Справа № 632/985/25
провадження №3/632/404/25
04 червня 2025 року суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Босняк М.М., розглянувши справу, яка надійшла з ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Жолдоки Конотопського району Сумської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 , яка є пенсіонеркою, раніше до адмінвідповідальності не притягувалася,
за ч. 1 ст. 16416 КУпАП, -
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 035949 від 27.05.2025, ОСОБА_1 12.05.2025, близько 0845 години, 13.05.2025, близько 0845 години, та 14.05.2025, близько 0830 години, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , займалась забороненим видом господарської діяльності, а саме: здійснила продаж самогону у кількості 1,5 літра ОСОБА_2 за ціною 180 гривень, чим порушила Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 16416 КУпАП.
У якості доказів до протоколу додано:
-рапорт ДОП по продаж самогону за адресою м.Златопіль Лозівського району Харківської області, вул. Спортивна, буд. 42;
-рапорт отримання рапорту поліцейського;
-постанова поліцейського по справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2025 щодо ОСОБА_3 за ст. 177 КУпАП, з протоколом знищення самогону та поясненнями останнього щодо придбання самогону;
-постанова поліцейського по справі про адміністративне правопорушення від 13.05.2025 щодо ОСОБА_3 за ст. 177 КУпАП, з протоколом знищення самогону та поясненнями останнього щодо придбання самогону;
-постанова поліцейського по справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2025 щодо ОСОБА_3 за ст. 177 КУпАП, з протоколом знищення самогону та поясненнями останнього щодо придбання самогону;
-пояснення ОСОБА_4 щодо придбання самогону 27.05.2025;
-пояснення ОСОБА_1 щодо продажу самогону 12.05.2025, 13.05.2025 та 14.05.2025;
-добровільна згода на огляд домовладіння АДРЕСА_1 ;
-фототаблиця;
-копія паспорту ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, визнала свою винуватість у вказаному правопорушенні.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, протокол є процесуальним рішенням, яким уповноважена особа висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Застосовуючи аналогію права, слід зазначити, що у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, які вважаються встановленими.
Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві», суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у пункті 3 (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, серія А, №168, п.79).
З гідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, відповідно до ст. 255 цього Кодексу.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши справу що надійшла для розгляду, суд зазначає, що нормами ст. 36 КУпАП передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
В той же час, з викладеного в протоколі вбачається, що ОСОБА_1 12.05.2025, близько 0845 години, 13.05.2025, близько 0845 години, та 14.05.2025, близько 0830 години, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , займалась забороненим видом господарської діяльності, а саме: здійснила продаж самогону у кількості 1,5 літра ОСОБА_2 за ціною 180 гривень, відтак, об'єднано три окремі склади правопорушення, що заборонено ст. 36 КУпАП.
Аналізуючи суть викладеного обвинувачення в протоколі, незрозуміло, чи то ОСОБА_1 тричі здійснила продаж самогону по 1,5 літра ОСОБА_2 за ціною 180 гривень, чи то остання, відповідно до долучених постанов, здійснювала продаж самогону по 0,5 л у вказані дні, в той час як обвинувачення повинно бути конкретним.
Окрім цього, посилання при викладенні складу правопорушення на порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не конкретизовано, т.я. зазначений закон містить 73 статті, які містять в собі безліч частин та абзаців, а відтак не вказано який з них порушено особою, яка має право знати що конкретно порушила та від якого обвинувачення захищатиметься.
Частина 1 ст. 164 16 КупАП передбачає відповідальність за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Відтак, доказування підлягає:
1.що заняття підпадає під вид господарської діяльності;
2.що на даний вид господарської діяльності є спеціальна заборона;
3.що в цій діяльності відсутні ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Зважаючи на те, що диспозиція ст. 16416 КУпАП є бланкетною, у протоколі мав бути зазначений конкретний закон, яким встановлена заборона займатися збутом самогону як видом господарської діяльності, т.я. згідно Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», на яку наявне посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, ліцензуванню підлягає, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», такі види господарської діяльності, зокрема: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального.
Таким чином, статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначений вичерпний перелік видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Реалізація самогону у вказаному переліку відсутня.
Більше того, п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону визначено, що дія цього закону не поширюється на: виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Таким чином, продаж самогону не утворює об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 16416 КУпАП, оскільки, не є видом господарської діяльності, на який є спеціальна заборона.
Окрім того, згідно зі ст. 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Насамперед саме слово «діяльність» означає систематичні дії членів суспільства, їхніх об'єднань, спрямовані на досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою - задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціонувати як товар.
Таким чином, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності дохід. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 16416 КУпАП.
Разом з цим, на доведеність ознаки систематичності господарської діяльності, до протоколу додані три постанови поліцейського по справі про адміністративне правопорушення від 12, 13 та 14 травня 2025 року щодо ОСОБА_3 визнаного винним за ст. 177 КУпАП, які, як і пояснення останнього щодо придбання самогону у зазначені дні за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , не містять даних щодо цінової визначеності продукту - спосіб «придбання» не зазначено.
Також, матеріали справи не містять достовірних даних про те, що саме ОСОБА_1 здійснила продаж самогону ОСОБА_4 , а саме: акту вилучення речових доказів (самогону, грошових коштів), висновку дослідження рідини, тощо, натомість надані лише 4 фото: з рідиною у склянці в руках жінки (1 шт.), рідиною у склянці з приладом, певно спиртометром, який зазначає 50 градусів (2 шт.) та жінки зі склянкою поруч з поліцейським, який тримає якийсь прилад та двоє чоловіків позаду (1 шт.), які не підлягають однозначній трактовці.
Окрім цього, відповідальність за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, передбачена за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Тобто, відповідальність за вказане правопорушення настає за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, однак в матеріалах справи відсутні докази закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій встатті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 16416 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, враховуючи усі досліджені судом докази, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 16416 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 16416 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, а зазначені вище порушення з боку працівників поліції слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 16416 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушеннящодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 16416 КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.
Суддя: М. М. Босняк