Справа № 630/476/25
Провадження № 2/630/244/25
04 червня 2025 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Сухорукова І.М.,
за участю секретаря Дубрової А.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 12.03.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредитплюс» уклало із відповідачем кредитний договір №134027. У подальшому, ТОВ «ФК «Кредитплюс» на підставі договору факторингу від 10.10.2024 відступило право вимоги за даним кредитним договором до ТОВ «ФК «Ейс». Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13303,35 грн, яка складається з 9337,14 грн заборгованості по кредиту та 3466,21 грн заборгованості за відсотками, 500,00 грн комісії, а також судові витрати судовий збір 2422,40 грн та 7000,00грн витрат на правничу допомогу.
29 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 29 квітня 2025 року задоволено клопотання про витребування з банківської установи доказів АТ «Ощадбанк» щодо отримання ОСОБА_1 грошових коштів на картку № НОМЕР_1 та її належності відповідачу.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позову з додатками надсилалася відповідачу. На адресу суду повернувся конверт з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, на конверті зазначено: «повертається; адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Судом, на підставі наданих матеріалів, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
12 березня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 у якості позичальника, уклали договір про споживчий кредит №134027. Договір позичальником підписано у електронній формі одноразовим ідентифікатором з використанням телефонного номеру НОМЕР_2 .
У пункті 2.2.1 індивідуальної частини даного договору сторони погодили надання позичальнику кредит у розмірі 10667,00 грн, у наступному порядку: у розмірі 5220,22 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №127308 від 08.01.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 2780,03 грн на номер картки № 5167-80XX-XXXX-4977 у розмірі 2666,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Процентна ставка у пункті 2.3 встановлена у розмірі 300% річних, тип - фіксована. Комісія за надання кредиту встановлена пунктом 2.5 договору та складає 2666,75 грн. Строк кредитування за даним договором складає 84 дні з 12.03.2024 по 04.06.2024. У пункті 2.6.1 визначено, що сплата відбувається згідно до графіку платежів та здійснюється один раз на два тижні.
Згідно до відповіді АТ «Укрсиббанк» від 06.05.2025, ОСОБА_1 має у цьому банку рахунок за карткою НОМЕР_3 , у юридичній справі мається номер телефону НОМЕР_2 . На рахунок ОСОБА_1 13.03.2025 надійшли грошові кошти 2780,03 грн.
10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Позивач ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 134027 від 12.03.2024. Згідно з п.1.1. Договору факторингу Клієнт передає (відступає) Фактору за плату, а Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.04.2025 9 Фактор приймає належні Клієнту грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Клієнтом і Боржниками (Портфель Заборгованості). Відповідно до вищезгаданого договору, Клієнт відступив Фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
18.02.2025, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024, від ТОВ «ФК «Кредитплюс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 9337,14 грн за кредитним договором від 12.03.2024.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, наданими до суду доказами позивачем доведено, що 12 березня 2024 року ТОВ «ФК «Кредитплюс» та відповідач у якості позичальника, уклали у електронній формі кредитний договір та погодили основні умови договору.
ТОВ «ФК «Кредитплюс» свої зобов'язання за договором виконало та перерахувало на належний відповідачу банківський рахунок кредитні кошти 2780,03 грн, а комісію за п.2.5 зарахувала у борг позичальника.
Отримані судом від АТ «Укрсиббанк» відомості про належність відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку: № 5167-80XX-XXXX-4977, номеру телефону НОМЕР_2 , а також зарахування на цей рахунок кредитних коштів підтверджують укладення вказаного кредитного договору та виконання його умов позичальником.
Наявні у матеріалах справи докази укладення договору факторингу, а також докази передання за цим договором прав вимоги, суд вважає належними та достатнім для підтвердження факту отримання позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.
Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшли всі права попереднього кредитора щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» є новим кредитором у зобов'язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .
Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом. Таким чином позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідача, відповідно до умов договору.
Що стосується стягнення з відповідача комісії за пунктом 2.5 договору у розмірі 2666,75 грн що нараховується та підлягає сплаті одноразово за надання кредиту, суд зазначає наступне.
За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою.
У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 2.3 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов'язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.
У кредитному договорі №134027 не зазначено, за які, пов'язані із наданням кредиту послуги, встановлено комісія у п.2.5.
Тому, заявлена позивачем до стягнення комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.
У пункті 2.4 договору встановлено тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, проте нарахувань такої комісії справа не містить.
Таким чином, вірним розміром заборгованості відповідача є 2780,03 грн.
Визначені договором у пункті 2.3 відсотки 300% річних за один день складають 0,8219%; від суми кредиту 2780,03 грн 0,8219% становитимуть 22,85 грн.
За погоджений у договорі строк кредитування 84 дні розмір відсотків складатиме 1919,32 грн. (84 дні помножити на 22,85 грн).
Таким чином, до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 4699,35 грн, що складається з боргу за кредитом 2780,03 грн та 1919,32 грн боргу за відсотками.
У зв'язку із викладеним позов підлягає частковому задоволенню у сумі 4699,35грн.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).
На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду №6 до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025. З представлених позивачем документів вбачається, що вартість наданих послуг становить 7000, 00 грн.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв'язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.
Сума задоволених вимог 4699,35 грн складає 35,32% від 13303,35 грн заявлених вимог. Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 2422,40 грн.
Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 35,32 % судових витрат сплаченого зі сплати судового збору, тобто 855,59 грн, та 35,32% понесених витрат на правову допомогу, тобто 2472.40 грн .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -
вирішив :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, заборгованість за кредитним договором №134027 від 12.03.2024 у розмірі 4699 (чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 35 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, витрати по сплаті судового збору в розмірі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 59 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Сухоруков