Справа № 758/969/25
Категорія 52
(ЗАОЧНЕ)
21 травня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
з участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом до Подільського районного суду міста Києва, зазначивши, що 18.12.2023 в м. Києві по вул. Білицька, 15 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 , та будучи не уважним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «KIA SOUL», н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась попереду, що призвело до механічних пошкоджень належного позивачу автомобіля. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 758/15897/23 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до звіту №07-D/14/47 від 04.01.2024 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 96092,44 грн (з врахуванням ПДВ). Отже, сума відшкодування, що належить до сплати винуватцем ДТП, яким є відповідач, становить різницю між вартістю завданого збитку та лімітом відповідальності страховика згідно полісу, що становить 104 734,96 грн (203 975,80 грн - 99240,84 грн). З огляду на наведене позивач, посилаючись на положення ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, просив стягнути вказану суму відшкодування з відповідача на його користь, а також моральну шкоду та стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 24.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надала, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Перед початком судового засідання 21.05.2025 представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги він підтримав у повному обсязі, не заперечуючи при цьому щодо ухвалення судом заочного рішення по справі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подав.
З огляду на наведене та при відсутності заперечень з боку представника позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «KIA SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 .
18.12.2023 о 13 год. 19 хв. в м. Києві, вул. Білицька, 15 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 , та будучи неуважним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «KIA SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 «б», 13.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Обставини вчинення ДТП та вина відповідача ОСОБА_2 у її вчиненні підтверджуються постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.02.2024 по справі №758/15897/23, згідно з якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинених адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, оскільки вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП є підтвердженою, вказані обставини не підлягають доказуванню.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність власника автомобіля «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Еталон».
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №07-D/14/47 від 04.01.2024, складеного оцінювачем - ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП автомобілю «KIA SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 , із урахуванням зносу, склала 96092,44 грн.
ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» листом № 01.04-3937/2 від 23.10.2024 повідомила позивачу, що належна йому до виплати сума становить 99240,84 грн.
Встановлено також, що після ДТП позивачем було здійснено відновлювальний ремонт автомобіля «KIA SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 .
Як вбачається із замовлення-наряду №КП027392 вiд 27.03.2024 та акту здачi-прийняття робiт (надання послуг) №27392 вiд 27.03.2024, складеного ТОВ «Корея Моторс на Подолі», вартість робіт по ремонту автомобіля склала 202 961,00 грн з ПДВ.
За перерахування грошових коштів ТОВ «Корея Моторс на Подолі» позивач додатково сплатив банківську комісію у розмірі 1014,80 грн.
Таким чином, в обґрунтування позивач стверджує про наявність підстав для стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 203 975,80 грн (202 961,00 грн + 1014,80 грн).
Разом із цим, враховуючи, що страховиком їй було виплачено 99240,84 грн. страхового відшкодування, позивач вважає, що до стягнення з відповідача підлягає різниця між відшкодованими та витраченими позивачем на ремонт автомобіля коштами у розмірі 104 734,96 грн (203 975,80 грн - 99240,84 грн).
Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача та наявність підстав для їх задоволення, суд керується наступним.
Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено судом із досліджених фактичних обставин справи, спір між сторонами виник з приводу завдання відповідачем шкоди майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №461/8496/15.
При вирішенні даного спору суд також враховує наступну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.10.2020 у справі №755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV чинний на момент ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 13.06.2019 у справі №587/1080/16-ц (провадження №61-20762св18), від 17.10.2019 у справі №370/2787/18 (провадження №61-11244св19), від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21.02.2020 у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17(провадження №61-12032св19).
В ході судового розгляду позивач надала до суду належні, допустимі та достатні докази того, що саме відповідач ОСОБА_2 своїми протиправними діями спричинив їй матеріальну шкоду.
Розмір завданої шкоди підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема:
- звітом про визначення вартості матеріального збитку №07-D/14/47 від 04.01.2024, складеним оцінювачем ОСОБА_3 , згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП автомобілю «KIA SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 , із урахуванням зносу, склала 96092,44 грн;
- листом ПрАТ «СК «Еталон» за № 01.04-3937/2 від 23.10.2024, відповідно до якого сума страхового відшкодування позивачу становить 99240,84 грн;
- замовленням-нарядом № КП027392 вiд 27.03.2024 та актом здачi-прийняття робiт (надання послуг) № 27392 вiд 27.03.2024, складеними ТОВ «Корея Моторс на Подолі», відповідно до яких вартість робіт по ремонту автомобіля складає 202 961,00 грн з ПДВ;
- банківськими виписками по особовому рахунку, якими підтверджуються факти перерахування позивачем платежів за виконані ТОВ «Корея Моторс на Подолі» роботи:
1) 28.12.2023 - 45000,00 грн, комісія 225,00 грн, призначення платежу: оплата за матеріали згідно рахунку 27392 від 27.12.2023 за замовленням-нарядом 27392 SOUL 1,6 DOHC CVVT (KNAJT811BD75379 01);
2) 28.12.2023 - 60176,00 грн, комісія 300,88 грн, призначення платежу: доплата за матеріали згідно рахунку 27392 від 27.12.2023 за замовленням-нарядом 27392 SOUL 1,6 DOHC CVVT (KNAJT811BD7537 901);
3) 27.03.2024 - 50000,00 грн, комісія 250,00 грн, призначення платежу: оплата за роботи згідно рахунку 27392 від 25.03.2024 за замовленням-нарядом 27392 SOUL 1,6 DOHC CVVT (KNAJT811BD753790 1);
4) 27.03.2024 - 47784,19, комісія 238,92 грн, призначення платежу: доплата за роботи згідно рахунку 27392 від 25.03.2024 за замовленням-нарядом 27392 SOUL 1,6 DOHC CVVT (KNAJT811BD753790 1).
На рахунок ТОВ «Корея Моторс на Подолі» було сплачено: 45000,00 грн + 60176,00 грн + 50000,00 грн + 47784,19 грн = 202 961,00 грн.
За перерахунок даної суми позивачем також було сплачено банківську комісію в розмірі: 22500 грн + 300,88 грн + 250,00 грн + 238,92 грн = 1014,80 грн.
Разом з банківською комісією позивачем було сплачено: 202 961,00 грн + 1014,80 грн = 203 975,80 грн.
Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, судом приймається до уваги замовлення-наряд №КП027392 вiд 27.03.2024 та акт здачi-прийняття робiт (надання послуг) № 27392 вiд 27.03.2024, згідно з якими вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «KIA SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 203 975,80 грн, а також враховується, що страховиком виплачено позивачу 99240,84 грн страхового відшкодування.
Таким чином, для повного відшкодування завданої позивачу шкоди залишилася різниця між відшкодованими та витраченими позивачем на ремонт автомобіля коштами у розмірі 104 734,96 грн (203 975,80 грн - 99240,84 грн).
При цьому суд бере до уваги, що відповідач не надав до суду жодних доказів того, що шкода позивачу могла бути завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 104 734,96 грн в рахунок відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з а також з урахуванням інших кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними у п. 5 вказаної постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12, та 81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що у зв'язку з пошкодження автомобіля він не мав можливості користуватися ним, був змушений змінити звичний спосіб життя, було порушено нормальні життєві зв'язки, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням майна, неможливості користування власним автомобілем. Протягом тривалого часу позивач вимушений докладати зусиль для поновлення свого порушеного права в результаті неправомірних дій відповідача.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко протии України», «Науменко проти України»).
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 01.07.2010, зокрема, зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.
При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.
Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом із урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, як заподіювача матеріальної шкоди, підлягає стягненню 10 000,00 грн моральної шкоди на користь позивача.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76- 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 - 282, 284, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 104 734,96 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , інші ідентифікуючіі дані суду невідомі.
Суддя О. О. Ковбасюк