі № 916/5642/24 закрито. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3028,00 грн.
01.04.2025 ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції заяву, в якій остання просила ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 стягнуто з Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
Додаткова ухвала мотивована тим, що з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивачки у суді під час розгляду справи, приймаючи до уваги, що позивачка відмовилася від позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, враховуючи принципи справедливості, пропорційності та верховенства права, наявні підстави для зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та покладення таких витрат на відповідача у розмірі 20000,00 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2025, Фермерське господарство «ВІТТЕРРА» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказану додаткову ухвалу в частині стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн та ухвалити у зазначеній частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16972,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача, викладені у запереченнях щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, лише перерахувавши їх в оскаржуваній ухвалі, не визначив характеру та ступеню їх обґрунтованості, мотивів та підстав їх відхилення.
В апеляційній скарзі відповідач підтримав доводи, викладені у запереченнях щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, та заперечував щодо розміру заявлених до стягнення витрат позивачки з огляду на їх неспівмірність, посилаючись на те, що:
-справа не може вважатись складною, оскільки предмет спору фактично відсутній;
-заявлена сума в частині витраченого часу адвокатом на аналіз наявних документів з приводу предмету спору, напрацювання належної правової позиції та підготовка позовної заяви з додатками у розмірі 15000,00 грн є надто великою; адвокат виконав зазначену роботу з недоліками, адже за наслідками подання позовна заява була залишена без руху;
-витрати на аналіз ухвали про залишення позовної заяви без руху, тощо (2000,00 грн) є необґрунтованими, адже зміст такої ухвали є зрозумілим без відповідних аналізів; до того ж, у разі якщо адвокат за результатами аналізу ухвали виявив недоліки позовної заяви, то він не має права включати ці роботи до акту виконаних робіт, оскільки вони не є окремими роботами, натомість є виправленням адвокатських помилок;
-відповідач звернув увагу на спробу адвоката ввести позивачку в оману, вказуючи, що відзив на позовну заяву має додатки більш ніж на 300-х аркушах, адже відзив на позовну заяву взагалі не містив додатків, окрім доказів направлення його позивачці та виписки з ЄДРПОУ;
-витрати на підготовку та участь у судовому засіданні (31.01.2025) та аналіз заперечень щодо відповіді на відзив (05.02.2025) є явно завищеними, оскільки відповідач лише вказав на недоліки позовних вимог, які мали б бути виправленими. Як наслідок, адвокат підготував заяву про зміну предмету позову (14.02.2025), оцінивши цю роботу у сумі 5000,00 грн. При цьому ця робота не має бути оплачена, оскільки первинна позовна заява (оцінена у 15000,00 гривен) містила у собі недолік, що тягне за собою неможливість задоволення позову. Саме цей недолік був виправлений за допомогою заяви про зміну предмету позову;
-адвокатом неодноразово заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він є не ознайомленим з документами, поданими відповідачем, натомість адвокат мав на це час, отже, в діях адвоката наявні ознаки зловживання процесуальними правами. З урахування цього витрати на підготовку та участь у судовому засіданні (14.03.2025) відповідач вважає необґрунтованими;
-у заяві про ухвалення додаткового рішення адвокат зазначає, що 17.03.2025 він аналізував первинні документи, надані відповідачем, на суму 4000,00 грн; при цьому, потреби чи доцільності у виконанні таких робот не було, адже адвокат не є бухгалтером, він мав можливість проаналізувати наявність таких первинних документів, але не самі документи. Отже, такі роботи також не мають бути включені у відшкодування;
-вартість складання заяви про відмову від позову (2000,00 грн) також є явно завищеною.
З урахуванням викладеного, на думку скаржника, належним, пропорційним та співмірним з обсягом та складністю справи розміром витрат на професійну правничу допомогу є розмір прожиткового мінімуму в сумі 3028,00 грн, відповідно, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16972,00 грн є необґрунтованим.
Позиція позивачки щодо апеляційної скарги відповідача
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначила, що:
-Господарський суд Одеської області закрив провадження у справі саме через задоволення відповідачем позовних вимог після пред'явлення позову, подання якого було зумовлено недобросовісними діями відповідача, який протягом 2-х років не надавав Разумовій Вікторії Миколаївні інформацію про діяльність господарства на неодноразові її запити;
-дана справа є дуже значною для ОСОБА_1 з урахуванням того, що вона є засновником відповідача та в рамках цієї судової справи вона могла та зрештою і отримала інформацію про господарську діяльність відповідача за 2022 - 2024 роки;
-отримана інформація є дуже важливою для позивачки, оскільки вона надала уявлення про грубі та масштабні дії голови Фермерського господарства «ВІТТЕРРА», які нанесли збитки вказаному господарству, а отже, й позивачці, як бенефіціару Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» з часткою у розмірі 50 % у складеному капіталі вказаної юридичної особи, про що готується відповідна позовна заява; вказана обставина зумовлює значну важливість позитивного вирішення вказаної справи на користь ОСОБА_1 . При цьому факт того, що справа №916/5642/24 не має майнової вимоги, не може бути підставою для зменшення відповідних витрат на правничу допомогу, що були понесені позивачкою;
-доводи апелянта про те, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, не відповідають дійсності, оскільки, крім складання значної кількості процесуальних документів у справі, про що детально викладено у заяві про ухвалення додаткового рішення та в акті прийняття-передачі наданих послуг, адвокатом також досліджувалась величезна кількість документів, наданих відповідачем під час розгляду справи, внаслідок чого провадження у справі, зрештою, й було закрито;
-посилання відповідача на те, що позивачка намагалась ввести суд в оману, вказавши, що документи в кількості понад 300 аркушів були подані разом з відзивом на позовну заяву, не відповідають дійсності, оскільки в оскарженій судовій ухвалі вказане питання досліджувалось та було встановлено, що зазначені документи надавались відповідачем разом з клопотанням про долучення доказів, що жодним чином не спростовує факту надання відповідної послуги;
-відповідачем жодним чином не спростовано обсяг наданих адвокатом Боднаром М.О. послуг, а твердження відповідача щодо завищеного розміру відповідних послуг спростовується тим, що гонорар адвоката був встановлений у фіксованому розмірі в сумі 40000,00 грн;
-оскаржуваною ухвалою Господарський суд Одеської області на 50 % зменшив розмір витрат позивачки на правничу допомогу, від сплаченої нею та попередньо заявленої суми відповідних витрат, що й так є дуже значним зменшенням суми витрат на правничу допомогу.
Також у відзиві на апеляційну скаргу Разумова Вікторія Миколаївна повідомила суд, що очікуваний розмір витрат з розгляду справи в суді апеляційної інстанції у справі №916/5642/24 складає 15000,00 грн, і що докази понесених нею витрат на професійну правничу допомогу буде надано до суду протягом 5-ти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі №916/5642/24.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 22.04.2025 за вх.№1734/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 у справі №916/5642/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/5642/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
05.05.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Між тим, у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії С.В. Таран з 05.05.2025 по 09.05.2025 у відпустці та перебуванням судді-учасника колегії К.В. Богатиря з 02.05.2025 по 12.05.2025 у відрядженні, питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 13.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 у справі №916/5642/24. Встановлено ОСОБА_1 строк до 27.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.06.2025 о 10:30 год.
16.05.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1734/25/Д1 від 16.05.2025).
У судовому засіданні 03.06.2025 ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом участі у ньому.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, позиція апелянта викладена письмово в апеляційній скарзі, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника Фермерського господарства «ВІТТЕРРА».
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Частиною шостою статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Колегією суддів встановлено, що у позовній заяві позивачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв'язку із розглядом справи у сумі 40000,00 грн.
Крім того, колегією суддів встановлено, що позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із наданих позивачем документів вбачається, що 20.12.2024 між адвокатом Боднаром Максимом Олександровичем (надалі - адвокат) та Разумовою Вікторією Миколаївною (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №239/20-12-2024 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, по підготовці, поданні позову та супроводженню в Господарському суді Одеської області справи за позовом Разумової Вікторії Миколаївни до Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» про зобов'язання надати інформацію, документи, зобов'язання скликати та провести загальні збори.
За умовами пунктів 4.1., 4.2. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Пунктами 4.3., 4.5. договору передбачено, що вартість правової допомоги складає 40000,00 грн та може змінюватись за додатковою угодою сторін по договору. Також клієнт компенсує виконавцю суму фактичних витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків за цим договором. Компенсація фактичних витрат здійснюється клієнтом на підставі відповідних документів (рахунків, квитанцій, запитів) або наданого адвокатом звіту про витрачання коштів та доданих документів, які підтверджують суми цих витрат. Оплата правової допомоги здійснюється клієнтом готівкою або на рахунок адвоката протягом 3 календарних після підписання актів приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги або авансом за бажанням клієнта. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі. Визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв'язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (пункт 5.1. договору).
28.03.2025 між Разумовою Вікторією Миколаївною та адвокатом був підписаний акт про прийняття-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокат з 20.12.2024 по 28.03.2025 надав клієнту юридичні послуги відповідно до договору від 20.12.2024 №239/20-12-2024, а клієнт прийняв надані послуги по супроводженню справи №916/5642/24 в Господарському суді Одеської області, а саме:
-20.12.2024-24.12.2024: аналіз наявних у позивачки документів з приводу предмету спору, напрацювання належної правової позиції та підготовка позовної заяви з додатками - 15000,00 грн за 8 годин;
-31.12.2024: аналіз ухвали Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 про залишення позовної заяви без руху, виявлення недоліків, підготовка та подання до суду заяви про усунення недоліків в позовній заяві - 2000,00 грн за 2 години;
-29.01.2025: аналіз відзиву на позовну заяву з додатками більш ніж на 300-х аркушах, а також підготовка та подання відповіді на відзив - 7000,00 грн за 6 годин;
-31.01.2025: підготовка до участі та участь в судовому засіданні по справі - 1500,00грн за 1 годину;
-05.02.2025: аналіз заперечень щодо відповіді на відзив - 2000,00 грн за 1 годину;
-14.02.2025: підготовка та подання заяви про зміну предмету позову (з врахуванням наданих відповідачем документів та вчинених ним дій) - 5000,00 грн за 3 години;
-14.03.2025: підготовка до участі та участь в судовому засіданні по справі - 1500,00грн за 1 годину;
-17.03.2025: аналіз отриманих від відповідача первинних документів Фермерського господарства «ВІТЕРРА» в кількості 47 одиниць згідно листа №6504800084300 - 4000,00грн за 4 години;
-25.03.2025: підготовка та подання заяви про відмову від позову у зв'язку із задоволенням відповідачем позовних вимог після пред'явлення позову - 2000,00 грн за 2 години.
На підтвердження здійснення оплати наданих послуг на загальну суму 40000,00 грн, позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію про прийняття коштів за підписом адвоката.
Інтереси позивача у межах справи №916/5642/24 в суді першої інстанції представляв адвокат Боднар Максим Олександрович, який діяв на підставі ордеру серії ВН №1306386 від 31.12.2024, що посвідчує повноваження адвоката Боднара Максима Олександровича на надання правничої (правової) допомоги Разумовій Вікторії Миколаївні на підставі договору про надання правової допомоги №239/20-12-2024 від 20.12.2024 у Господарському суді Одеської області.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в укладеному між позивачкою та її адвокатом договорі №239/20-12-2024 про надання правової допомоги від 20.12.2024 погоджено гонорар останнього за представництво інтересів позивачки при розгляді цієї справи у фіксованому розмірі - 40000,00 грн.
Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин та норм права, з огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані позивачкою докази в обґрунтування понесених нею судових витрат у Господарському суді Одеської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є пов'язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам.
Щодо критеріїв оцінки розміру витрат на надання послуг правничої допомоги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, взявши до уваги фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у суді під час розгляду справи, врахувавши, що розгляд цієї справи завершився постановленням судом ухвали про закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, а також те, що відповідач задовольнив вимоги позивача в процесі розгляду справи, що стало підставою для подання позивачем заяви про відмову від позову, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із заявлених позивачкою 40000,00 грн до суми 20000,00 грн.
Колегія суддів підтримує наведений висновок суду першої інстанції, оскільки з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги, що позивачка відмовилася від позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову і що розгляд справи по суті судом не здійснювався, враховуючи документальне підтвердження позивачкою заявлених нею витрат, водночас враховуючи заперечення відповідача, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для обмеження розміру витрат позивачки на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, розміром 20000,00 грн.
Посилання відповідача на те, що позивачка намагалась ввести суд в оману, вказавши, що документи в кількості понад 300 аркушів були подані разом з відзивом на позовну заяву, колегія суддів відхиляє, оскільки в оскарженій ухвалі місцевого господарського суду було встановлено, що вказані документи надавались відповідачем разом з клопотанням про долучення доказів, що жодним чином не спростовує факту надання відповідної послуги.
Інші доводи скаржника колегія суддів не бере до уваги з огляду на те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачкою та адвокатом у договорі №239/20-12-2024 про надання правової допомоги від 20.12.2024, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачкою і її адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивачки час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачкою та адвокатом у договорі №239/20-12-2024 про надання правової допомоги від 20.12.2024 у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Колегія суддів при апеляційному перегляді додаткової ухвали суду першої інстанції не виявила у діях суду порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою, Фермерське господарство «ВІТТЕРРА» не спростувало наведених висновків суду першої інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого судового рішення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову ухвалу місцевого господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» залишити без задоволення.
Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 у справі №916/5642/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повну постанову складено 04.06.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран