79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" травня 2025 р. Справа №926/50/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Гунька О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Чернівціобленерго»
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2025 (повну ухвалу складено 11.04.2025, суддя О.Г. Проскурняк) про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення
у справі № 926/50/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до відповідача Акціонерного товариства «Чернівціобленерго»
про стягнення заборгованості в сумі 61131018,08 грн
за участю представників:
від позивача - Юзва А.Я.
від відповідача - Боднар О.О.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» 61131018,08 грн заборгованості за послугу, оплату за яку, не було здійснено в період з серпня по листопад 2024 року.
Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 26.03.2025 позовні вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» задоволив; з АТ «Чернівціобленерго» на користь позивача стягнув 60042586,19 грн основного боргу, 349681,87 грн 3 % річних, 738750,02 грн інфляційних втрат та 733572,22 грн судового збору.
28.03.2025 відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про відстрочення виконання рішення, строком на 8 місяців з дня ухвалення рішення, покликаючись на те, що єдиним джерелом фінансування АТ «Чернівціобленерго» є отримання оплати за послуги з розподілу та пов'язаних із розподілом послуг, які, відповідно, є джерелом оплати наданих ПАТ «НЕК «Укренерго» послуг з диспетчеризації.
Розглянувши вказану заяву, Господарський суд Чернівецької області 09.04.2025 постановив ухвалу, якою відмовив АТ «Чернівціобленерго» у відстроченні виконання рішення.
АТ «Чернівціобленерго» не погодилось з постановленою ухвалою місцевого господарського суду та оскаржило її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що така постановлена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення у цій справі, із неправильним застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що полягає в такому:
- заборгованість відповідача перед позивачем, про стягнення якої ухвалено судове рішення у цій справі, виникла з договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0517-03041 від 01.01.2024, за умовами якого оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті. З огляду на умови укладеного між сторонами договору та норми чинного законодавства, ціна договору про надання послуг з диспетчерського управління є державною регульованою ціною та встановлюється НКРЕКП у відповідності до затверджених методик та не залежить від волі сторін. Таким чином, єдиним джерелом існування відповідача є отримання оплати за послуги з розподілу та пов'язані з розподілом послуги, відповідно, такі кошти є джерелом оплати послуг з диспетчеризації, наданих ПрАТ «НЕК «Укренерго»;
- крім наведеного, відповідач вважає за доцільне звернути увагу суду на те, що йому було встановлено економічно необґрунтовані тарифи на послуги з розподілу електричної енергії на період 2023, 2024 років, що зумовило формування невідшкодованих тарифом витрат товариства на загальну суму 350685 тис. грн, з яких 286443 тис. грн. сума недоотриманого доходу від не підняття тарифів на послуги з розподілу електричної енергії. Так, відповідач зазначає, що третій рік поспіль перебуває у вкрай важкому фінансово-економічному становищі через встановлення НКРЕКП занижених, економічно необґрунтованих тарифів за розподіл електричної енергії. Вказані обставини мають триваючий характер, а сума некомпенсованого доходу, яка утворилась у 2023 та 2024 роках, станом на 2025 не компенсована. Відтак, сума недоотриманого доходу за 2023-2024 роки складає 798,00 млн. грн.
З огляду на вказані обставини, відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та постановити нове судове рішення, яким відстрочити виконання рішення від 26.03.2025 у цій справі строком на 8 місяців.
Позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки оскаржувана ухвала місцевого господарського суду була постановлена за повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, усім доводам відповідача, які були наведені в його заяві про відстрочення, судом першої інстанції було надано належну правову оцінку, а висновки суду відповідають дійсним обставинам цієї справи. Так, позивач зазначає, що доводи відповідача про непідняття йому тарифів у 2024 році не відповідають дійсності, оскільки постановою НКРЕКП від 09.12.2023 за № 2346 відповідачу на 2024 рік було збільшено тариф на розподіл електроенергії у порівнянні з 2023 роком, однак, відповідач продовжив накопичувати заборгованість за послугу за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління № 0517-03041-ПД від 01.01.2024. Водночас, у своїй заяві про відстрочення виконання рішення у цій справі, відповідач не наводить плану дій, яким би визначалося, за рахунок яких заходів та ресурсів останній збирається покращувати своє матеріально-технічне становище та здійснювати виконання рішення, у разі відстрочення виконання такого. За наведених обставин, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули представники обох сторін, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення щодо суті заяви.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали заяви та апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на таке:
Порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання регламентовано ст. 331 ГПК України.
Отож, за умовами вказаної статті суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отож, в основу судового акта про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Звертаючись до суду першої інстанції відповідач, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в цій справі, покликався на наявність ряду причин, внаслідок яких відповідач перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі, що зумовлене встановленням товариству економічно необґрунтованих та невигідних тарифів на послуги з розподілу електричної енергії в період 2023, 2024 років, у зв'язку з чим у товариства виникли невідшкодовані тарифом витрати.
Відповідно до частини 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Судові рішення, у відповідності до с. 124 Конституції України, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Положення п.1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
З огляду на вказане, враховуючи підстави, умови та межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Судова колегія також зауважує, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02).
З аналізу заяви відповідача, з якою він звернувся до суду першої інстанції та, в якій просив відстрочити виконання рішення у цій справі на 8 місяців з моменту його ухвалення, вбачається, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок саме такого відстрочення, рішення суду в цій справі буде фактично виконане, як і не навів будь-яких доводів щодо джерел формування фінансового стану для ефективного виконання рішення суду у цій справі протягом строку, на який відповідач просив відстрочити таке виконання. Жодних нових доводів чи доказів щодо наявності джерел формування фінансового стану АТ «Чернівціобленерго» для виконання судового рішення протягом часу, на який він просив відстрочити таке виконання, відповідач суду апеляційної інстанції не навів та не подав. Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний розсуд, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.
Водночас, обставини специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, вже були враховані судом під час проголошення рішення суду в даній справі, а твердження заявника, які зводяться до зростання тарифу на послуги з передачі електричної енергії, які призвели до збільшення витрат АТ «Чернівціобленерго» на послуги ПрАТ «НЕК «Укренерго», ніж забезпечує діючий тариф на розподіл електричної енергії у зв'язку з його не підняттям, не є тими обставинами, з якими норми статті 331 ГПК України пов'язують можливість надання відстрочки.
Норми цивільного законодавства, закріплені в ч. 1 ст. 625 ЦК України, визначають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання, а скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов'язань не можуть бути безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на правовий висновок Європейського суду з прав людини, наведений в рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України», в якому зазначено, що відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Такі обставини не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надання відповідачу (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у цьому спорі, порушенні права на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у цій справі.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду заяви норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 09.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у справі № 926/50/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «Чернівціобленерго» - без задоволення.
Судові витрати залишити за скаржником.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
повна постанова складена 04.06.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік