Справа №567/836/25
Провадження №1-кп/567/111/25
30.05.25м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Острозі клопотання прокурора Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
встановив:
В провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою суду від 16.05.2025 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
15.05.2025 року прокурор, скеровуючи до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, одночасно звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , так як попередній строк обрання запобіжного заходу завершується, а кримінальне провадження на даний час перебуває на розгляді у суді.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу та в подальшому при його продовженні, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, а застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належної поведінки та запобігти вищевказаним ризикам.
Посилається на те, що ОСОБА_4 буде переховуватись від суду та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки усвідомлюючи можливу міру і строк покарання за скоєне, в разі незастосування до нього запобіжного заходу, який обмежує особисту свободу пересування, матиме реальну можливість переховуватись від суду задля уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки матиме можливість вільно пересуватись по території Рівненської області та за її межами. Зазначає, що ОСОБА_4 є особою, яку за місцем проживання нічого не утримує, останній ніде не працює, не має власних доходів, не має міцних соціальних зв'язків, а тому з метою уникнення відповідальності за вчинене він може покинути своє місце проживання. Крім того, він буде незаконно впливати на свідка ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вони особисто знайомі, проживають по одній вулиці та підтримують дружні стосунки, а тому шляхом вмовляння чи висловлювання погроз може схилити останнього змінити свої покази в його користь. Також ОСОБА_4 може вчиняти й інші кримінальні правопорушення, так як він раніше неодноразово судимий та будучи неодноразово звільненим на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з встановленням іспитового строку, по їх закінченню вчиняв нові умисні кримінальні правопорушення, що свідчить про продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від суду, ухилення від виконання процесуальних обов'язків, просить продовжити вищевказаний запобіжний захід.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 з підстав, викладених у ньому, та просив продовжити застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Одночасно вказує, що застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належної поведінки.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні при вирішенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покладається на розсуд суду.
Суд, дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.ст.177-178 КПК України відносно особи обвинуваченого, приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 11.03.2025 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 строком до 10.05.2025 року, з покладенням обов'язків, передбачених КПК України. Ухвалою слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 30.04.2025 року застосування вищевказаного запобіжного заходу продовжено до 10.06.2025 року. При цьому, при обранні та в подальшому при продовженні вищевказаного запобіжного заходу було взято до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та наявні ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
При обранні забіжного заходу у виді домашнього арешту були враховані наявність ризиків, передбачених пп.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором в підготовчому судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений буде переховуватись від суду та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому зважаючи, що ОСОБА_4 не має міцних родинних та соціальних зв'язків, не має власних доходів, та за відсутності обставин, які можуть утримувати його за місцем проживання, з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, він може покинути межі міста Острог та Острозької територіальної громади та ухилитися від суду, та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків.
Тяжкість покарання не визначається як обов'язкова підстава для застосування запобіжного заходу. Разом з тим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Окрім того, суд вважає, що прокурором в підготовчому судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що обвинувачений може незаконно впливати на свідка ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні шляхом вмовляння чи висловлювання погроз з метою схилити останнього змінити свої покази на свою користь, оскільки він його знає особисто, проживає по одній вулиці та вони підтримують дружні стосунки.
Станом на даний час у кримінальному провадженні, яке перебуває у провадженні суду, ні обвинувачений, ні свідки по суті ще не допитані. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду - безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать, що станом на даний час не встановлено, що застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.
Водночас прокурором доведено, що ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки він раніше неодноразово судимий та будучи неодноразово звільненим на підтаві ст.75 КК України від відбування покарання з встановленням іспитового строку, по їх закінченню вчиняв нові умисні кримінальні правопорушення, у зв'язку з чим наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Одночасно суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , зокрема, те, що вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.121 КК України карається позбавленням волі на строк від 7 до 10 років, відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, а також бере до уваги відомості про його особу, який обвинувачується у вчиненні насильницького злочину проти життя та здоров'я особи, під час встановленого адміністративного нагляду, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за порушення встановленого адміністративного нагляду.
При вирішенні клопотання суд також враховує, що перебуваючи під домашнім арештом ОСОБА_4 його умови не порушував.
Разом з тим, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд з урахуванням вищенаведених обставин вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Будь-яких нових обставин, що свідчать про відсутність встановлених ризиків, стороною захисту не наведено.
Отже, підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи наведене, з метою недопущення впливу на хід судового розгляду та виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд вбачає фактичні та правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу.
Суд вважає, що запобіжний захід обраний обвинуваченому відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, надасть можливість запобігти перешкоджанню інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду.
З огляду на вищевикладене, враховуючи можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК Ураїни, суд вважає за необхідне продовжити застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід є співрозмірним з тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого, є виправданим та достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки та виключає собою можливість застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу, а тому виправдовує таке втручання у його права та інтереси.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання прокурора Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, строком на два місяці - до 30 липня 2025 року.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 :
- прибувати до прокурорів Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні та до Острозького районного суду Рівненської області за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту в якому фактично проживає, а саме АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідком у кримінальному провадженні ОСОБА_6 ;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії ухвали та покладених на обвинуваченого цією ухвалою обов'язків - до 30 липня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, в той же строк з дня отримання ним копії ухвали.
Повний текст ухвали суду оголошено 04.06.2025 року о 12 год. 25 хв.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1