Справа № 643/8786/25
Провадження № 1-кс/643/3049/25
04 червня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Управління СБ України в Харківській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,
03.06.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Управління СБ України в Харківській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, в якій скаржник просив зобов'язати уповноважених осіб Управління СБ України в Харківській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України (за поданою заявою від 22.05.2025, підписаною о 21:41:44 год 22.05.2025 за допомогою ЕЦП файл із назвою «УСБУ_Харків_365_22.05.25.pdf.xml»).
В обґрунтування своєї скарги скаржник вказав, що 22.05.2025 він з використанням адреси електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » подав заяву про кримінальні правопорушення до Управління СБ України в Харківській області (адреса електронної поштової скриньки «usbu_khr@ssu.gov.ua»). Заява стосувалась вчинення начальником ГВ «Д» УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України.
Станом на дату звернення зі скаргою, на адресу заявника не надходили жодні повідомлення та документи за результатом розгляду заяви від 22.05.2025, яку він подав на електронну пошту Управління СБ України в Харківській області.
На підставі викладеного скаржник вважав, що така бездіяльність слідчого суперечить вимогам 214 КПК України, що і змусило його звернутися до суду за захистом свого права.
Згідно з вимогами ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Одночасно із скаргою заявник подав заяву, у якій просив проводити розгляд скарги без його участі.
Представник Управління СБ України в Харківській області у судове засідання не з'явився, до його початку надав лист, у якому зазначив, що 02.06.2025 на адресу Управління надійшла заява ОСОБА_3 , вх.№К-548, про внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.365 КК України. За результатами розгляду вказаної заяви встановлено, що із змісту викладених обставин не вбачається конкретних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відомості щодо якого підлягають внесенню до ЄРДР. Окрім того, просив проводити розгляд скарги за відсутності представника слідчого відділу Управління, у зв'язку із службовою завантаженістю, щодо результату розгляду скарги покладалися на розсуд суду.
Згідно із ч.4 ст.107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Вирішуючи скаргу по суті суд виходить із наступного.
Положеннями ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до ч.5 ст.214КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Склад кримінального правопорушення це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Відповідно до ч.6 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та досліджені у справі докази та обставини, приходжу до висновку, що скарга на бездіяльність уповноважених осіб Управління СБ України в Харківській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволенню не підлягає, тому що відповідно до положень ст. 214 КПК України внесенню до ЄРДР підлягає не будь-яка заява, а лише заява про вчинене кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні було встановлено, що заява ОСОБА_3 не містила відомостей, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення за вказаних ним обставин.
Згідно з п.1.2 розділу II Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року №69, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення. До того ж підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального характеру. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Отже ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Також, слід звернути увагу на те, що правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, перевантажувати правоохоронну систему держави численними повідомленнями, які завідомо не містять відомостей саме про кримінальне правопорушення, задля досягнення власних інтересів та виконання нею невластивих їй функцій. Такими запобіжниками, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.
Заява ОСОБА_3 про факт вчинення начальником ГВ «Д» УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України, не містить підстав, які б давали можливість вважати її заявою про вчинення кримінального правопорушення, а суду не надано доказів того, що скаржник повідомляв органу досудового розслідування будь-які інші об'єктивні дані, які б свідчили про ознаки конкретного кримінального правопорушення.
Так, з матеріалів скарги та наданої до неї копії заяви про кримінальні правопорушення вбачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу у Службі безпеки України. 25.10.2024 рапортом начальника ГВ «Д» УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 на нього було накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, зокрема, відповідно до Інструкції, затвердженої наказом СБУ від 10.04.2018 №515/ДСК, скасувати надбавку посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також скасувати преміювання посадового окладу. Вказаний рапорт слугував підставою для підготовки наказу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 25.10.2024 №549/ДСК, яким скасовано вищевикладені складові грошового забезпечення. У рапорті ОСОБА_5 зазначено мотиви щодо накладення стягнення, зокрема: неналежне ставлення до виконання службових обов'язків, у тому числі порушення військової дисципліни, що виразилося у системному самовільному залишенні робочого місця; неналежному виконанні статті 3 Дисциплінарного статуту та статті 11 Дисциплінарного статуту. Водночас, на ОСОБА_3 раніше, 04.10.2024, було накладено дисциплінарне стягнення ОСОБА_6 з тих самих підстав. Згідно зі статтею 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ, заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень. Внаслідок таких дій ОСОБА_5 та підготовленого наказу від 25.10.2024 №539/ДСК щодо скасування грошового забезпечення на підставі рапорту останнього від 25.10.2025, ОСОБА_3 протягом трьох місяців не було отримано 184 556 грн.
Так, посилання скаржника на норму ст. 214 КПК України, яка, на його думку, встановлює не право, а обов'язок слідчого або прокурора внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування оцінюється слідчим суддею критично, оскільки дана норма свідчить лише про те, що правова оцінка заяви про кримінальне правопорушення не може бути надто детальною (щодо кожної з ознак складу кримінального правопорушення) з урахуванням початкового етапу дослідження події імовірного кримінального правопорушення та обмеженістю правових можливостей щодо не тільки пізнання тих чи інших обставин, але й можливості детального обґрунтування наявності повного складу кримінального правопорушення, що характерно для підсумкових рішень у кримінальному провадженні (винесення вироку чи закриття кримінального провадження).
Згідно ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1)скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням вищенаведеного, слідчим суддею встановлено, що уповноваженими особами Управління СБ України в Харківській області не порушені вимоги ст. 214 КПК України при розгляді заяви ОСОБА_3 , через що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись ст. ст. 303-307 КПК України,
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Управління СБ України в Харківській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1