Справа № 126/2327/24
Провадження №1-кп/148/53/25
07 травня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження-
з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_5 ,
з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
за участю потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_9 ,
представників потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина матеріали кримінального провадження №12024020000000357, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 9, ч. 2 ст. 115, п. 9, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ст. 348, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України, -
встановила:
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, проходячи військову службу на посаді солдата військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст, ст. З, 41, 68 Конституції України, ЗУ «Про Національну поліцію», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та будучи обізнаним про введення в Україні воєнного стану, вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 попередньо незаконно придбавши бойовий припас, маючи на меті приховати предмет скоєного кримінального правопорушення - ручний протитанковий гранатомет РПГ-22 «Нетто», у невстановлену дату та місці, але не пізніше квітня 2023, домовився із ОСОБА_7 здійснити його перенесення (перевезення) до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 з метою подальшого зберігання.
Зокрема, у квітні 2023 (більш точні дата та час у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні не встановлені) ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду оперативного чергового штабу, а також ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, цієї ж військової частини, обіймаючи посаду телефоніста апаратної взводу зв'язку роти бойового управління, діючи за попередньою змовою групою осіб, із прямим умислом, особистих мотивів та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у них передбаченого законом дозволу, перенесли шляхом перевезення на транспортному засобі «Jeep Grand Cherokee» державний номерний знак « НОМЕР_2 », який належить на праві власності ОСОБА_7 , бойовий припас, а саме ручний протитанковий гранатомет РПГ-22 «Нетто» промислового виготовлення військового призначення, з невстановленого у ході досудового розслідування місця у смт. Гвардійське Одеського району Одеської області до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 та почали його зберігати під землею на подвір'ї зазначеного житлового приміщення до 24.04.2024.
Крім того, ОСОБА_6 , попередньо вчинивши незаконне заволодіння зброєю та бойовими припасами військової частини НОМЕР_3 , та маючи на меті приховати предмети скоєного кримінального правопорушення, у невстановлену дату та місці, але не пізніше 19.04.2024, домовився із ОСОБА_7 здійснити їх перевезення до житлового приміщення,
що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 , з метою подальшого зберігання.
Зокрема, у період із 12:00 год. 19.04.2024 по 03:00 год. 20.04.2023 ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду оперативного чергового штабу, а також ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, цієї ж військової частини, обіймаючи посаду телефоніста апаратної взводу зв'язку роти бойового управління, діючи за попередньою змовою групою осіб, із прямим умислом, особистих мотивів та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у них передбаченого законом дозволу, здійснювали перенесення, шляхом перевезення на транспортному засобі «Suzuki Grand Vitara» номерний знак « НОМЕР_4 », який належить на праві власності третій особі, бойових припасів, а саме бойових припасів до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - автоматні патрони калібром 5,45x39 мм. у кількості 27000 одиниць, бойові припаси до нарізної вогнепальної зброї - гвинтівочні патрони калібром 7,62x53 мм. у кількості 1320 одиниць та оборонних осколкових ручних гранат Ф-1 промислового виготовлення військового призначення у кількості 107 одиниць та наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 промислового виготовлення військового призначення у кількості 1 одиниці, з тимчасового місця зберігання у смт. Гвардійське Одеського району Одеської області (більш точне місце зберігання у ході досудового розслідування не встановлено) до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 під час чого, близько 01 години 21 хвилин 20.04.2024 між селами Флорино та Яланець Гайсинського району Вінницької області були зупинені екіпажом поліції «Бетон - 51» на службовому автомобілі «Mitsubisi Outlander» з номерним знаком на синьому фоні НОМЕР_5 у складі інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_12 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області рядового поліції ОСОБА_13 .
У цей час ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він спільно з ОСОБА_7 можуть бути викриті у своїй протиправній діяльності, вичинив напад на поліцейських із застосуванням фізичної сили та вогнепальної зброї, у результаті якого ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події, а ОСОБА_12 - тілесні ушкодження середньої тяжкості, після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зникли з місця події, а зазначені вище боєприпаси перевезли до с. Чорномин Тульчинського р-ну Вінницької обл., де приховали їх шляхом скидання у водойми.
Крім того, 19.04.2024 близько 12:00 капітан ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду оперативного чергового штабу, а також солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, цієї ж військової частини, обіймаючи посаду телефоніста апаратної взводу зв'язку роти бойового управління, залишили територію військової частини без отримання дозволу її командування, з метою здійснення незаконного перенесення (перевезення) бойових припасів з тимчасового місця їх зберігання у смт. Гвардійське Одеського району Одеської області (більш точне місце зберігання у ході досудового розслідування не встановлено) до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 .
З цією метою, близько 14.00 год. 19.04.2024. ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_7 , прибули до тимчасового місця їх зберігання у смт. Гвардійське Одеського р-ну Одеської обл. (більш точне місце зберігання у ході досудового розслідування не встановлено), де погрузили до багажного відділене транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara» номерний знак « НОМЕР_4 » ряд бойових припасів та близько 21.00 год виїхали з м. Одеси до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Чорномин, пров. Лісовий, З,
У подальшому, близько 01.20 год. 20.04.2024 між селами Флорино та Яланець Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_7 та ОСОБА_7 були зупинені екіпажом поліції «Бетон - 51» на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander» з номерним знаком на синьому фоні НОМЕР_5 у складі інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_12 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області рядового поліції ОСОБА_13 .
Тоді ж, з метою приховання вчиненого кримінального правопорушення, а саме незаконного поводження з бойовими припасами, ОСОБА_6 у проміжок часу з 01:24:05 по 01:24:40 год. 20.04.2024 вчинив посягання на життя працівників правоохоронного органу із застосуванням фізичної сили та вогнепальної зброї, у результаті якого ОСОБА_13 загинув на місці події, а ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У цей час, з метою не бути викритим у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів та ухилення від кримінальної відповідальності у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел на самовільне залишення військової частини з метою ухилитись від проходження військової служби.
За для чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, із прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, вирішили самовільно залишили територію військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом неповернення до неї, та проводили час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до їх затримання 21.04.2024 об 15:20 правоохоронними органами поблизу с. Чапаївка Подільського району Одеської області при спробі кримінально - протиправного перетину державного кордону України до Республіки Молдова.
При цьому, капітан ОСОБА_6 здійснив зазначене вище самовільне залишення військової частини зі зброєю, а саме короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом конструкції Токарева (серії ЗЖ № 1632), що був ним отриманий згідно до накладної № 336 від 13.03.2023 у військовій частині НОМЕР_1 із метою виконання обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 - у період із 12:00 19.04.2024 по 15:20 21.04.2024, капітан ОСОБА_6 та солдат ОСОБА_7 обов'язки військової служби не виконували, перебуваючи поза межами вказаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також вчинене ними самовільне залишення військової частини та інші кримінальні правопорушення, не повідомляли, проводили час на власний розсуд, у тому числі вчиняли дій з метою перетину державного кордону України до Республіки Молдова.
Отже, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні таких кримінальних правопорушень: у носінні, зберіганні, а також придбанні, вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України); зберіганні, а також носінні, бойових припасів без передбаченого законом дозволу за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України); дезертирстві - самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, зі зброєю та за попередньою змовою групою осіб, а також в умовах воєнного стану (- ч. 4 ст. 408 КК України).
Прокурор звернувся в суд з клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу, не зникли. Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів. Попередньо, переховуючись від органів Національної поліції, після вчинення ряду кримінальних правопорушень, будь-яких заходів щодо з'явлення із зізнанням не вчиняв, діяв лише в інтересах уникнення від кримінальної відповідальності, та на даний момент, маючи стійкі соціальні зв'язки, перебуваючи на волі може продовжити переховуватись від суду, оскільки усвідомлює, що підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, покарання за які передбачено до 12 років позбавлення волі. Крім того, за відсутності жодного контролю ОСОБА_7 , вільно пересуваючись, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх достовірні анкетні дані, може здійснити реальний вплив, шляхом вмовляння, з метою їх спонукання до дачі неправдивих показань або відмовитись від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду. Може перешкоджати встановленню істини у вказаному кримінальному провадженні іншим чином, оскільки під час досудового розслідування не розголошував відомостей про інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінальних правопорушень, зокрема щодо фактів заволодіння вогнепальною зброєю та боєприпасами, місць їх тимчасового зберігання, а також відомостей про осіб, за допомогою /пособництвом яких вчиняв вказані діяння.
Вказане клопотання прокурор підтримав у судовому засіданні 07.05.2025 та просив задовольнити. Також зазначив, що про наявність ризику впливу на потерпілиз свідчить і той факт, що в ході судового засідання 07.05.2025 обвинувачений ОСОБА_7 став висловлювати погрози на адресу представника потерпілої ОСОБА_14 , адвоката ОСОБА_11 , у звязку з чим йому було зроблено зауваження судом.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 07.05.2025 звернувся в суд з клопотанням про зміну останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час або заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 не вчиняв кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК. Вважає, що ОСОБА_7 не збирається впливати на свідків, оскільки в його діяннях чи бездіяльності щодо можливого скоєння ним злочинів, які йому інкримінує слідство, є тільки один свідок. Це його син ОСОБА_6 інші свідки, які вказані прокурором в клопотанні жодним чином не свідчать проти нього чи за нього. Якщо випустити ОСОБА_7 під заставу, то яким чином він зможе впливати на ОСОБА_6 , який знаходиться в СІЗО. Швидше за все ОСОБА_7 , при бажанні, легше впливати на нього, коли вони обоє разом етапуються на суд, сидять поряд в судових засіданнях тощо.
Вважає, що сума застави, визначена Вінницьким апеляційним судом в ухвалі від 07.04.2025 в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 грн., необ'єктивна та невмотивовано завищена, оскільки виходячи із реальних обставин вона не може перевищувати 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Розмір доходів, що ОСОБА_7 були отримані з 2012 року після сплати податків і зборів - 474684,43 грн., - свідчать про те, що суд, щодо пораненого військовослужбовця ОСОБА_7 , встановив розмір застави, що у майже 7 разів перевищив розмір доходів, отриманих ним за 12 років (з 2012 року) після сплати податків і зборів. І навіть, якщо враховувати доходи його дружини ОСОБА_15 - 725185,99 грн., (з 2011 року) то все рівно, розмір застави перевищує доходи, отримані подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , перевищив розмір доходів, отриманих ним за 12 років (з 2012 року) після сплати податків і зборів - у 2,7 разів.
Ним на адвокатський запит отримано інформацію про місце реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, будучи під вартою, незважаючи на те що ОСОБА_7 неодноразово звертався на поганий стан здоров'я, до січня 2025 року жодного разу належним чином не обстежувався, в наслідок чого йому не надавалась належна допомога, а хвороба прогресувала. Тільки після його, як адвоката, втручання, 30.01.2025 у діагностичному центрі «Нейромед» ОСОБА_7 було проведено УЗД та ЕНМГ лівої кисті руки, яка була травмована в наслідок вогнепального поранення, яке йому наніс поліцейський. Після обстеження ОСОБА_7 були надані рекомендації та призначено консервативне лікування. Хворий повністю виконав всі рекомендації лікарів. Пройшов місяць, однак суттєвих результатів щодо одужання ОСОБА_7 не наступило. Навпаки із розмови із ним його стан хворого постійно погіршується. 06.03.2025 в діагностичному центрі «Нейромед» було проведено повторно УЗД та ЕНМГ лівої кисті ОСОБА_7 . І перший і другий раз був поставлений діагноз: МВП. Враження ліктьового нерва на рівні верхньої третини передпліччя- аксонотмезис. Посттравматична нейопатія ліктьового нерва. Після обстеження 06.03.2025 знову були надані рекомендації та призначено консервативне лікування. Хворий повністю виконує всі рекомендації лікарів. Як видно із обстеження після півтора місяця (з 30.01.2025) консервативного лікування жодного прогресу в стані здоров'я ОСОБА_7 не наступило. 17.04.2025 у діагностичному центрі «Нейромед» м. Вінниці ОСОБА_7 було втретє проведено УЗД та ЕНМГ лівої кисті руки. Після чергового обстеження лікар-нейрохірург поставив попередній діагноз: Враження ліктьового нерва на рівні верхньої третини передплічяя -аксонотмезис. Посттравматична нейропатія лівого ліктьового нерва. Рекомендації: Враховуючи клінічні зміни, ЕНМГ, УЗД, хворому показано хірургічне втручання направлене на ревізію ліктьового нерву.
30.04.2025 за підписом в.о. директора інституту ОСОБА_16 на його запит отримано відповідь №436/01-05 про наступне: «Повідомляю, госпіталізація та проведення хірургічного лікування заплановано з 19.05.2025.»
Вважає, що госпіталізацію та проведення хірургічного лікування ОСОБА_7 потрібно проводити в інституті нейрохірургії імені академіка А.П. Ромаданова НАМН України, в зв'язку з чим обвинуваченого ОСОБА_7 потрібно етапувати в м.Київ та організовувати на тривалий час його охорону, а такої можливості в адміністрації Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» немає.
На його думку, хворий ОСОБА_7 , який не осуджений, має право на вибір закладу охорони здоров'я для усунення наслідків вогнепального поранення. Більше того, таке право вибору дає йому той факт, що за рік перебування в СІЗО йому ніхто не надав належної допомоги, і є всі підстави вважати, що лікарі, які надавали йому медичну допомогу, або низької кваліфікації, або ж не надавали допомогу із інших підстав.
Виходячи з наведеного, адвокат ОСОБА_8 просить залишити без задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_7 . Також просить визначити ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час або заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 підтримали клопотання адвоката ОСОБА_8 та заперечив проти клопотання прокурора. Вважає, що він не отримує належного лікування в умовах СІЗО, оскільки потребує оперативного втручання у звязку з отриманим вонепальним пораненням. Доводи прокурора про наявність ризиків вважає безпідставними, а адвокату потерпілої він не погрожував - це було лише зауваження, яке не правильно розцінене прокурором. Наміру вливати та свідків чи потерпілих у нього немає. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, який він може відбувати за місцем своєї реєстрації в с. Чорномин Тульчинського району. Зазначив, що підтверджуючих документів того, що він не може знаходитися в СІЗО за станом здоров'я, в нього немає.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти клопотання прокурора, клопотання адвоката ОСОБА_8 підтримав.
Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , представники потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повністю підтримали клопотання прокурора та заперечили проти клопотання адвоката ОСОБА_8 . Вважають, що ризики, які стали підставою для обрання саме такого запобіжного заходу не зникли. Обвинувачені можуть продовжити злочинну діяльність, зокрема, повязану із незаконним поводженням із бойовими припасами. Вважають, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 задовільний і не є таким, що виключає його перебування в СІЗО. Про це свідчать матеріали кримінального провадження, з яких вбачається, що з дня затримання до січня місяця 2025 ОСОБА_7 за медичною допомогою в зв'язку з отриманим пораненням не звертався.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_8 .
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши думку учасників щодо нього, дослідивши надані докази, колегія суддів доходить наступного висновку.
Так, встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 обрано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2024, який неодноразово продовжувався, востаннє 07.04.2025 Вінницьким апеляційним судом, строк його спливає 23.05.2025. Підставою для його застосування стали ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтована підозра у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від 3 до 7 років та особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від 5 до 12 років.
За змістом ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладених у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п. 18 Листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).
У зв'язку з чим, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», особу обвинуваченого, характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому в разі доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення у їх взаємозв'язку з можливими ризиками.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
На переконання суду, не перестали існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Так, перебуваючи на волі, він може переховуватися та ухилитись від суду з метою уникнення відповідальності, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо злочинів.
Як вже зазначалося в ухвалі суду від 05.02.2025, доводам захисника ОСОБА_8 про необґрунтованість обвинувачення за ст. 408 КК України, наразі суд не може дати оцінки, оскільки судовий розгляд тільки розпочато, всі докази ще не досліджено.
Разом з тим, суд виходить із позиції, висловленої Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» у пункті 175, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе впливати на потерпілих, свідків, або ж перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Про цей ризик, зокрема, свідчить його поведінка в судовому засіданні 07.05.2025. Так, не погоджуючись із зауваженнями та поясненнями представника потерпілої ОСОБА_17 , адвоката ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_7 став висловлювати на адресу представника потрепілої погрози. У звязку з чим судом йому було зроблено зауваження.
Вирішуючи питання щодо можливості зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на нічний домашній арешт, суд виходить такого.
Сторона захисту посилалася на те, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на домашній арешт в нічний час обумовлена тим, що в умовах СІЗО він не отримує належного лікування, стан його здоровя з кожним разом погіршується і він потребує оперативного втручання поза межами слідчого ізолятору. У звязку цим він припинив медикаментозне лікування в СІЗО, яке отримував. При цьому, з наданих стороною захисту доказів не вбачається, що стан здоровя ОСОБА_7 погіршився настільки, що може призвести до незворотних наслідків. Жодних відомостей, які б вказували на те, що стан здоровя ОСОБА_7 є таким, що виключає його перебування в місцях попереднього ув'язнення, під час розгляду клопотання не встановлено.
Отже, колегія суддів не вбачає ґрунтовних підстав та можливості застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту. На переконання суду, запобіжний захід у виді тримання під вартою виправдовує тримання особи під вартою, як такий, що достатній для запобігання вказаним вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і підстав для зміни цього заходу на нічний домашній арешт суд не вбачає.
Крім того, за змістом ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченогостаттею 408КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Також суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи майновий та сімейний стан, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, виключність обставин даного кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, визначеної ОСОБА_7 ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2025 та вважає, що її слід залишити у тому ж розмірі, 908400 грн., що відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи і суспільства.
На переконання суду, саме такий розмір застави, за умови її внесення, за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, буде еквівалентним такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 197, 331, 350 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час або заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб від 07.05.2025 - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю с. Чорномин Піщанського району Вінницької області, проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, до 05.07.2025, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 грн. (девятсот вісім тисяч чотириста гривень).
У разі внесення застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 08.05.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3