Справа № 629/3804/25
Номер провадження 1-кп/629/257/25
04 червня 2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, судовий розгляд по кримінальному провадженню №12025221110000475 від 07.04.2025 року, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, суд, -
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який Законом визначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, офіційно не працевлаштований, тобто не має соціально-сталих зв'язків, а тому, знаходячись на волі, усвідомлюючи можливість отримання реального покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, ОСОБА_4 може переховуватись від суду; обвинуваченому відомі анкетні дані, місце мешкання свідків, а тому, з метою уникнення кримінального покарання, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може впливати на свідків, застосовуючи фізичне або психологічне насильство, схиляючи їх надати необхідні йому покази; обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом не з'явлення за викликом до суду; перебуваючи на свободі може скоїти інше кримінальне правопорушення, в тому числі із застосуванням насильства.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора.
Захисник заперечувала проти клопотання прокурора, просила обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що прокурором не надано доказів, які б підтверджували ризики передбачені ст. 177 КПК України, ненаведені підстави неможливості обрання більш м'якого запобіжного заходу, зазначила, що ОСОБА_4 вину не визнає, хоче доводити свою невинуватість, не покидав місце злочину та до прибуття поліції залишався на місці, має постійне місце мешкання.
Обвинувачений підтримав захисника, проти клопотання прокурора заперечував.
Вивчивши клопотання, вислухавши учасників процесу, судом встановлене наступне.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.04.2025 до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В силу ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Як зазначено в ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжних заходів для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обвинувачений користується презумпцією невинуватості й обставини, викладені прокурором щодо його провини й правильність кваліфікації дій підлягають доведенню в установленому законом порядку під час судового розгляду кримінального провадження по суті, тобто, не у підготовчому судовому засіданні.
Окрім того, суд зауважує, що саме наявність достатніх, на думку сторони обвинувачення, доказів вини особи є обов'язковою передумовою для складання обвинувального акту, а тому факт звернення прокурора до суду з таким обвинувальним актом також є свідченням існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованого їй кримінального правопорушення.
При цьому слід наголосити, що «існування обґрунтованої підозри» є не визнанням вини особи у вчиненні протиправного діяння, а лише обставиною, яка свідчить про наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ця особа могла вчинити зазначений злочин.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, міра покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років, не працює, не має сталих соціальних зв'язків, враховуючи встановлені існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України: вірогідність переховування обвинуваченого від суду, можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом не з'явлення за викликом до суду; вчинення інших кримінальних правопорушень та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 , у зв'язку з чим для запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому задовольняє клопотання прокурора, продовжує ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зазначає, що тяжкість вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення ОСОБА_4 , як виключну міру запобіжного заходу. Тому суд вважає, що підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволені клопотання захисника.
Керуючись ст.ст. 314-316,334,371,372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Панютине, м.Лозова Харківської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», на строк до 60 днів, а саме до 02 серпня 2025 року.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Суддя ОСОБА_7