пр. № 1-кс/759/3285/25
ун. № 759/11558/25
04 червня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 - третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, про скасування арешту майна в межах кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 12021111140000595 від 20.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,
До Святошинського районного суду м. Києва 29.05.2025 надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №759/2044/23.
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 зазначає, що в травні 2025 року їй стало відомо, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13.02.2023 накладено арешт на ряд земельних ділянок, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:5115, загальною площею 0,1118 га, яка належить їй на праві власності.
Заявник своє клопотання про скасування арешту майна мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки, загальною площею 0,1118 га з кадастровим номером 3222487000:04:002:5115, яку набула у власність на підставі рішення Ходосівської сільської ради № 859/1 від 15.05.2020. За час досудового розслідування кримінального провадження №1202111110000595, загальний строк якого станом на момент подачі клопотання складає близько чотирьох років, органом досудового розслідування не доведено факту неправомірності набуття нею права власності на земельну ділянку та підстави, які б виправдовували необхідність такого втручання в права власності особи, яка не має статусу підозрюваного та не є учасником кримінального провадження №12021111140000595 від 20.10.2021 року, як арешт майна. Земельна ділянка не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Арешт земельної ділянки фактично позбавляє її, як власника майна, належним чином розпоряджатись своїми правами. Заявник вважає, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Власник майна ОСОБА_3 подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали даного клопотання, а також матеріали клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).
У ході розгляду клопотання встановлено, що у провадженні СУ ГУНП у Київській області перебуває кримінальне провадження №12021111140000595 від 20.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України Процесуальне керівництво забезпечується Київською обласною прокуратурою.
Як вбачається із змісту фабули кримінального правопорушення, службові особи Федосіївської територіальної громади за попередньою змовою із службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області шляхом зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, виділили земельні ділянки лісового фонду, які знаходяться в с. Ходосівка, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2023 року (справа №759/2044/23) у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021 року накладено арешт на ряд земельних ділянок, зокрема на земельну ділянку загальною площею 0,1118 га з кадастровим номером 3222487000:04:002:5115, власником якої є ОСОБА_3 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою збереження речових доказів, а саме - унеможливлення відчуження майна.
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно.
Матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту, свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
У ході розгляду даного клопотання встановлено, що заявник є законним власником земельної ділянки, його право власності ніким не оспорювалось, прокурором не було подано позов про скасування правовстановлюючих документів на майно. На даний час (близько чотирьох років з моменту внесення відомостей до ЄРДР) жодній особі в межах даного кримінального провадження про підозру не повідомлено, з обвинувальним актом прокурор до суду не звертався.
Крім того, прокурором не надано слідчому судді доказів того, що майно, на яке накладено арешт в рамках зазначеного кримінального провадження, може бути знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально-протиправних дій, набуте кримінально-протиправним шляхом.
Тому, з матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на земельну ділянку за викладених обставин не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників майна і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власників та володільців майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтовувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Ст.ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту такого майна.
Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме - арешту, зокрема, на земельну ділянку загальною площею 0,1118 га з кадастровим номером 3222487000:04:002:5115, власником якої є ОСОБА_3 , на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання. Крім того, слідчому судді не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Отже, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення та тривалість досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для подальшого арешту вказаних земельних ділянок. При цьому, слідчий суддя враховує, що одними із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не надав слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принцип диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що достатніх і належних доказів, які б свідчили про те, що у подальшому застосуванні цього виду заходу - арешті майна - існує потреба, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, відповідає потребам досудового розслідування - не встановлено, тому клопотання про скасування арешту майна слід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання власника майна ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати арешт на майно в частині накладеного арешту ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2023 у справі №759/2044/23 в рамках кримінального провадження №12021111140000595 від 20.10.2021 за ч. 1 ст. 364 КК України, із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об'єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:5115, загальною площею 0,1118 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1