Справа № 532/450/25 Номер провадження 22-ц/814/2195/25Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
02 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Титаренко Сергія Олександровича на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року за заявою ОСОБА_1 , представника заявника- адвоката Титаренко Сергія Олександровича, заінтересовані особи: Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернуся до суду із вказаною заявою, в якій просив встановити факт смерті рідної тітки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кобеляки, Полтавської області, яка померла в м. Мурманськ, Мурманська область російської федерації.
В обґрунтування вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його рідна тітка на території російської федерації, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦС міста Мурманськ ( РФ) від 01.12.2023 року.
Вказував, що звернувшись до державного нотаріуса з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину, йому було відмовлено посилаючись на те, що документи видані в РФ визнаються в Україні недійсними. Також неможливо отримати дублікат свідоцтва про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану через те, що факт смерті відбувся на території РФ, а оригінал медичного документу, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті- відсутній.
Зазначає, що через припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ України в російській федерації, він вимушений звернутися з даною заявою.
Посилається на те, що встановити факт смерті йому необхідно для оформлення спадкових прав після смерті рідної тітки.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , представника заявника- адвоката Титаренко С.О., заінтересовані особи: Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвоката Титаренко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, оскільки заявник вона не прохав суд встановити факт смерті на тимчасово окупованих територіях на підставі ст. 317 ЦПК України, а прохав встановити факт смерті рідної тітки на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України на території іноземної держави, з якою Україна не має жодних дипломатичних відносин.
Зазначав, що звертаючись із даною заявою, він просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що особа померла в певний час, у зв'язку з тим, що на теперішній час не можливо через Міністерство закордонних справ України витребувати документи на підтвердження фактів реєстрації актів цивільного стану громадян України, здійснених компетентними органами рф, внаслідок чого його особисті немайнові та майнові права, як спадкоємця майна померлої, перебувають у стані правової невизначеності, фактично за відсутності оригіналу свідоцтва про смерть спадкодавця.
Вказував, що єдиним шляхом державної реєстрації смерті рідної тітки та отримання свідоцтва про смерть українського зразка є рішення суду про встановлення юридичного факту.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факту смерті рідної тітки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кобеляки, Полтавської області, яка померла в м. Мурманськ, Мурманська область російської федерації.
На підтвердження своїх вимог, надано суду копію свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦС міста Мурманськ ( РФ) від 01.12.2023 року.
Вказував, що оскільки реєстрація смерті його тітки в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, а в консульських установах неможлива, через припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ України в російській федерації, він вимушений звернутися з даною заявою.
Зазначив, що встановлення факту смерті є необхідним для отримання ним свідоцтва про смерть рідної тітки на території російської федерації та легалізації його на території України для оформлення спадкових прав після її смерті.
Відмовляючи заявнику ОСОБА_1 у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дана заява не підлягає розгляду в порядку ч.1 ст. 317 ЦПК України.
Крім того, на думку суду першої інстанції, встановити факт смерті можливо, якщо вона настала на тимчасово окупованій території України, визначеній ВРУ та оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видано на підставі свідоцтва іноземної держави, на території якої померла тітка заявника, підстави для встановлення факту смерті відсутні.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.ч.1, 2, 7 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Оскільки, чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міжнародне приватне право», до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Аналогічно регламентовано зазначене питання у п. 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав, щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.
За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у місті Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у місті Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.
З дати зупинення дії Конвенції, зокрема, до документів, виданих на території російської федерації і Республіки Білорусь, при їх пред'явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦС міста Мурманськ ( РФ) від 01.12.2023 року, може підтверджувати факт смерті останньої лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату).
Проте, як вбачається з апеляційної скарги, заявник ОСОБА_1 не має оригіналу свідоцтва про смерть своєї тітки ОСОБА_2 .
Крім того, з огляду на збройний конфлікт між Україною та російською федерацією, ОСОБА_1 позбавлений фізичної можливості звернутися із заявою про видачу дубліката свідоцтва про смерть ОСОБА_2 на території російської федерації та апостилювання цього документа відповідними органами російської федерації.
Таким чином, заявник ОСОБА_1 позбавлений прав на успадкування майна в межах вимог законодавства, а тому потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.
Колегія суддів звертає увагу, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитися проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який спір.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №643/1873/23.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у тому ж складі суду.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Титаренко Сергія Олександровича - задовольнити.
УхвалуКобеляцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2025 року.
Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ______________________ С.Б. Бутенко ____________________ О.І. Обідіна