Справа № 570/1492/25
Номер провадження 2-с/570/9/2025
28 травня 2025 року
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
покликаючись на те, що стягувач не надав доказів розрахунків заборгованості, боржник у поданій до суду 28 травня 2025 року заяві просить скасувати судовий наказ Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/1492/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про видачу судового наказу по оплаті за надані послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 в розмірі 3 176 грн. 48 коп., а також судовий збір в розмірі 302 грн. 80 коп.
Крім цього, просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" сплачений за подання заяви про скасування судового наказу судовий збір в розмірі 151 грн. 40 коп.
Так, 04 квітня 2025 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу в розмірі 3 176 грн. 48 коп. та судового збору в розмірі 302 грн. 80 коп.
Згідно з роз'ясненнями п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2011 року "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" судовий наказ видається лише за умови безспірності вимог.
Відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Заява ОСОБА_1 подана у строк, визначений ч.1 ст.170 ЦПК України, відповідає формі і змісту, визначеним у ч.2,3 ст.170 ЦПК України.
Розрахунок заборгованості боржника за спожиті послуги, що надані стягувачем не узгоджується із запереченнями боржника з приводу існуючої заборгованості. Боржник вважає вимоги стягувача безпідставними та необгрунтованими, вказує, що жодних договорів з оператором газорозподільної системи не укладала.
Оскільки з правовідносин сторін вбачається спір про право, приходжу до висновку, що судовий наказ слід скасувати, тому заява боржника підлягає до задоволення.
Роз'яснити стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил.
Відповідно до вимог ч.3 ст.171 ЦПК України не підлягає вирішенню питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому ст.444 ЦПК України, оскільки відповідне клопотання боржника до суду не надходило.
Щодо стягнення судового збору зі стягувача.
Ст.7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік підстав для повернення судового збору.
Положення ст.164 ЦПК України не передбачає порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. У ч.2 вказаної статті передбачена лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.
Також, глава 8 "Судові витрати" розділу І ЦПК України не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на стягувача за судовим наказом покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат.
Порядок розподілу судових витрат визначений ст.141, 142 ЦПК України, які регулюють порядок розподілу судових витрат, понесених сторонами при розгляді справ у позовному провадженні. При цьому суд звертає увагу, що скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується, тому підстав для стягнення судового збору на користь заявника немає.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що у стягненні судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 151 грн. 40 коп., необхідно відмовити.
Ч.1 ст.353 ЦПК України не передбачає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду такої ухвали. Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно з ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Разом з тим, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.
Керуючись ч.3 ст.171 ЦПК України, суд
задоволити заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 04 квітня 2025 року у справі №570/1492/25 (номер провадження 2-н/570/203/2025) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з розподілу природного газу.
Скасувати виданий 04 квітня 2025 року Рівненським районним судом Рівненської області судовий наказ у справі №570/1492/25 (номер провадження 2-н/570/203/2025) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Кушнір Н.В.