Справа № 645/1727/20
Провадження № 1-кп/645/12/25
02 червня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 Кримінального кодексу України,
встановила:
В провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Ухвалою суду від 08.04.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 06.06.2025 року включно.
28.05.2025 року через канцелярію до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 . В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що під час досудового розслідування ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався судом під час судового розгляду, разом з тим ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та продовжують існувати, а завершення судового розгляду неможливе у строк дії попередньої ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання, посилалася на необхідність уникнення ризиків, визначених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме, те що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення; може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, адже обвинуваченому відомі потерпілі та свідки, місце їх проживання, коло спілкування, близькі родичі, що дає йому можливість фізично чи психічно впливати на них та примусити змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності, разом з тим зазначила, що не всі свідки допитані у судовому засіданні; може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку із тим, що хоча обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, проте наразі обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Прокурор вважає, що у даному провадженні існує суспільний інтерес, у зв'язку із тим, що Конституція України визначила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3). Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, стороні обвинувачення не відомі. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які б перешкоджали б продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, немає. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , на 60 днів в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор». Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання посилаючись на обставини викладені у ньому.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та відсутність існування перелічених прокурором ризиків. При цьому, захисник обвинуваченого заявив клопотання про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, який підтримав обвинувачений.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти клопотання захисника обвинуваченого про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Представник потерпілих ОСОБА_6 клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 підтримав. Разом з тим, заперечував проти клопотання захисника обвинуваченого про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 2 ст. 177, ст. 331 КПК України, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, з метою запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_8 переховуватися від суду, колегія суддів, вважає, що є наявними підстави для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, колегія суддів враховує, що з часу обрання до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися підстави для застосування такого запобіжного заходу.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вирішуючи питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, що виключає можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
За результатами встановлених судом обставин, з метою забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, що дає підстави для визнання необхідним продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та неможливість зміни обвинуваченому обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на іншій запобіжний захід, такий що не пов'язаний з триманням під вартою або його скасування.
Колегією суддів враховує тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, що у сукупності з іншими обставинами справи дає підстави вважати, що лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам та з урахуванням положень ст. 183 КПК України, виключає можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст.177 КПК України, для застосування обвинуваченому ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Колегія суддів, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому продовжує строк обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 62, 314-316, 177, 197, 331 КПК України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб - до 31 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_8 та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3