Справа № 991/4789/25
Провадження № 1?кс/991/4843/25
28 травня 2025 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
детективів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 52025000000000027 від 21.01.2025,
клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна,
26.05.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБ України) ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000027 від 21.01.2025.
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2025 указане клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
Обґрунтування клопотання
У клопотанні зазначено про те, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000027 від 21.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3685 та ч. 2 ст. 3662 КК України, а саме за обставинами:
- можливого набуття суддею Верховного Суду ОСОБА_7 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи, шляхом набуття їх за його дорученням іншими фізичними особами, а саме: ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ;
- внесення суддею ОСОБА_7 завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022 та 2023 роки, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
22.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук квартири, яка перебуває у фактичному володінні ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку вилучено мобільний телефон Samsung S21 FE GALAXY 5G, модель SM-G990BZ/DS, IMEI: НОМЕР_1 разом з чохлом синього кольору.
Постановою детектива від 23.05.2025 зазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, з метою забезпечення збереження речового доказу прокурор прохав накласти арешт на згадане майно з позбавленням права на його відчуження, розпорядження та користування ним.
Позиція учасників справи
У судовому засіданні детективи НАБ України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 клопотання про арешт майна підтримали з мотивів, що у ньому наведені.
Представник власника майна ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив.
Мотиви слідчого судді
Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали судової справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання детектива про арешт майна підлягає задоволенню з огляду на таке.
Релевантні джерела права
У силу ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається з клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального провадження, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Нормою ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально?правового характеру щодо юридичної особи; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь?якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь?якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Отже, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні, слідчий суддя, враховуючи положення ст. 132 КПК України, має переконатися у тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а майно, про арешт якого ставиться питання, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, безвідносно до того, чи має особа, на майно якої накладається арешт, безпосереднє відношення до вчинення злочину.
Щодо строку звернення з клопотанням
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З матеріалів судової справи слідує, що 22.05.2025 детективами НАБ України на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук у квартирі ОСОБА_8 і 23.05.2025 засобами поштового зв'язку направлено до суду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна з додатками.
Отже, клопотання прокурора про арешт майна подано у визначений абз. 2 ст. 5 ст. 171 КПК України строк.
Щодо правових підстав для арешту майна
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000027 від 21.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3685 та ч. 2 ст. 3662 КК України.
Зокрема досудове розслідується за фактом можливого набуття суддею Верховного Суду ОСОБА_7 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, шляхом набуття їх за його дорученням іншими фізичними особами, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 приблизно з 2023 року проживає та постійно користується домоволодіннями (житловими будинками) та земельними ділянками у с. Рославичі Обухівського району Київської області, а саме:
(1) житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 155,72 кв. м та земельною ділянкою площею 0,2440 га з кадастровим номером 3221487301:01:039:0191, зареєстрованими на його сина ОСОБА_12 ;
(2) земельною ділянкою площею 1,804 га з кадастровим номером 3221487301:01:039:0194, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_11 ;
(3) житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 165,6 кв.м та земельною ділянкою площею 0,1500 га з кадастровим номером 3221487301:01:039:0190, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованими за ОСОБА_8 ;
(4) земельною ділянкою площею 0,09 га з кадастровим номером 3221487301:01:039:0169, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_8 ;
(5) земельною ділянкою площею 0,4242 га з кадастровим номером 3221487301:01:039:0078, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_10 ;
(6) житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 80,4 кв.м та земельною ділянкою площею 0,2504 га з кадастровим номером 3221487301:01:034:0030, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованими за ОСОБА_8 ;
(7) земельною ділянкою площею 0,5353 га з кадастровим номером 3221487301:01:034:0029, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованим за ОСОБА_8 ;
(8) житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (раніше 3), загальною площею 40,1 кв. м та земельною ділянкою площею 0,2500 га з кадастровим номером 3221487301:01:038:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрованим за ОСОБА_8 ;
(9) земельною ділянкою площею 0,20 га з кадастровим номером 3221487301:01:038:0016, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_10 ;
(10) земельною ділянкою площею 0,25 га з кадастровим номером 3221487301:01:038:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_10 ;
(11) земельною ділянкою площею 0,295 га з кадастровим номером 3221487301:01:039:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_10 ;
(12) земельною ділянкою площею 0,25 га з кадастровим номером 3221487301:01:039:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_10 ;
(13) земельною ділянкою площею 0,2950 га з кадастровим номером 3221487301:01:039:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_10 ;
(14) земельною ділянкою площею 0,25 га з кадастровим номером 3221487301:01:038:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_8 ;
(15) земельною ділянкою площею 0,25 га з кадастровим номером 3221487301:01:038:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованою за ОСОБА_8 .
Зазначені земельні ділянки та житлові будинки, не зважаючи на те, що мають різні кадастрові номери та зареєстровані на різними фізичними осами, об'єднані між собою та використовується як єдине домоволодіння.
Загальна площа земельних ділянок, на яких проживає та якими користується ОСОБА_7 спільно зі своєю родиною становить 5,5379 га, загальна площа житлових будинків, розташованих на цих ділянках, становить 441,82 кв. м.
За версією органу досудового розслідування те, що ОСОБА_7 є фактичним володільцем перелічених активів та набув їх опосередковано підтверджується, зокрема таким:
- ОСОБА_13 є дружиною ОСОБА_7 з 04.11.2000;
- ОСОБА_13 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_12 ;
- ОСОБА_9 є помічником судді ОСОБА_7 ;
- ОСОБА_7 у період з 31.10.2013 по 10.08.2017 був керівником та співзасновником (80%) АО «НЕКСУМ» (код ЄДРПОУ 38958561), зареєстрованого 31.10.2013, другим співзасновником (20%) АО «НЕКСУМ» з 31.10.2013 по 10.08.2017 був ОСОБА_14 . Проте відповідно до заяви ОСОБА_7 від 10.08.2017 про передачу частки в статутному капіталі АО «НЕКСУМ» у розмірі 60 % він передав ОСОБА_14 , чим збільшив його частку до 80 %. Цього ж дня, відповідно до протоколу 2017/1 було здійснено перерозподіл статутного капіталу, а саме 20 % статутного капіталу перерозподілено на користь адвоката АО «НЕКСУМ» ОСОБА_11 ;
- 07.11.2024 ОСОБА_12 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221487301:01:039:0191 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору, в якому продавцем був ОСОБА_11 ;
- 16.11.2023 помічник судді ОСОБА_7 - ОСОБА_9 продав 4 земельні ділянки у Київській обл., с. Рославичі із такими кадастровими номерами: (1) 3221487301:01:038:0015, (2) 3221487301:01:039:0008, (3) 3221487301:01:039:0010, (4) 3221487301:01:039:0078 ОСОБА_10 ;
- ОСОБА_7 згідно з довіреністю від 19.02.2018 № 46792313 надав ОСОБА_11 довіреність на представництво інтересів;
- ОСОБА_13 згідно з довіреністю від 19.02.2018 № 46792360 надала ОСОБА_11 довіреність на представництво інтересів;
- ОСОБА_11 згідно з довіреністю від 20.05.2020 № 50498716 надав ОСОБА_8 довіреність на представництво інтересів з усіх питань пов'язаних з належним мені домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 , без права розпорядження;
- ОСОБА_11 згідно з довіреністю від 03.04.2024 № 56518121 надав ОСОБА_8 довіреність на представництво інтересів з усіх питань пов'язаних з належним домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 , без права розпорядження;
- у відеоматеріалі журналістського розслідування ОСОБА_10 підтвердив дружні відносини з ОСОБА_7 ;
- між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір № 453 від 20.05.2020, іпотекодержателем якої був останній та предметом іпотеки була земельна ділянка з кадастровим номером 3221487301:01:039:0191.
Викладені у клопотанні та у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань фабула кримінального провадження у сукупності з долученими матеріалами, зокрема даними, які містяться у протоколах огляду від 13.02.2025, від 27.01.2025, від 26.02.2025, від 11.04.2025, від 13.02.2025, від 31.03.2025, від 24.04.2025, від 30.01.2025, від 28.01.2025, від 24.01.2025, від 20.02.2025, у протоколі допиту свідка від 19.02.2025,- свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, які розслідуються.
Тому слідчий суддя вважає доведеним наявність достатніх підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення такого ступеня тяжкості, що можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні
З матеріалів справи слідує, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.05.2025 (у справі № 991/3975/25) надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_9 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення і відшукання, зокрема мобільних терміналів систем зв'язку, електронних та магнітних носіїв інформації, комп'ютерної техніки, планшетів тощо, у яких містяться інформація (відомості) про обставини вчинення кримінальних правопорушень (незаконного збагачення та декларування недостовірної інформації).
Згідно з протоколом проведення зазначеного обшуку від 22.05.2025 під час проведення зазначеної слідчої дії виявлено мобільний телефон у виключеному та розрядженому стані. ОСОБА_9 повідомив, що це його телефон. Після зарядження та візуального огляду мобільного телефону в месенджері WhatsApp виявлено переписку ОСОБА_9 з абонентом «Женя помічник адвоката», в якій містились фото договорів купівлі?продажу земельних ділянок, які вказані в ухвалі слідчого судді, а також фото інших документів, які стосуються укладення договорів купівлі?продажу. ОСОБА_15 підтвердив, що це саме ті договори та документи, про які йде мова в ухвалі слідчого судді. Водночас, ОСОБА_15 відмовився добровільно надати пароль від телефону, тому детективами прийнято рішення про вилучення цього телефону Samsung S21 FE GALAXY 5G, модель SM-G990BZ/DS, IMEI: НОМЕР_1 разом з чохлом синього кольору.
За змістом ч. 2 ст. 168 КПК України під час обшуку може здійснюватися тимчасове вилучення майна.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Отже, зважаючи на те, що (і) в ухвалі слідчого судді про обшук було надано дозвіл на відшукання, зокрема мобільних терміналів, на яких зберігаються або можуть зберігатися відомості стосовно обставин, які розслідуються та пов'язані обставинами розслідуваних кримінальних правопорушень, (іі) повний доступ до наявної в мобільному телефоні інформації пов'язаний з подолання системи логічного захисту, і власник відмовився надати пароль, - слідчий суддя вважає, що рішення детективів про необхідність вилучення мобільного телефона є виправданим та правомірним.
Постановою детектива НАБ України ОСОБА_3 від 23.05.2025 указаний мобільний телефон визнаний речовим доказом, оскільки наявні достатні підстави вважати, що він містить інформацію про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні, та відповідає визначеним у ст. 98 КПК України критеріям.
Постановою детектива НАБ України ОСОБА_3 від 26.05.2025 у кримінальному провадженні призначено комплексну судову комп'ютерно?технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій з метою копіювання інформації, яка зберігається на вбудованому носії пам'яті мобільного терміналу систем, а саме вилученого мобільного телефону Samsung S21 FE GALAXY 5G модель SM-G990BZ/DS.
З огляду на викладене, ураховуючи норми ч. 3 ст. 170 КПК України, якими передбачено можливість арешту майна, якщо воно відповідає визначеним у ст. 98 цього Кодексу критеріям, слідчий суддя дійшов висновку, що детектив у клопотанні довів необхідність арешту мобільного телефону, вилученого під час обшуку з метою забезпечення збереження речового доказу.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Усталена практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, Європейський суд з прав людини пов'язує з видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв'язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення по справі «East / West Alliance Limited» проти України» вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
У рішенні по справі «Смирнов проти росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчий суддя зауважує, що загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов'язаний з розслідуванням, у тому числі тяжкого корупційного злочину.
Окрім того, ступінь втручання у право мирного володіння майном слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Слідчий суддя також зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170?173 КПК України,
Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 22.05.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 (за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме на мобільний телефон Samsung S21 FE GALAXY 5G, модель SM-G990BZ/DS, IMEI: НОМЕР_1 разом з чохлом синього кольору.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1