Справа № 638/5361/25
Провадження № 2-з/638/107/25
Іменем України
04 червня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Агапов Р.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
03.06.2025 до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтована тим, що з разі задоволення позовних вимог, з відповідача має бути стягнуто грошові кошти, таким чином забезпечення позову, шляхом накладання арешту на нерухоме майно відповідача дасть змогу забезпечити реальне виконання рішення суду у разі відсутності добровільного виконання зі стороні відповідача.
Зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно може бути реалізоване на момент виконання рішення. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відповідач з легкістю може розпорядитися своїми грошовими коштами, рухомим та нерухомим майном у зв'язку з чим буде неможливо виконати рішення суду у разі його задоволення.
Дослідивши надану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).
Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Крім того, за матеріалами заяви вбачається, що заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, яке належне відповідачу, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення грошових коштів. В той же час, невиконання відповідачем договірних зобов'язань з повернення боргу не є самостійною підставою для накладення арешту на його рухоме та нерухоме майно, а також кошти в порядку вжиття заходів забезпечення позову.
Додатково суд зазначає, що у поданій заяві відсутнє обґрунтування співмірності заявленого способу забезпечення позову із заявленими вимогами позовної заяви.
Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153. 353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня її вручення стороні по справі.
Суддя Р.О. Агапов