Справа № 569/2210/21
26 травня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія",
про захист прав споживачів,
В засіданні приймали участь:
позивачка: ОСОБА_1 ;
представник відповідача 1: ОСОБА_2 ;
представник відповідача 2: Патраков О. І.
01.02.2021 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеобленерго» про захист прав споживачів.
Ухвалою суду від 04.02.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 10.03.2021 провадження по цивільній справі № 569/2210/21 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 11.01.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів поновлено, судове засідання призначено на 16 лютого 2023 року на 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 05.12.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів у частині заявлених позивачем - 1 - ОСОБА_4 до ПрАТ «Рівнеобленерго» позовних вимог закрито у зв'язку з її смертю.
Ухвалою суду від 21.12.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тимощука О.Я. по цивільній справі № 569/2210/21 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів задоволено, цивільну справу № 569/2210/21 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів передано до канцелярії Рівненського міського суду Рівненської області для повторного розподілу між суддями в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №569/2210/21 розподілено судді Левчуку О. В.
Ухвалою суду від 29.12.2023 прийнято справу №569/2210/21 до розгляду та призначенл її до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
ОСОБА_4 було подано заяву про зміну предмета позову від 28.03.2024, згідно з якою просила суд:
1. Визнати недостовірною інформацію, надану ПрАТ «Рівнеобленерго» (код ЄДРПОУ: 05424874, юридична адреса: вул. Князя Володимира, буд. 71, м. Рівне, 33013) у Попередженні №6027325403 про припинення постачання електроенергії від 04.12.2020р.:
- щодо "відповідності" Попередження №6027325403 про припинення постачання електроенергії від 04.12.2020 р. "договору про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019 р.";
- у зв'язку з відсутністю належних відомостей (прізвищ, посад та підписів) відповідальних осіб відповідача у Попередженні №6027325403 від 04.12.2020 р.
Визнати право позивачів, як споживачів послуг - порушеним, дії відповідача ПрАТ «Рівнеобленерго» щодо надання недостовірної інформації - протиправними.
За душевні страждання, які зазнала ОСОБА_1 , коли до неї виявлені протиправні дії щодо надання недостовірної інформації, відшкодувати за рахунок відповідача завдану моральну шкоду, виходячи з розміру одного прожиткового мінімума для працездатних осіб (3028,00 грн.) за весь період порушення (з жовтня 2021р. до березня 2024 р. - 28 місяців) суму у розмірі (3028,00грн. х 28 місяців) 84 784, 00 грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
2. Визнати незаконними вимоги відповідача ПрАТ "Рівнеобленерго" (код ЄДРПОУ: 05424874, юридична адреса : вул. Князя Володимира, буд.71, м.Рівне, 33013) у жовтні 2021р. (під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді) щодо зобов?язання сплати суми у розмірі 10 500,00 грн. (Десять тисяч п?ятсот гривень 00 копійок) та щодо сплати суми у розмірі 449,60 грн. (Чотириста сорок дев?ять гривень 60 копійок), такими, що не відповідають нормам та вимогам ст.13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов?язати відповідача відшкодувати позивачу завдані матеріальні збитки у загальному розмірі 11 064,60грн. (10500,00грн. + банк.комісія 105,00 грн. + 449,60 грн. + банк.комісія 10.00 грн.), які були сплачені для відновлення електропостачання.
3. Визнати незаконними дії ПрАТ "Рівнеобленерго" (код ЄДРПОУ: 05424874, юридична адреса : вул. Князя Володимира, буд.71, м.Рівне, 33013) у жовтні 2021р. (під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді) щодо відключення та припинення електропостачання у квартирі за адресою : АДРЕСА_1 .
За душевні страждання, які зазнала ОСОБА_1 , коли до неї виявлені незаконні дії щодо відключення та припинення електропостачання у приватній квартирі, відшкодувати за рахунок відповідача завдану моральну шкоду, виходячи з розміру одного прожиткового мінімума для працездатних осіб (3028,00 грн.) за весь період відключення (з 21 по 28 жовтня 2021р. - 8 днів) суму у розмірі (3028,00грн. х 8 днів) 24224, 00 грн. (Двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).
08 липня 2024 року від відповідача ПрАТ "Рівнеобленерго" надійшов до суду відзив на заяву про зміну позовних вимог, в якому представник вказує, що ПрАТ «Рівнеобленерго» вважає дану заяву про зміну предмета позову від 28.03.2024 безпідставною, необґрунтованою, та такою, яка не підлягає до задоволення судом. Щодо відшкодування з ПрАТ «Рівнеобленерго» на користь позивачки моральної шкоди, дана вимога є безпідставною, надуманою, незабезпеченою належними та допустимими доказами наявності вини Товариства у спричиненні ОСОБА_1 моральної шкоди, також позивачка не надала суду будь-яких доказів на підтвердження моральних чи фізичних страждань. На думку відповідача, позивачкою також не доведено протиправної поведінки ПрАТ «Рівнеобленерго», наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини.
17 вересня 2024 року позивачем - ОСОБА_1 подано зміни до позовної заяви від 16.09.2024 про захист прав споживачів, згідно з якою остання просить суд:
1. Визнати недостовірною інформацію, надану ПрАТ «Рівнеобленерго» у Попередженні №6027325403 від 04.12.2020 р.:
- щодо "відповідності" Попередження №6027325403 про припинення постачання електроенергії від 04.12.2020 р. "договору про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019 р.";
- щодо "заборгованості" за договором №256176768 від 01.01.2019 р.".
Визнати дії відповідача ПрАТ «Рівнеобленерго» - протиправними, право позивачів, як споживачів послуг - порушеним
2. За душевні страждання, завдані ОСОБА_1 , відшкодувати за рахунок ПрАТ «Рівнеобленерго» завдану моральну шкоду, виходячи з розміру одного прожиткового мінімума для працездатних осіб (3028,00 грн. станом на 01.01.2024 р.) за весь період порушення (з жовтня 2021р. до вересень 2024 р. - 34 місяці) суму у розмірі (3028,00грн. х 34 місяці) 102 952, 00 грн. (сто дві тисячі сімсот дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 00 копійок).
3. Визнати незаконними дії ПрАТ "Рівнеобленерго" щодо відключення та припинення електропостачання у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 у жовтні 2021р. без рішення суду, під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді на підставі вказаної ПрАТ "Рівнеобленерго" "заборгованості" позивачів за договором №256176768 від 01.01.2019 р.
4. За душевні страждання, які зазнала ОСОБА_1 з боку відповідача ПрАТ "Рівнеобленерго" внаслідок відключення та припинення електропостачання у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 без рішення суду, під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді - відшкодувати за рахунок відповідача ПрАТ "Рівнеобленерго" завдану моральну шкоду, виходячи з розміру одного прожиткового мінімума для працездатних осіб (3028,00 грн. станом на 01.01.2024 р.) за весь період відключення (з 21 по 28 жовтня 2021р. - 8 днів) суму у розмірі (3028,00грн. х 8 днів) 24224, 00грн. (Двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).
5. Визнати незаконними (такими, що не відповідають нормам та вимогам ст.13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" у жовтні 2021р., під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді щодо зобов?язання ОСОБА_1 сплатити суму у загальному розмірі 11064,60 грн. (Одинадцять тисяч шістдесят чотири гривні 60 копійок), а саме:
- 10500,00 грн. оплата "заборгованості" для підключення е/енергії;
- 105,00 грн. оплата банківської комісії за проведення платежу 10500 грн. ;
- 449,60 грн. оплати за повторне підключення е/енергії ;
- 10, 00 грн. оплата банківської комісії за проведення платежу 449,60 грн. для відновлення електропостачання у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
6. Відшкодувати ОСОБА_1 завдані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" матеріальні збитки у загальному розмірі 11064,60грн. (Одинадцять тисяч шістдесят чотири гривні 60 копійок), які ОСОБА_1 змушена була сплатити для відновлення електропостачання у своїй квартирі у жовтні 2021р. під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді.
7. За душевні страждання, які зазнала ОСОБА_1 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" щодо зобов?язання сплатити суму у загальному розмірі 11064,60 грн. без рішення суду, під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді, всупереч нормам та вимогам ст.13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - відшкодувати ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в аналогічному розмірі 11 064, 60 грн. (Одинадцять тисяч шістдесят чотири гривні 60 копійок).
В обгрунтування змін до позовної заяви від 16.09.2024 позивачка вказує, що ОСОБА_5 є особа з інвалідністю першої групи внаслідок Другої світової війни, що не заперечується відповідачами, перебувала на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, під час розгляду справи у суді - померла. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Зареєстрована та постійно проживає за вищевказаною адресою. Після смерті ОСОБА_3 позивач стала єдиним спадкоємцем.
Рішенням Рівненського міського суду по справі №569/13973/15ц від 03 лютого 2021р. за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 до цих самих відповідачів ( ПрАТ "Рівнеобленерго", ТзОВ "РОЕК") про захист прав споживачів, зобов?язання надати інформацію для укладення договору, не вчиняти дії припинення подачі електроенергії позовні вимоги задоволено частково, у тому числі : визнано недостовірною інформацію надану відповідачем-01, щодо : - "договір №256176768 від 01.01.2019р. укладався з вами і один примірник повинен бути у вас" ; - "надання нової редакції договору"; "звірки взаєморозрахунків 17 травня 2015 року між сторонами" ; - "заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.2017-12.2018 відповідно Договору про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019";
Також судом було визнано: - недостовірною інформацію надану відповідачем-02 щодо того, що було укладено договір №456176768 з відповідачем-02 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору; - дії відповідачів протиправними щодо ненадання та надання недостовірної інформації на заяви та запити позивачів від 02.02.2015р., від 20.04.2015р., від 17.06.2015р., від 27.07.2015р. та від 28.08.2015р.; - дії відповідачів протиправними щодо надання недостовірної інформації в Попередженні №6116657401 про припинення постачання електроенергії від 04.03.2020р.
Крім того, зобов?язано ПрАТ "Рівнеобленерго", ТзОВ "РОЕК надати повну, об?єктивну та достовірну інформацію щодо виконавців та виробників послуг у сфері електропостачання в місті Рівне для вирішення спірних переддоговірних питань по суті та для можливості укладення договорів на законній та обґрунтованій підставі.
Рішення Рівненського міського суду по справі №569/13973/15ц набрало законної сили "02" грудня 2021р. Рішення по справі №569/13973/15ц від 03 лютого 2021р. винесене за участі обох відповідачів, які до цього часу не виконали рішення суду по справі що була визнана судом недостовірною.
Так, ПрАТ "Рівнеобленерго" по даній справі №569/2210/21 посилається на Договір про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019 та "заборгованість", інформація про що вже була визнана судом - недостовірною.
Аналогічно ТзОВ "РОЕК", змушуючи позивачку сплачувати "заборгованість" у жовтні 2021р. посилається на Договір №456176768 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії (шляхом приєднання до публічного договору), хоча інформація про такий договір вже була визнана судом - недостовірною.
Позивачка зазначає, що 04.01.2021 нею отримано Попередження ПрАТ "Рівнеобленерго" №6027325403 від 04.12.2020 про заборгованість у сумі 2 532,43 грн. за період з 03.2017-12.2018 згідно Договору №256176768 від 01.01.2019р. та про припинення постачання електроенергії. Таке попередження містить визнану рішенням суду недостовірною інформацію щодо "заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.2017-12.2018 відповідно Договору про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019". У Попередженні відсутні належні відомості (прізвища, посади, підписи) відповідальних осіб відповідача. Такі дії ПрАТ "Рівнеобленерго" стали черговою підставою для звернення до суду з позовом. Як було визнано судом у справі №569/13973/15ц саме по вині відповідачів відсутні відповідні договори, однак відповідачі продовжують наполягати на наче укладених "публічних" договорах. Сторона позивача постійно наголошує що не відмовляються від проведення оплати можливої заборгованості з врахуванням пільг наданих чинним законодавством України, однак необхідним проводити оплату на законній та обгрунтованій підставі, яка не викликає жодних сумнівів в правомірності вимог по оплаті коштів.
У прохальній частині позовної заяви від 27.01.2021 містилось прохання до вирішення в суді спірних питань по суті, зобов?язати ПрАТ "Рівнеобленерго" не вчиняти моральний тиск шляхом погроз щодо припинення постачання електроенергії ; не вчиняти жодних дій щодо припинення постачання електроенергії, яка є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права забезпечення достатнього життєвого рівня. Однак, замість вирішення питання по суті у суді ПрАТ "Рівнеобленерго" всупереч нормам та вимогам ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ЗУ "Про захист прав споживача", 21 жовтня 2021 року незадовго до повномасштабного злочинного військового вторгнення російської федерації в Україну), не чекаючи рішення українського суду - відключив електропостачання
Так само і ТзОВ "РОЕК"у жовтні 2021р., не дочекавшись рішення українського суду по справі №569/2210/21, для відновлення електропостачання у квартирі позивача змусив сплатити суми у загальному розмірі 11064,60грн. (Одинадцять тисяч шістдесят чотири гривні 60 копійок) для повторного підключення, а саме: 10500,00 грн. оплата "заборгованості" для підключення е/енергії ; 105,00грн. оплата банківської комісії за проведення платежу 10500 грн.; 449,60 грн. оплати за повторне підключення е/енергії ; 10.00 грн. оплата банківської комісії за проведення платежу 449,60 грн. підставі договорів, визнаних рішенням Рівненського міського суду по справі №569/13973/15ц від 03 лютого 2021р. недійсною інформацією.
24 жовтня 2024 року від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_3 до ПрАТ «Рівнеобленерго» про захист прав споживачів грунтуються на порушенні умов договору від 28.01.2008 про користування електричною енергією укладеного з американською компанією ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» та Попередження № 6027325403 про припинення постачання електроенергії від 04.12.2020 (наявне в матеріалах справи). Відповідно до вказаного попередження періодом виникнення заборгованості зазначено березень 2017 - грудень 2018 року. ТОВ «РОЕК» у вказаний позивачкою період не мало і не могло мати будь-яких договірних відносин із постачання електричної енергії споживачу, оскільки ще не було створене та не мало ліцензії на постачання електричної енергії. Просить в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» про визнання незаконними (такими, що не відповідають нормам та вимогам ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») вимог ТОВ «РОЕК» щодо зобов'язання сплатити суму у загальному розмірі 11 064,60 грн., та стягнення матеріальних збитків в розмірі 11 064,60 грн. та моральних збитків в розмірі 11 064,60 грн. відмовити.
Ухвалою суду від 22.01.2025 заяву позивачки про зміну предмета позову від 16.09.2024 прийнято та ухвалено здійснювати розгляд справи №569/2210/21 з урахуванням її вимог.
Ухвалою суду від 28.04.2025 підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", про захист прав споживачів, закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представники відповідачів заперечили щодо задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_5 є особа з інвалідністю першої групи внаслідок Другої світової війни, що не заперечується відповідачами, перебувала на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, під час розгляду справи №569/2210/21 - померла, у зв'язку з чим ухвалою суду від 05.12.2023 провадження у справі №569/2210/21 у частині заявлених ОСОБА_4 до ПрАТ «Рівнеобленерго» позовних вимог закрито у зв'язку з її смертю.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Зареєстрована та постійно проживає за вищевказаною адресою. Після смерті ОСОБА_3 позивач є єдиним спадкоємцем.
04.01.2021 позивачкою отримано попередження ПрАТ "Рівнеобленерго" №6027325403 від 04.12.2020 про заборгованість у сумі 2 532,43 грн. за період з 03.2017-12.2018 згідно Договору №256176768 від 01.01.2019р. та про припинення постачання електроенергії.
Таке попередження містить інформацію щодо "заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.2017-12.2018 відповідно Договору про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019".
Суд зазначає, що рішенням Рівненського міського суду у справі №569/13973/15ц від 03 лютого 2021р. за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 до ПрАТ "Рівнеобленерго", ТзОВ "РОЕК" про захист прав споживачів, зобов?язання надати інформацію для укладення договору, не вчиняти дії припинення подачі електроенергії позов було задоволено частково, у тому числі : визнано недостовірною інформацію надану ПрАТ "Рівнеобленерго", щодо: - "договір №256176768 від 01.01.2019р. укладався з вами і один примірник повинен бути у вас"; - "надання нової редакції договору"; "звірки взаєморозрахунків 17 травня 2015 року між сторонами"; - "заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.2017-12.2018 відповідно Договору про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019";
Також судом було визнано: - недостовірною інформацію надану ТзОВ "РОЕК" щодо того, що було укладено договір №456176768 з ТзОВ "РОЕК" від 01.01.2019 про постачання електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору; - дії відповідачів протиправними щодо ненадання та надання недостовірної інформації на заяви та запити позивачів від 02.02.2015р., від 20.04.2015р., від 17.06.2015р., від 27.07.2015р. та від 28.08.2015р.; - дії відповідачів протиправними щодо надання недостовірної інформації в Попередженні №6116657401 про припинення постачання електроенергії від 04.03.2020р.
Крім того, зобов?язано ПрАТ "Рівнеобленерго", ТзОВ "РОЕК надати повну, об?єктивну та достовірну інформацію щодо виконавців та виробників послуг у сфері електропостачання в місті Рівне для вирішення спірних переддоговірних питань по суті та для можливості укладення договорів на законній та обґрунтованій підставі.
Вказаним рішенням суду встановлено, зокрема, що відповідачем ПрАТ «Рівнеобленерго» не доведено, що договір про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019 між сторонами укладався. При цьому встановлено, що інформація про укладення з 01.01.2019 між ТОВ «РОЕК» та побутовим споживачем ОСОБА_1 , ОСОБА_3 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є недостовірною.
Рішення Рівненського міського суду по справі №569/13973/15ц набрало законної сили 02.12.2021.
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного суду України від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17 зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19 грудня 2019 року по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26 листопада 2019 року по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15 жовтня 2019 року по справі №908/1090/18).
Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).
Суб'єктивними межами преюдиції є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17 грудня 2019 року по справі №641/1793/17).
Отже, судом під час розгляду справи №569/13973/15ц було, зокрема, встановлено про неукладення між сторонами договорів про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019 та про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №456176768 від 01.01.2019.
Таким чином, інформація, вказана у попередженні №6027325403 від 04.12.2020 щодо "відповідності" попередження №6027325403 про припинення постачання електроенергії від 04.12.2020 р. "договору про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019" та щодо "заборгованості" за договором №256176768 від 01.01.2019" є недостовірною, та вимога позивачки в цій частині підлягає до задоволення.
Крім того, частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановленеКонституцієюта законами України.
Відповідно до статті 611 ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкодивони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституції Україниабо випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.
Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів термін «продукція» у цьому Законі вживається в значеннібудь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
За змістом частини другої статті 22 Закону про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року (справа № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714 цс 19).
Суд зазначає, шо позивачкою доведено протиправність дій ПрАТ "Рівнеобленерго" щодо вказання недостовірної інформації у попередженні №6027325403 від 04.12.2020.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Позивачці була спричинена моральна шкода, зокрема, у неї були негативні переживання, стан постійної напруги через зміну звичайного способу життя, що було викликано необхідністю захисту порушених прав у суді і необхідністю докладання додаткових зусиль та додаткових матеріальних витрат для відновлення до стану, який існував до порушення законних прав та інтересів позивачки ПрАТ "Рівнеобленерго"
Завдану моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 102 952, 00 грн.
Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачкою є завищеним.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Суд також наголошує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
На підставі наведеного вище, враховуючи зокрема тривалість вчинення позивачкою дій щодо захисту її порушених прав у суді, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та вважає, що грошова сума у розмірі 2000, 00 грн є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану ПрАТ "Рівнеобленерго" позивачці моральну шкоду.
Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій ПрАТ "Рівнеобленерго" щодо відключення та припинення електропостачання у квартирі позивачки за адресою: АДРЕСА_1 у жовтні 2021р. без рішення суду, під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді на підставі вказаної ПрАТ "Рівнеобленерго" "заборгованості" позивачів за договором №256176768 від 01.01.2019 р., а також відшкодування моральної шкоди внаслідок відключення та припинення електропостачання, слід вказати, що згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Позивачкою у встановленому процесуальним законодавством порядку не подавалися заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення електропостачання у квартирі позивачки за адресою: АДРЕСА_1 .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу ( ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України).
Виходячи із заявлених позивачкою вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо позовних вимог про:
- визнання незаконними (такими, що не відповідають нормам та вимогам ст.13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" у жовтні 2021р., під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді щодо зобов?язання ОСОБА_1 сплатити суму у загальному розмірі 11064,60 грн. (Одинадцять тисяч шістдесят чотири гривні 60 копійок), а саме:
- 10500,00 грн. оплата "заборгованості" для підключення е/енергії;
- 105,00 грн. оплата банківської комісії за проведення платежу 10500 грн. ;
- 449,60 грн. оплати за повторне підключення е/енергії ;
- 10, 00 грн. оплата банківської комісії за проведення платежу 449,60 грн. для відновлення електропостачання у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
- відшкодування ОСОБА_1 завданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" матеріальних збитків у загальному розмірі 11064,60грн. (Одинадцять тисяч шістдесят чотири гривні 60 копійок), які ОСОБА_1 змушена була сплатити для відновлення електропостачання у своїй квартирі у жовтні 2021р. під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді.
- за душевні страждання, які зазнала ОСОБА_1 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" щодо зобов?язання сплатити суму у загальному розмірі 11064,60 грн. без рішення суду, під час розгляду справи №569/2210/21 у Рівненському міському суді, всупереч нормам та вимогам ст.13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - відшкодувати ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в аналогічному розмірі 11 064, 60 грн. (Одинадцять тисяч шістдесят чотири гривні 60 копійок), суд зазначає таке.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 дів визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що : а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглибленням в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватись (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитись щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства або обставини впливають на їх становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також, у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свобод чи інтересів інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У постанові ВП ВС від 02.02.2021 №925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатом розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду і змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і вид характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 №338/180/17; від 11.09.2018 року №905/1926/16; від 30.01.2019 року №569/17272/15-ц; від 11.09.2019 року №487/10132/14-ц; від 16.06.2020 року №145/2047/16-ц.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року №916/1415/19.
Суд наголошує, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021р. у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що як захист права, розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (постанова від 27.11.2018р. у справі №905/2260/17).
Суд звертає увагу, що задоволення позовних вимог згідно п. п. 5-7 змін до позовної заяви від 16.09.2024 не призведуть до відновлення порушеного права позивачки без необхідності повторного звернення до суду. Такий судовий захист не буде повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто не забезпечить відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. При цьому, позовних вимог, зокрема, щодо зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням, серед іншого, положень ст.13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивачкою не заявлялось.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 19, 81, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Визнати недостовірною інформацію, надану ПрАТ «Рівнеобленерго» у попередженні №6027325403 від 04.12.2020:
- щодо "відповідності" попередження №6027325403 про припинення постачання електроенергії від 04.12.2020 р. "договору про користування електричною енергією №256176768 від 01.01.2019";
- щодо "заборгованості" за договором №256176768 від 01.01.2019".
Визнати дії відповідача ПрАТ «Рівнеобленерго» - протиправними, право позивача, як споживача послуг - порушеним.
Стягнути з ПрАТ «Рівнеобленерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач 1: Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (м.Рівне, вул. Кн.Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874);
відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (м. Рівне, вул. Кн.Володимира, 71-Б, ЄДРПОУ 42101003).
Повне судове рішення складене та підписане 04.06.2025.
Суддя О. Левчук