Справа № 147/314/25
Провадження № 1-кп/147/112/25
іменем України
04 червня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12025025120000003 від 16.01.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого: 16.12.2024 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 18700 грн,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, у порушення вимог ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 3 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", ст. 6,12, 25 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", будучи засудженим вироком Тростянецького районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України, 14.01.2025 близько 14 год. 00 хв. на землі неподалік від приміщення ТОВ "Нова пошта" на вул. Шкільна в с. Верхівка Гайсинського району Вінницької області, знайшов полімерний пакет із вмістом речовини рослинного походження. Будучи особою, яка вживає наркотичні засоби, та розуміючи, що у полімерному пакеті може міститися наркотичний засіб канабіс, ОСОБА_4 забрав його собі та помістив до правої кишені куртки, в яку він був одягнений, і таким чином незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, який в подальшому незаконно зберігав при собі до 16 год. 50 хв. 16.01.2025 для власного вживання без мети збуту, тобто до часу його вилучення працівниками відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
16.01.2024 о 16 год. 50 хв. на вул. Центральній навпроти будинку №383 в с. Мала Стратіївка Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_4 був затриманий уповноваженою службовою особою відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області за вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, про що 16.01.2025 складено протокол затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок.
У подальшому, 16.01.2025 в період часу - 17 год. 06 хв. по 17 год. 12 хв. відповідно до ст. 401, 104, 131, 132, 208-210, 213, 2982 КПК України, в присутності понятих, було проведено обшук затриманої особи ОСОБА_4 , в ході якого у правій кишені куртки, в яку був одягнений останній, виявлено та вилучено полімерний пакет із вмістом речовини рослинного походження, яка є наркотичним засобом - канабісом масою (у перерахунку на висушену речовину) 31,37 г.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, вказав, що все як зазначено в обвинувальному акті відповідає дійсності, та дав показання відповідно до яких в січні 2025 року направлявся до Нової пошти, забрати посилку, там поруч знаходиться приміщення куди привозять осіб, що СЗЧ. Виходячи звідти побачив пакунок, підняв його та положив в кишеню, так як вживає коноплю в медичних цілях, адже має чотири контузії. Знайдений канабіс збирався вживати, однак його було добровільно видано працівникам поліції. Вказав, що щиро кається та просив призначити покарання у виді штрафу.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Судовий розгляд проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому, який надав суду ствердну згоду із запропонованим порядком.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів тощо.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як такі, що виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Суд відносить визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, та каяття обвинуваченого до обставин, що пом'якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.
5.Мотиви призначення покарання.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: раніше судимий, молодого віку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , за місцем служби характеризується позитивно, одружений, має постійне місце проживання.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів йому варто призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст. 309 КК України із застосуванням положень статті 71 КК України.
Вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.12.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18700 грн.
Згідно із ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 25.06.2018 (справа №511/37/16-к, провадження №51-830км18).
Частина 4 статті 71 КК України визначає, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинання одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушень і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 16.12.2024 засуджений Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 18700 гривень штрафу, який він не сплатив, тобто не відбув покарання за вказаним вироком, то йому потрібно на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.12.2024 та за сукупністю вироків призначити остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 3100 (трьох тисяч ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 52700 (п'ятдесят дві тисячі сімсот) гривень.
Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма мала змогу бути застосована.
6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов не заявлено.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня.
Щодо процесуальних витрат у розмірі 3183 грн 60 коп. за проведення Вінницьким НДЕКЦ МВС України експертизи № СЕ-19/102-25/1396-НЗПРАП, то вони відповідно до ст. 124 КПК України повинні бути стягнуті на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на майно, згідно з ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2025 року скасувати.
Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому в даному кримінальному провадженні не обирався, а тому до вступу вироку в законну силу підстав для його обрання також немає.
Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.12.2024 і призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у розмірі 3100 (три тисячі сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 52700 (п'ятдесят дві тисячі сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок за проведення Вінницьким НДЕКЦ МВС України експертизи № СЕ-19/102-25/1396-НЗПРАП.
Скасувати арешт, накладений на майно, згідно з ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 17.01.2025.
Речові докази: речовину рослинного походження масою 31,37 г, яка є наркотичним засобом - канабісом, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено поміщений у спеціальний пакет з полімерного металу Експертна служба №6199894 із самоклеючим клапаном, знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо йогоне скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1