Справа № 760/2551/22
Провадження № 2/758/1495/25
Категорія 38
02 червня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Оболонській Ю.С.,
за участю: представника позивача - адвоката Ліпінського Є.В.,
представника відповідача - адвоката Мітрюшина Д.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
В лютому 2022 р. позивач ОСОБА_3 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за договором позики від 28.08.2018 р. в розмірі 375 458,0 євро.
Позов мотивований тим, що 28.08.2018 р. в м. Києві між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості, згідно якої позивач надала позику відповідачу у розмірі 350 000 євро, на підтвердження своїх намірів, відповідачем було написано розписку про отримання суми позики від 28.08.2018 р., де відповідач письмово підтвердила свій обов'язок повернути позивачу повну грошову суму позики 350 00 євро. Факт отримання коштів та обов'язок відповідача повернути грошову суму в повному обсязі в строк до 28.08.2019 року, підтверджується відповідною розпискою. Відповідачем кошти не повернуті. Позивачем було надано позику відповідачу в іноземній валюті - євро, тож у відповідача виникли зобов'язання повернути позивачу позики у тій самій валюті. Крім того, як вбачається з умов розписки, відповідач зобов'язана сплатити 3% від простроченої суми боргу за прострочення виконання зобов'язання. Розпискою встановлений строк виконання зобов'язання 28.08.2019 р. отже штрафні санкції в розмірі 3% річних підлягають оплаті за період з 29.08.2019 р. по 30.01.2022 р. Заборгованість за прострочення грошового зобов'язання відповідача на момент подання позову, становить 25 458,90 євро. Таким чином, сума заборгованості за розпискою становить: 350 000 євро - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 458,90 євро - відсотки за порушення грошового зобов'язання, 35 річних від простроченої суми боргу, а всього 375 458,90 євро.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 13.05.2022 р. матеріали позову передані для розгляду за підсудністю до Подільського районного суду м.Києва.
Ухвалою від 22.08.2023 р. відкрито провадження у справі з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження (суддею Анохіним А.М.).
В грудні 2022 р. представником відповідача - адвокатом Мітрюшиним Д.Ф. подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову. Мотивуючи тим, за умовами вказаного договору відповідач 28 серпня 2018 року отримала від позивача - позику в розмірі 350 000 євро, яку вона начебто зобов'язалася повернути позивачу у строк до 28 серпня 2019 року. Однак, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, грошові кошти не повернуті, а відповідач ухиляється від розмов та виконання зазначених у розписці обов'язків. Відповідач зі свого боку не заперечує, що протягом 2017-2018 років отримувала у позивача позику грошові кошти, проте в загальній сумі 285 000,00 євро, які вона домовилася із позивачем повернути у строк 5-6 років. В той же час відповідач не пам'ятає чи писала вона та чи підписувала розписку, копія якої подана позивачем до її позовної заяви. Відповідач зазначає, що у 2018 році вона не писала та не підписувала розписку зі строком повернення позики в 1 рік, тобто до 28.08.2019 року. Оскільки Відповідач не писала та не підписувала розписку від 28.08.2018 року про отримання від позивача позики в сумі 350 000 євро зі строком повернення позики 1 рік, тобто до 28.08.2019 року, копія якої додана позивачем до позовної заяви, то договір позики, про який зазначає позивач у своїй заяві є неукладеним. В свою чергу між сторонами був укладений зовсім інший договір позики з іншою сумою та датою повернення позики і наведені обставини мають важливе значення для правильного рішення. Отже, в даному випадку договір позики, про який зазначає позивач у своїй позовній заяві, викладеним, оскільки розписка від 28.08.2018 року від імені відповідача була написана та підписана іншою особою. Підроблення тексту розписки та підпису на ній однієї із сторін означає, що сторони згоди з будь-яких умов договору не досягали, такий договір є неукладеним. Якщо в ході розгляду судового спору суд виявить ознаки за якими договір можна визначити як неукладений, то суд вказує про це у мотивувальній частині судового рішення. Тому правильне встановлення суми та строку повернення позики також має значення для вірного розрахунку 3% річних, які відповідач повинна сплатити Позивачу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у випадку порушення нею строку повернення позики. Таким чином, оскільки позивач не писала та не підписувала розписку від 28.08.2018 року з сумою позики 350 000 євро та строком її повернення до 28.08.2019 року, то вказаний позивачем й позовній заяві договір позики є неукладеним. Також з'ясування дійсного розміру позики та строку її повернення необхідне для правильного розрахунку суми 3% річних, які відповідач повинна сплатити позивачу на підставі 2 ст. 625 ЦК України у випадку порушення нею строку її повернення. Таким чином відповідач заперечує проти позовних вимог.
В березні 2023 р. представником позивача - адвокатом Ліпінським Є.В. подано відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача, оскільки відповідач не надав суду жодного доказ існування іншого боргового документу, іншої розписки, договору позики тощо, які б могли підтвердити доводи відповідача про отримання коштів у позику на інших умовах , а також доказів виконання в повному обсязі або частково свого обов'язку із поверненням коштів отриманих у позику. Крім того, оригінал розписки знаходиться у позивача, а тому відповідачем не доведено своїх доводів щодо недотримання позики або ж отримання в іншому розмірі. Також зазначає, що відповідач вирішила здійснювати дії направлені на ухилення від повернення коштів. 05 листопада 2021 року ОСОБА_5 (Покупець, син ОСОБА_2 ) укладає з ОСОБА_6 (Продавець) Договір купівлі-продажу квартири. Предметом вказаного Договору купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 162,1 кв.м. Вартість вказаної квартири відповідно до п.2.1. зазначеного Договору складала 13 356 900,00 грн., що на день підписання Договору становило еквівалент 510 000,00 дол.США. 08 листопада 2021 року між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_5 (Позичальник) укладено Договір позики, укладений у простій письмовій формі на суму 2 610 200,00 грн, на день підписання розписки становило еквівалент суми у розмірі 100 000,00 дол.США, строком до 08 листопада 2026 року. Того ж дня, ОСОБА_2 (Іподекодержатель) та ОСОБА_5 (Іпотекодавець) уклали Договір іпотеки на забезпечення виконання розписки від 08.11.2021 р. Предметом іпотеки стає квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 162,1 кв.м. Позивач зазначає, що на купівлю вказаної квартири могло бути використано навіть всі грошові кошти, що надавала позивачка відповідачу, а саме 350 000,00 Євро, які досі не повернуті. Отже, замість того, аби повернути отриману від позивача позику, відповідач вирішила позичити грошей своєму сину для купівлі квартири, що знаходиться у мікрорайоні м. Києва (Липки), неподалік від головної будівлі Національного Банку України. Вказане свідчить про те, що про недобросовісність відповідача у правовідносинах з повернення коштів отриманих у позику, ухилення від виконання зобов'язання із повернення позики. Окрім того, позивачем встановлено, що відповідач у січні 2023 року отримала повернення коштів від ОСОБА_5 , що підтверджується заявою відповідача про припинення іпотеки та інформаційною довідкою, у якій визначено, що 31.01.2023 іпотеку припинено.
В квітні 2023 р. представником відповідача - адвокатом Мітрюшиним Д.Ф. подано заперечення на відповідь на відзив, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивач не надала жодних доказів . що на купівлю квартири , про яку зазначає позивач, використані саме гроші позивача у розмірі 350 000 євро, тому це є припущення позивача.
Ухвалою суду від 24.10.2023 у справі призначено комплексну судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 04.01.2024 провадження у справі відновлено.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.01.2024 р. дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.
Ухвалою суду від 23.01.2024 цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
24.05.2024 до суду повернулася вказана цивільна справа з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою суду від 28.05.2024 поновлено провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві обставинам.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 28.08.2018 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою від 28.08.2018 року.
Строк повернення боргу встановлено, згідно умов розписки до 28.08.2019 року.
Доказом цьому є розписка складена та підписана відповідачем власноручно, копія розписки було долучено до матеріалів справи.
Однак, до теперішнього часу борг відповідачем не повернуто.
Попри те, що термін повернення боргу настав, відповідач не повернув борг в повному обсязі. Таким чином борг відповідача перед позивачем за договором позики на момент подання даної позовної заяви становить 375 458,90 євро, а саме: борг за договором позики від 28.08.2018 року у сумі 350 000 євро; відсотки за порушення грошового зобов'язання, 3 % від простроченої суми боргу розмірі 25 458,90 євро.
Позивач зазначає, що відповідачем свій обов'язок по поверненню грошових коштів досі не виконано.
Причиною спору між сторонами стало невиконання відповідачем в добровільному порядку свого обов'язку з повернення грошових коштів отриманих на підставі договору позики, що підтверджено відповідною розпискою у визначений строк.
Через невиконання відповідачем зобов'язання за договором позики між сторонами виникли спірні договірні правовідносини, які регулюються нормами статей 1046-1049 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Через ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і у порядку, встановленим законом.
Згідно з чинним законодавством, у разі отримання позики іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Таким чином, як укладення, так і виконання договору позики в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.
Згідно з розпискою від 28.08.2018 року, оригінал якої був наданий стороною позивача та який надсилався для дослідження експерту, вбачається, що між сторонами виникли боргові зобов'язання.
Стороною відповідача в судовому засіданні зазначено про передачу позивачем відповідачу позики у євро.
Між тим, суд не приймає заперечення сторони відповідача про те, що розписку від 28.08.2018 р. на позику в розмірі 350 000,0 євро вона не писала, оскільки згідно висновку експерта № 14/24 від 04.03.2024 р., складеного за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліпінський Є.В., який був наданий суду та в оригіналі міститься в справі, вбачається, що: 1) рукописний текст розписки від 28.08.2018 про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики в сумі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) євро - виконаний ОСОБА_2 ; 2) рукописний цифровий запис дати повернення позики - «28.08.2019», що міститься наприкінці рукописного запису «...я обязуюсь возвратить займодавцу сумму займа в срок... (мова оригіналу)» у розписці від 28.08.2018 про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики в сумі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) євро, виконаний тією особою, яка виконала решту рукописного тексту у розписці від 28.08.2018 про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики в сумі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) євро; 3) підпис від імені ОСОБА_2 у лівому нижньому куті розписки від 28.08.2018 про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики в сумі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) євро виконаний ОСОБА_2 (том 2 арк.спр.6-25).
У суду відсутні підстави ставити під сумнів вищевказаний висновок, оскільки експертиза проведена атестованим судовим експертом по оригіналу боргового документу, який міститься у сторони позивача, та узгоджується з іншими доказами в їх сукупності.
При цьому, призначена у справі за клопотанням сторони відповідача ухвалою суду від 24.10.2023 р. комплексна судова почеркознавча експертиза та технічна експертиза розписки від 28.08.2018 року, залишилася без виконання, що підтверджується листом КНДІСЕ № 16267/204401-4-23/34 від 06.08.2024 р. через ненадання експерту саме стороною відповідача додаткових документів.
При цьому при призначенні судом експертизи учасникам роз'яснювались вимоги ст.109 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Отже, ця розписка приймається судом до уваги, оскільки доказів недійсності її відповідачем не подано.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд приймає до уваги, оскільки він відповідає закону та не спростований стороною відповідача.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики станом на 03.02.2022 р. в розмірі 375 458,90 євро, а саме: борг за договором позики від 28.08.2018 року - в сумі 350 000 євро; відсотки за порушення грошового зобов'язання та 3 % від простроченої суми боргу за період з 29.08.2019 р. по 30.01.2022 р. - в розмірі 25 458,90 євро.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання про те, що оскільки між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, які не виконані стороною відповідача, а тому відповідно до умов договору та норм ЦК України суд дійшов висновку, що заявлені у справі вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то згідно до ч. 1 ст. 141 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору при подачі позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 12 405,00 грн, що підтверджено квитанціями, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 12 405,00 грн.
На підставі ст.ст.625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст.13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за розпискою від 28.08.2018 року за договором позики, а саме: борг за договором позики від 28.08.2018 року - у сумі 350 000 євро; відсотки за порушення грошового зобов'язання та 3 % від простроченої суми боргу за період з 29.08.2019 р. по 30.01.2022 р. - в розмірі 25 458,90 євро, а всього - в розмірі 375 458,90 євро (триста сімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім євро 90 центів).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 12 405,00 грн (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 коп).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Н. М. Ларіонова