Справа № 953/2201/25
Провадження № 1-кп/953/678/25
02 червня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226130000004 від 01.01.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-29.10.2024 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
ОСОБА_3 , будучи засудженим вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.10.2024 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на строк 150 годин, ухилився від його відбування за таких обставин.
17.12.2024 року обвинувачений прибув до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, де був під особистий підпис ознайомлений з порядком і умовами відбування зазначеного заходу примусу, а також попереджений про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України. ОСОБА_3 під підпис було видано направлення на відбування покарання до Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області (далі також - ХРУП № 1), розташованого по вул. Алчевських, 49 у м. Харкові. Обвинувачений був зобов'язаний стати до виконання громадських робіт 18.12.2024 року.
Проте ОСОБА_3 , будучи працездатним, маючи змогу відбути призначений захід примусу, ігноруючи покладені на нього судом обов'язки, без поважних причин жодного разу не прибув для відпрацювання до ХРУП № 1 згідно з табелем виходу на роботу у періоди:
-з 18.12.2024 року до 31.12.2024 року: 18.12.2024 року, 19.12.2024 року, 20.12.2024 року, 21.12.2024 року, 23.12.2024 року, 24.12.2024 року, 25.12.2024 року, 26.12.2024 року, 27.12.2024 року, 28.12.2024 року і 30.12.2024 року;
-з 31.12.2024 року до 30.01.2025 року: 31.12.2024 року, 01.01.2025 року, 02.01.2025 року, 03.01.2025 року, 04.01.2025 року, 06.01.2025 року, 07.01.2025 року, 08.01.2025 року, 09.01.2025 року, 10.01.2025 року, 11.01.2025 року, 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року. 18.01.2025 року, 20.01.2025 року, 21.01.2025 року, 22.01.2025 року, 23.01.2025 року, 24.01.2025 року, 25.01.2025 року, 27.01.2025 року, 28.01.2025 року, 29.01.2025 року і 30.01.2025 року.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про розгляд його у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
З огляду на зазначене, оскільки учасники кримінального провадження не оспорюють встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин справи, обізнані із правовими наслідками застосування передбаченої ст. 302 КПК України спеціальної процедури, суд, переконавшись у добровільності їх позиції, вважає за необхідне розглянути обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового засідання.
За встановлених органом досудового розслідування обставин суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі пред'явленого обвинувачення і кваліфікує його дії, що полягали в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт, за ч. 2 ст. 389 КК України.
Обираючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості і конкретні обставини правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком. За результатами розгляду справи суд не встановив обставин, які б підвищували тяжкість скоєного порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною нормою закону про кримінальну відповідальність.
Бере суд до уваги і відомості, що характеризують особу ОСОБА_3 у загальносоціальному плані. Зокрема, обвинувачений офіційно не працевлаштований, не одружений, не має негативних характеристик за місцем проживання, на диспансерних психіатричному і наркологічному обліках не перебуває, не є особою з інвалідністю, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку.
Оцінюючи дані, що характеризують особу ОСОБА_3 з точки зору потенційної суспільної небезпеки, суд виходить із такого. Обвинувачений у 1996-2002 рр кілька разів був засуджений за умисні злочини і відбував покарання у місцях позбавлення волі (а. с. 91-93). Водночас у період з жовтня 2004 року до жовтня 2024 року, тобто упродовж двадцяти років, він не вчиняв нових кримінальних правопорушень, що, на переконання суду, свідчило про спрямованість стати на шлях виправлення. Виходячи з наведеного суд станом на зараз не знаходить підстав констатувати схильність ОСОБА_3 до девіантної поведінки і високу ймовірність продовження ним кримінально протиправної діяльності.
Засудження ОСОБА_3 за вироком від 29.10.2024 року за ч. 2 ст. 125 КК України знайшло відображення у кримінально-правової кваліфікації його дій. Адже наявність вироку, яким особі було призначено захід примусу у виді громадських робіт чи виправних робіт, який набрав законної сили і не виконаний, є конститутивною ознакою кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. Отже, притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за цим вироком не може повторно враховуватися ще і як обставина, що впливає на призначення покарання.
Як обставину, що пом'якшує покарання, суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України враховує щире ОСОБА_3 , про що зазначено в обвинувальному акті.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання, за результатами судового розгляду не встановлено.
З огляду на відсутність обставин, які б підвищували тяжкість скоєного у межах даної кримінально-правової кваліфікації чи обтяжували покарання, щире каяття обвинуваченого, відсутність даних, які би свідчили про підвищену суспільну небезпеку його особи, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 більш м'яке за видом покарання у виді пробаційного нагляду у середніх межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбування покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
ОСОБА_3 після постановлення вироку Московського районного суду м. Харкова від 29.10.2024 року і до відбуття призначеного цим вироком покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, за яке притягується до кримінальної відповідальності у цій справі. Отже, покарання, призначені обвинуваченому за цим і попереднім вироками, підлягають складанню на підставі ст. 71 КК України за правилами сукупності вироків.
Відповідно до пунктів 4 і 5 частини 1 статті 72 КК України під час складання покарань за сукупністю кримінальних правопорушень і сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий виходячи з такого співвідношення: одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду і вісім годин громадських робіт. Отже, покарання у виді громадських робіт співвідноситься із покаранням у виді пробаційного нагляду так само, як і з обмеженням волі, тобто одному дню пробаційного нагляду відповідає вісім годин громадських робіт.
Виходячи з наведеного 150 годинам громадських робіт відповідає 18,75 днів пробаційного нагляду. За таких обставин суд вважає за необхідне на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, приєднати частину невідбутого покарання за вироком від 29.10.2024 року, яка виходячи із співвідношення, визначеного п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, становить 18 днів пробаційного нагляду.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися і підстав для їх застосування, з огляду на позиції учасників процесу і вид призначеного покарання, суд не знаходить.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 2 ст. 51-1 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.10.2024 року і призначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 18 (вісімнадцять) днів.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення остаточного рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1