625/139/25
Провадження № 2-др/625/3/25
"04" червня 2025 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Скляренка М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Талавирі С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області заяву представника відповідача адвоката Шафоростова В.О., діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача адвокат Кумко Оксана Дмитрівна, діючи від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», звернулася до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій просила суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування №26206077873001.UAH, укладеним між його сторонами 13 грудня 2018 року, у розмірі 9169 гривень 54 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 5027 гривень 83 копійки; заборгованості за процентами в сумі 4141 гривня 71 копійка.
22 травня 2025 року Коломацьким районним судом Харківської області за результатами розгляду вищевказаної цивільної справи № 625/139/25 ухвалене рішення, згідно якого в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
27 травня 2025 року представником відповідача адвокатом Шафоростовим В.О., діючим від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до суду подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник відповідача просив суд стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 7000 гривень 00 копійок.
29 травня 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області заяву представника відповідача адвоката Шафоростова В.О., діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.
28 травня 2025 року представником позивача адвокатом Кумко Оксаною Дмитрівною, діючою від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 196-203).
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу представник позивача адвокат Кумко О.Д. зазначила, що заявлені представником відповідача до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 гривень 00 копійок є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а також не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, позаяк: 1) справа розглянута судом в порядку спрощеного провадження і судове засідання у справі відбулося за відсутності представника відповідачки, що значно зменшило обсяг реального адвокатського супроводу; 2) представником відповідачки адвокатом Шафоростовим В.О. не надано доказів фактичної сплати заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 7000 гривень 00 копійок, оскільки копія платіжної інструкції за №2.126652631.1 від 02 травня 2025 року підтверджує сплату гонорару за надання правничої допомоги відповідачкою в розмірі 5300 гривень 00 копійок; 3) розмір заявлених витрат перевищує обсяг фактично виконаної адвокатом роботи; 4) справа мала стандартну складність, а обсяг письмової роботи адвоката був незначним.
З врахуванням вказаних вище обставин представник позивача адвокат Кумко О.Д. вважала заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 гривень 00 копійок завищеним, з огляду на що просила суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката до 2000 гривень 00 копійок.
Будучи належним чином повідомленими про місце, дату і час судового розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового судового рішення (а.с. 206-207, 210, 217), представник відповідачки адвокат Шафоростов В.О. та сама відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, водночас 27 травня 2025 року адвокат Шафоростов В.О. до суду подав заяву за вх. ЕС№ 1012/01-55/25 (а.с. 179а - 183), в якій просив суд розгляд його заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового судового рішення провести за його відсутності, а також за відсутності відповідачки.
Представник позивача адвокат Кумко Оксана Дмитрівна, будучи належним чином повідомленою про місце, дату і час судового розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового судового рішення (а.с. 209, 212), також у судове засідання не з'явилася та не повідомила суд про причини своєї неявки.
За правилами, визначеними ч.ч. 2, 3, 4 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи представників сторін - адвокатів Шафоростова В.О. та Кумко О.Д., викладені ними у їх відповідних письмових заявах і запереченнях, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, представник позивача адвокат Кумко Оксана Дмитрівна, діючи від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», звернулася до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій просила суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування №26206077873001.UAH, укладеним між його сторонами 13 грудня 2018 року, у розмірі 9169 гривень 54 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 5027 гривень 83 копійки; заборгованості за процентами в сумі 4141 гривня 71 копійка.
22 травня 2025 року Коломацьким районним судом Харківської області за результатами розгляду вищевказаної цивільної справи № 625/139/25 ухвалене рішення, згідно якого в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено (а.с. 163-171).
12 травня 2025 року представником відповідачки адвокатом Шафоростовим В.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву (а.с. 116 - 129), у якому, крім іншого, адвокат Шафоростов В.О. просив суд стягнути із позивача на користь відповідачки понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу складає 5300 гривень 00 копійок. Водночас, на підставі положень, закріплених у ч.8 ст. 141 ЦПК України, адвокатом зроблено заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть ним подані суду протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення.
27 травня 2025 року представником відповідача адвокатом Шафоростовим В.О., діючим від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до суду подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник відповідача просив суд стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 7000 гривень 00 копійок (а.с. 179а - 194).
Приписами, закріпленими у п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Така правова позиція викладена в постанові, ухваленій об'єднаною палатою Верховного Суду 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
За правилами, визначеними ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи 02 травня 2025 року між адвокатським бюро «Валентина Шафоростова» в особі його керуючого Шафоростова Валентина Олександровича та ОСОБА_1 укладений договір про надання правничої допомоги (а.с. 184 - 185), за умовами якого бюро зобов'язалося здійснити захист, представництво та надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язався оплатити гонорар за надання правничої допомоги і фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно пунктів 2 та 3 зазначеного вище договору безпосереднє надання правничої допомоги за цим договором здійснюється адвокатом Шафоростовим Валентином Олександровичем, а розмір і умови сплати гонорару за надання правничої допомоги визначаються Актом наданої правничої допомоги (Актом виконаних робіт).
У пункті 4 зазначеного вище договору закріплено умову про те, що договір може бути підписаний електронними цифровими підписами згідно Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Акти наданої правничої допомоги (Акти виконаних робіт), додаткові угоди до цього договору є його невід'ємними частинами. Сторони мають право підписувати Акти наданої правничої допомоги (Акти виконаних робіт), додаткові угоди до цього договору за допомогою електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно поданого до суду акту наданої правничої допомоги №1-625/139/25 до договору про надання правничої допомоги від 02 травня 2025 року, підписаного сторонами 26 травня 2025 року (а.с. 186 - 187), Клієнт прийняв, а Бюро належним чином надало правничу допомогу шляхом ведення справи №625/139/25 у Коломацькому районному суді Харківської області, а саме надання правничої допомоги: 1) з підготовки та подання відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» у справі 625/139/25, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, підготовка і подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції (фіксована ставка гонорару 5300 гривень 00 копійок); з підготовки та подання заперечення на відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» у справі 625/139/25 (фіксована ставка гонорару 1700 гривень 00 копійок).
У підпункті 2.1. вказаного акту наданої правової допомоги зазначено, що усього розмір фіксованого гонорару та витрат Бюро за надану правничу допомогу визначену у п.п.1.1. цього Акту складає фіксований гонорар у розмірі 7000 гривень 00 копійок, який підлягає сплаті протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно платіжної інструкції за №2.126652631.1 від 02 травня 2025 року ОСОБА_1 сплатила на користь адвокатського бюро «Валентина Шафоростова» в рахунок оплати за надання правової допомоги грошові кошти в розмірі 5300 гривень 00 копійок (а.с. 189).
Крім того, представником відповідача адвокатом Шафоростовим В.О. у відповідності із вимогами, закріпленими у ч. 3 ст. 137 ЦПК України, до суду подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 188).
Зі змісту рішення, ухваленого Коломацьким районним судом Харківської області 22 травня 2025 року за результатами розгляду цивільної справи № 625/139/25, вбачається, що суд повністю відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно положень, закріплених у ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (стаття 30 зазначеного Закону).
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Також, згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
За правилами, визначеними ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень, закріплених у ч. 5 ст. 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат закріплене у ч. 4 ст. 141 ЦПК України. Водночас, у ч. 5 ст. 141 ЦПК України визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Водночас, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок виклав Верховний Суд у постанові, ухваленій 13 січня 2021 року у цивільній справі № 596/2305/18-ц.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно приписів, закріплених у ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для певної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Крім того за змістом ст. 137 ЦПК України при доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про фактичну сплату за надані послуги для розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Отже, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3 та 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з'ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару у певному розмірі.
З огляду на вказане вище, зважаючи на принципи розумності та співмірності фактично наданої адвокатом Шафоростовим В.О. професійної правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, врахувавши співвідношення ціни позову до таких витрат, витрачений адвокатом час на надання цієї допомоги, яка фактично звелася до ознайомлення з матеріалами справи, написання адвокатом відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив та поданням до суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також взявши до уваги те, що судова практика у справах про стягнення сум заборгованості за кредитними зобов'язаннями є сформованою та відносно сталою, що, в свою чергу, не потребувало від адвоката вивчення змінених позицій Верховного Суду, відшукувати докази для спростування заявлених позивачем вимог, витрачати час на деталізоване ознайомлення із позицією позивача в цій справі, суд дійшов висновку про доцільність зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу (гонорару) із 7000 гривень 00 копійок до 3000 гривень 00 копійок, що, на думку суду, буде відповідати критеріям співмірності, закріпленим у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Визначаючи розмір таких витрат суд також взяв до уваги і те, що фактично у справі відбулося одне судове засідання, в якому адвокат Шафоростов В.О. був відсутній.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №910/3929/18 та інших.
Таким чином, заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково, стягнувши із позивача на користь відповідачки 3000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 137, 259, 264, 265, 270 ЦПК України,
Заяву представника відповідача адвоката Шафоростова В.О., діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, шляхом ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42436323) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката (гонорару), в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Скляренко