Справа № 569/3196/25
1-кс/569/4179/25
29 травня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджене із прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301-1 та ч. 3 ст. 301-1 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12025180000000088 від 29 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301-1 та ч. 3 ст. 301-1 КК України, звернулася в суд із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 у період з початку січня по 29 січня 2025 року перебуваючи на території Харківської області, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою належного йому мобільного телефону із абонентським номером НОМЕР_1 , використовуючи обліковий запис під псевдонімом « ОСОБА_7 » у мобільному застосунку «Telegram», з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що здійснює розпусні дії щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, які зашкоджують його моральному становленню, порушують нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, формують аморальні погляди у дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив інтелектуальне розбещення неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спонукання останнього за грошову винагороду до виготовлення та передачі йому файлів, які містять ознаки дитячої порнографії, а також шляхом надсилання останньому мультимедійних файлів сексуального характеру та текстових повідомлень з висловлюваннями, які направлені на спонукання до дій сексуального характеру та спрямовані на задоволення своїх статевих потреб.
Отже, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 156 Кримінального кодексу України - вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
Крім цього, ОСОБА_5 у період з початку січня по 29 січня 2025 року перебуваючи на території Харківської області, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою належного йому мобільного телефону із абонентським номером НОМЕР_1 , використовуючи обліковий запис під псевдонімом « ОСОБА_7 » у мобільному застосунку «Telegram», з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що здійснює розпусні дії щодо малолітньої особи, які зашкоджують його моральному становленню, порушують нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, формують аморальні погляди у дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив інтелектуальне розбещення малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом спонукання останнього за грошову винагороду до виготовлення та передачі йому файлів, які містять ознаки дитячої порнографії, а також шляхом надсилання останньому текстових повідомлень з висловлюваннями, які направлені на спонукання до дій сексуального характеру та спрямовані на задоволення своїх статевих потреб.
Отже, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 у період з початку січня по 29 січня 2025 року перебуваючи на території Харківської області, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою належного йому мобільного телефону із абонентським номером НОМЕР_1 , використовуючи обліковий запис під псевдонімом « ОСОБА_7 » у мобільному застосунку «Telegram», з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що здійснює розпусні дії щодо малолітньої особи, які зашкоджують його моральному становленню, порушують нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, формують аморальні погляди у дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив інтелектуальне розбещення малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом спонукання останнього до виготовлення та передачі йому файлів, які містять ознаки дитячої порнографії, обіцяючи йому грошову винагороду у вигляді грошових коштів та цінних подарунків, а також шляхом надсилання останньому текстових повідомлень з висловлюваннями, які направлені на спонукання до дій сексуального характеру та спрямовані на задоволення своїх статевих потреб.
Отже, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
Крім цього, ОСОБА_5 у період з початку січня по 29 січня 2025 року перебуваючи на території Харківської області, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, маючи умисел на розповсюдження дитячої порнографії, всупереч моральним засадам суспільства в частині заборони поширення та зберігання вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів, самоцільної, спеціальної демонстрації геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти, із зображенням у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, всупереч Міжнародній Конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, в порушення вимог Закону України «Про охорону дитинства», а також Конвенції Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства» (Ланцаротська конвенція), яку ратифіковано Україною 20.06.2012, використовуючи інформаційно-телекомунікаційні системи, за допомогою належного йому мобільного телефону із абонентським номером НОМЕР_1 , використовуючи обліковий запис під псевдонімом « ОСОБА_7 » у мобільному застосунку «Telegram», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за грошову винагороду, умисно одержав від неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_10 файли із вмістом порнографічного характеру, зокрема, дитячої порнографії, тобто з присутніми у них зображеннями дитини (чи особи, що виглядала як дитина), задіяної в реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці та зображеннями статевих органів дитини в сексуальних цілях, які зберігав у пам'яті свого вище вказаного мобільного телефону з метою подальшого збуту та розповсюдження.
Отже, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 301-1 Кримінального кодексу України - зберігання дитячої порнографії з метою збуту чи розповсюдження.
Також, ОСОБА_5 у період з початку січня по 29 січня 2025 року перебуваючи на території Харківської області, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою належного йому мобільного телефону із абонентським номером НОМЕР_1 , використовуючи обліковий запис під псевдонімом « ОСОБА_7 » у мобільному застосунку «Telegram», реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на розповсюдження фото та відеопродукції порнографічного характеру з ознаками дитячої порнографії, здійснив розповсюдження файлів дитячої порнографії у месенджері «Telegram», які пересилав неповнолітньому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яких відображаються файли із вмістом порнографічного характеру, зокрема, дитячої порнографії, тобто з присутніми у них зображеннями дитини (чи особи, що виглядала як дитина), задіяної в реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці та зображеннями статевих органів дитини в сексуальних цілях.
Отже, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 3 статті 301-1 Кримінального кодексу України - розповсюдженні дитячої порнографії.
26.05.2025, о 23 год. 25 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , затримано у м. Харків у порядку ст. 208 КПК України з урахуванням ч. 6 ст. 615 КПК України.
27.05.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301-1 та ч. 3 ст. 301-1 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів потерпілих неповнолітнього ОСОБА_8 , малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; протоколом огляду мобільного телефону неповнолітнього ОСОБА_8 від 04.02.2025; висновком експерта №СЕ-19/123-25/2662-МЗ від 17.02.205; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні.
Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі покликаючись на відсутність заявлених ризиків. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшити розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025180000000088 від 29 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301-1 та ч. 3 ст. 301-1 КК України.
За вищевказаних обставин, у вказаному кримінальному провадженні, 27.05.2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301-1 та ч. 3 ст. 301-1 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Тобто, за наявності вказаних обставин існує можливість збільшення наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можуть бути недоведені на ранній стадії розслідування.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 301-1 та ч. 3 ст. 301-1 КК України.
Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи відповідальність за вчинений ним тяжких злочинів, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду. Підозрюваний ОСОБА_5 являється військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України військової частини НОМЕР_2 та проходить військову службу в Харківській області.
Вказані обставини на думку органу досудового розслідування є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, що є ризиком згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, враховуючи характер злочину, який інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 останньому достеменно відомо місце проживання потерпілих у даному кримінальному провадженні та з якими на даний час органом досудового розслідування не проведені всі необхідні слідчі дії.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на неповнолітнього та малолітніх потерпілих залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та дослідження їх судом.
Враховуючи викладене, в разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде систематично контактувати з неповнолітнім та малолітніми потерпілими, а тому може прямо (особисто) чи опосередковано (за допомогою сторонніх осіб) чинити тиск на потерпілих з метою вплинути на їх свідчення, зміни показань, тощо, що є ризиком згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для того, щоб забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також з метою запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення так, як жоден інший із запобіжних заходів не здатен запобігти переліченим вище ризикам та забезпечити перебування підозрюваного за місцем проживання, своєчасне з'явлення його до слідчого для проведення слідчих й інших процесуальних дій, а в подальшому - до суду.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.
З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 367, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.07.2025.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Одночасно визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти обов'язки на підозрюваного у разі внесення застави:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 24.07.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1