Провадження № 2-аз/639/1/25 Справа № 520/11271/25
04 червня 2025 року м. Харків
Суддя Новобаварського районного суду м. Харкова Марченко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 520/11271/25
позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ),
третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції України в Харківській області (адреса місцезнаходження: пр-т. Любові Малої, 45, м. Харків)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції України в Харківській області в якому просить суд:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , спрямовані на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, а саме за неявку ОСОБА_1 26.11.2024 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 1176166 від 13.11.2024 року протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 утриматися від вчинення дій, спрямованих на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, а саме за неявку ОСОБА_1 26.11.2024 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 1176166 від 13.11.2024 року;
- скасувати звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 , надісланого у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, що надійшло 07.12.2024 року до Відділу поліції № 1 ХРУП № 3 ГУНП України в Харківській області та було зареєстровано у ІКС ІПНП за № 13749 від 07.12.2024 року про необхідність затримання та доставлення ОСОБА_1 , як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якому просить суд зупинити дію звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 , надісланого у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, що надійшло 07.12.2024 року до Відділу поліції № 1 ХРУП № З ГУНП України в Харківській області та було зареєстровано у ІКС ІПНП за №13749 від 07.12.2024 року про необхідність затримання та доставлення ОСОБА_1 , як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Відділу поліції № 1 ХРУП № З ГУНП України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування зазначеної заяви ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до суду з адмінстративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Наявність повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Відділу поліції № 1 ХРУП № 3 ГУНП України в Харківській області від 07.12.2024 року, яке зареєстровано у ІКС ІПНП за №13749 від 07.12.2024 року про необхідність доставлення ОСОБА_1 , як особу яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП, дає можливість виконати його співробітниками як поліції, так і відповідача, тим самим здійснити його адміністративне затримання та доставлення до відповідача. При тому, що у відношенні ОСОБА_1 не складався взагалі протокол, постанова про адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП. Тобто, таке затримання та доставка не буде мати під собою законного підґрунтя. Згідно до чого, є необхідність у забезпеченні позову.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції України в Харківській області було направлено до Новобаварського районного суду м. Харкова для розгляду по суті відповідно до ст. 29 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути заяву забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів заяви, доводи заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.
Статтею 150 КАС України визначено що, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
З системного аналізу зазначених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд також враховує, що відповідно до частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Проте всупереч зазначеному, всі наведені заявником доводи є припущеннями. Доводи позивача, якими він обґрунтовує необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущенні, що без цього буде завдано шкоду законним правам та інтересам.
При цьому, суд зазначає, що у поданій заяві не наведено обставин та, відповідно, не надано доказів щодо вчинення органам Національної поліції України та іншим уповноваженим правоохоронним органам дій щодо затримки та доставляння ОСОБА_1 для притягнення до відповідальності передбаченої ст. ст.210, 210-1 КУпАП.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Сама лише незгода заявника із бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання такої бездіяльності протиправною ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
В свою чергу, задоволення вимог даної заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправної бездіяльності відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративні справі №520/11271/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції України в Харківській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя В.В. Марченко