СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7165/25
пр. № 2/759/4083/25
29 травня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
07.04.2025 року ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 73451463 від 21.09.2024 року у розмірі 17110,00 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 73451463, відповідно до умов якого відповідач отримав у кредит, грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. строком на 30 днів. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству відсотки за користування, що становлять: процента ставка фіксована становить 0,250% на день; комісія на надання позики становить 15,00% від суми наданої позики.
Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» посилаються на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, має перед позивачем заборгованість у розмірі 17110,00 грн. яку просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що 21.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 73451463, відповідно до умов якого відповідач отримав у кредит, грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. строком на 30 днів. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству відсотки за користування, що становлять: процента ставка фіксована становить 0,250% на день, що становить 91,250 % річних, комісія на надання позики становить 15,00% від суми наданої позики (а.с. 7-9).
Відповідно до довідки про укладення договору (Ідентифікацію) ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», підтверджено що ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с. 25).
Відповідно до довідки АТ «ТАСКОМБАНК» від 24.02.2025 року підтверджено що 21.09.2024 року о 01:37:04 ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» на картку отримувача № НОМЕР_1 було зараховано 10000,00 грн. згідно умов договору № 73451463 дата договору 21.09.2024 року (а.с. 26).
Відповідно до розрахунку заборгованості надано позивачем станом на 13.02.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 73451463 від 21.09.2024 року становить 17110,00 грн., з якого: 10000,00 грн. - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 750,00 грн. - заборгованість за несплаченими базовими процентами, 4860,00 грн. - заборгованість за несплаченими процентами на прострочену позику, 1500,00 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, договір позики підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, про що свідчить умови кредитного договору, в якому зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , ідентифікаційний код, номер ID-картки, відомості щодо його місця проживання, номер телефону та його банківський рахунок.
Вказані обставини не були спростовані ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, пов'язані з видачею кредитних коштів на користь відповідача.
Відповідач допустив порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Оцінюючи зібрані докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги в суді знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17110,00 грн.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі 910/4201/19.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано договір № 03-08/2023 від 03.08.2023 року про надання правничої допомоги, додаткову угоду № 3 від 11.02.2025 року до договору № 03-08/2023 від 03.08.2023 року про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 11.02.2025 року, акт приймання-передачі правничої допомоги від 20.02.2025 року за договором про надання правничої допомоги № 03-08/2023 від 03.08.2023 року, платіжну інструкцію в національній валюті від 24.02.2025 року про сплату 7100,00 грн. за правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим надання правничої допомоги у даній справі не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю.
Вивчивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг, суд бере до уваги розмір понесених позивачем витрати за фактично отриману правову допомогу у розмірі 7100,00 грн. та враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу є невиправдано завищеним.
У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3028,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-16, 22, 203, 215,626-628, 641,644,1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» ( код ЄДРПОУ 39861924, місце знаходження: м. Київ, площа Арсенальна, 1Б) суму заборгованості за кредитним договором № 73451463 від 21.09.2024 року станом на 13.02.2025 року у розмірі 17110 (сімнадцять тисяч сто десять ) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» ( код ЄДРПОУ 39861924, місце знаходження: м. Київ, площа Арсенальна, 1Б) сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп., а всього стягнути 7028 (сім тисяч двадцять вісім ) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.В. П'ятничук