Номер провадження 22-ц/821/685/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/2655/24 Категорія: 304090000 Пироженко (С.А.) С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
03 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
представник відповідача - адвокат Дрига Людмила Вікторівна
особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Фінтраст Капітал»
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 07.07.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4427566 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом 205-ОД від 10.02.2022 та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 10 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
18.04.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу від 18.04.2023 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від № 4427566 від 07.07.2021 року у розмірі 32800 грн.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 32800,00 грн., сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На підставі рішення № 251124/1 єдиного учасника Товариства від 25.11.2024 року було змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 15700 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн., а всього 20 700 грн.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.
Судові витрати компенсувати ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 32800,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача, які складаються з 3633,60 грн. судовий збір та 4000,00 грн. витрати на правову допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд помилково дійшов висновку про часткове задоволення в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих позивачем процентів за користування грошовими.
Зазначає, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, яку відповідач зазначив під час укладення договору. Укладаючи кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів.
Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.
При розгляді справи, судом не надано належної оцінки доказам (жодної оцінки), а саме тому, що в даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Вказує, що на підтвердження продовження строку кредиту на електрону пошту відповідача, яка зазначена під час укладення договору було направлено лист - повідомлення про автопролонгацію строку кредиту.
Зазначена копія листа - повідомлення про автопролонгацію, підтверджує факт, що первісним кредитором відповідачу було направлено повідомлення, в якому ТОВ «Авентус Україна» повідомляє, що у відповідача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, в тому відповідно до п. 4.3.1 Кредитного договору строк кредиту продовжено на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Судом не надано належної оцінки доказам, а саме: не враховано, що позивачем надано поденний детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Наданий позивачем поденний розрахунок заборгованості (картка обліку) є належним та допустимим доказом заборгованості.
На адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Дриги Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.01.2025 року - залишити без змін. Також просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.
Звертає увагу на те, що відповідач не ініціював пролонгацію кредитного договору, тому виходячи з умов договору, загальний строк користування кредитом становить 90 днів. Тому станом на 30 жовтня 2021 року згідно розрахунку, наданого позивачем до суду, з урахуванням сплачених сум, загальна сума заборгованості становить 15 700,00 грн., з яких 10000, 00 грн. основна сума боргу, та 5700,00 грн. сума відсотків, що була нарахована за процентною ставкою 1,90% в день.
При цьому нараховані відсотки попереднім кредитором після 30.10.23021 року по 17.04.2023 року не підлягають стягненню з відповідача, оскільки таке нарахування здійснено за межами строку кредитування, а з вимогами про стягнення грошових коштів як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України ні попередній кредитор, ні позивач не звертались.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позов ТОВ «ФК «Фінстраст Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та користувався ними, однак у передбачений у договорі строк, кредит не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 15700 грн., з яких 10000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 5700 грн. - заборгованість за відсотками, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача на користь позивача.
Нараховані відсотки попереднім кредитором після 30.10.2021 року по 17.04.2023 року не підлягають стягненню з відповідача, оскільки таке нарахування здійснено за межами строку кредитування, а з вимогами про стягнення грошових коштів як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України ні попередній кредитор ні позивач не звертались.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4427566 про надання споживчого кредиту (а.с.8-12).
Відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику кредит у сумі 10000 грн. (п. 1.3. Договору) строком на 30 днів (п. 1.4. Договору) процентна ставка 1,90 % на день (п. 1.5.1. Договору) та зниженої процентної ставки 0,57% (п. 1.5.2. Договору), мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6 Договору), орієнтовна реальна річна процентна ставка: 24079,41% (п.1.7.1 Договору), орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 15700,00 грн. (п.1.8.1 Договору), за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 11710,00 грн. (п.1.8.2 Договору).
У п. 2.1. Договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Вказаний Договір разом із Паспортом споживчого кредиту до нього з аналогічними Договору умовами, підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «М772667».
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором № 4427566 від 07.07.2021 року, загальна сума заборгованості складає 32800,00 грн., з яких: основна сума боргу складає 10 000 грн., заборгованість за процентами 22800 грн.
18.04.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 4427566 від 07.07.2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (а.с. 73-77).
Згідно п. 1.2. Договору перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників, після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печаткою Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Акту приймання-передачі до Договору факторингу №18.04/23-Ф від 18.04.2023 року, Фактор та Клієнт уклали даний акт про те, що на виконання Договору Факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023, укладеного між Клієнтом та Фактором, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр прав вимог за Договором кількістю боржників 9333, після чого, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 77 на звороті).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №18.04/23 Ф від 18.04.2023 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги за договором № 4427566 від 07.07.2021 року, в сумі 32800 грн., з яких 10000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 22800 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.38).
Отже, позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4427566 від 07.07.2021 року.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену останньою при укладенні кредитного договору.
На підставі рішення № 251124/1 єдиного учасника Товариства від 25.11.2024 року було змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб'єкта - кредитора, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн.
Що стосується нарахування позивачем відсотків, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи частково вимогу позивача щодо стягнення нарахованих відсотків по кредитному договору, суд першої інстанції виходив з того, що нараховані відсотки попереднім кредитором після 30.10.2021 року по 17.04.2023 року не підлягають стягненню з відповідача, оскільки таке нарахування здійснено за межами строку кредитування, а з вимогами про стягнення грошових коштів як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України ні попередній кредитор ні позивач не звертались
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, виходячи з слідуючого.
Сторонами в договорі № 4427566 про надання споживчу кредиту від 07.07.2021 року було погоджено процентну ставку, яку мав сплатити відповідач за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 07.07.2021 року та протягом 30 днів, тобто до 06.08.2021 року. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, встановлені договором.
Як передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані висновки Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 Договору.
Так, укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили згідно розділу 4 кредитного договору порядок пролонгації строку кредиту, зокрема, за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 -4.3.2) Договору.
Відповідно до п. 4.2. договору, порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача (далі - пролонгація).
П. 4.2.1. договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору.
Згідно з п. 4.2.2. договору пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов'язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або - протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua(в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв'язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом.
Відповідно до п. 4.2.3. договору товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлення Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
П. 4.2.4. договору передбачено, що у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в пп.4.2.2 цього пункту Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.
Згідно з п. 4.3. договору порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація).
Відповідно до п. 4.3.1. договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або авто пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
П. 4.3.2. договору передбачено, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.
Отже, відповідно до п. 4.3.1 договору, якщо станом на останній день строку кредиту наявна заборгованість, то строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2 - 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не ініціював пролонгацію кредитного договору, тому виходячи з умов договору, загальний строк користування кредитом становить 90 днів, а отже строк дії цього договору закінчився 30 жовтня 2021 року і у кредитодавця припинилося право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором, є помилковими.
З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1596 грн. У зв'язку з чим, відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 02.09.2021)за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
31.08.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5 320 грн. У зв'язку з чим, відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 30.09.2021) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
30.09.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5 700 грн. У зв'язку з чим, відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 30.10.2021) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
Оплати станом на 30.10.2021 року не було, а тому відповідно до п. 4.3.1 Договір було автопролонговано на 90 календарних днів. Надалі нарахування здійснено за 90 календарних днів відповідно до п.3.1 та п.4.3.1 Договору.
Пунктом 4.2.3. передбачено право кредитодавця, а не обов'язок, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового кредиту на номер мобільного телефону, а тому висновки суду про те, що оскільки позивач не надав суду доказів направлення такого текстового повідомлення споживачу (відповідачці), тому дія кредитного договору не пролонгована, не ґрунтуються на умовах кредитного договору.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в тій частині, що між сторонами продовжував дію кредитний договір від 07.07.2021 року, отже кредитодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитом до закінчення дії кредитного договору.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія судів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство в позовній заяві та апеляційній скарзі просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат необхідно:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» надало договір від 10.07.2023 року по надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М., звіт про надання правової допомоги по Договору № 10/07-2023 від 10.07.2023 року, рахунок на оплату по замовленню № 2257/22/02 від 22.02.2024 року, вартість збору та аналізу доказів і документів до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача, складення позовної заяви у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором та подання до суду позовної заяви в інтересах ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» складає 10 000 грн., платіжну інструкцію № 3502 від 23.02.2024 року.
На підтвердження витрат, понесених в суді апеляційної інстанції ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал» надало договір № 10/12-2024 про надання правничої допомоги від 10.12.2024 року укладений з адвокатом Городніщева Є.О., акт № 29 прийому-передачі виконаних робіт, рахунок на оплату від 01.03.2025 року та платіжну інструкцію № 6618 від 05.03.2025 року про сплату адвокатських послуг згідно р/ф № 29-10/12-2024 від 01.03.2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статтях 137, 141 ЦПК України критерії.
Предметом позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 в загальному розмірі 32800,00 грн, яка є незначною. Підготовка представником ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - адвокатом Столітній М.М. позову не вимагали аналізу великого обсягу документів та значних затрат часу.
З матеріалів справи також вбачається, що до витрат на правничу допомогу адвокатом Столітній М.М. було включено збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта в загальній вартості 10 000 грн, що в сукупності не є виправданим та співмірним з предметом і складністю справи.
Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 5 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн.
Витрати на правничу допомогу понесені відповідачем ОСОБА_1 в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції залишаються за відповідачем, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог та апеляційної скарги ТОВ «Фінтраст Капітал».
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності з 11.07.2017 року безтерміново, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 109).
Оскільки ОСОБА_1 , відповідно до наданого посвідчення є інвалідом ІІ групи, судові витрати сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду та апеляційної скарги в розмірі 6056,01 грн. підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Керуючись ст.141, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.01.2025 року року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4427566 від 07.07.2021 року в розмірі 32800,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в розмірі 6056,01 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді