Справа № 136/583/25
провадження № 2/136/188/25
(заочне)
30 травня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Присяжного О.І.,
за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - позивач) звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 21.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 8011067 в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір) : 11 900,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника.
27.01.2025 було укладено договір № 27.01/25-Ф відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 8011067. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 8011067.
Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість в розмірі 34 086,84 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10 882,55 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17 254,29 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 5 950,00 грн., що стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Окрім того позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
02.04.2025 Липовецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
Відповідач повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання та адресою зазначеною у позовній заяві. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та відміток відділення Укрпошти від 12.04.2025 та 10.05.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою», у зв'язку із чим конверти із вкладенням повернуто суду, однак згідно положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судові документи для ОСОБА_1 вважаються врученими.
Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, та заявою про виконання ухвали суду про витребування доказів від учасників справи на адресу суду не надходили.
Позивач у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував. Відповідач не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у його відсутність до суду не направив.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст.ст. 279, 280 ЦПК України, про що було постановлено ухвалу 30.05.2025.
Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що 21.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 8011067 про надання споживчого кредиту (а.с. 7-15), відповідно до п. 1.2. якого на умовах встановлених договором Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір) : 11 900,00 гривень. Тип кредиту - кредит. (п. 1.3. Договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів та сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4. Договору). Згідно п. 1.5. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного у п. 1.4.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1. Договору).
Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 1 071,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 238 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п. 1.4. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні грошові зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов'язань (п. 9.2. Договору).
Аналогічні умови кредитування передбачені у паспорті споживчого кредиту (а.с. 23-25).
Судом встановлено, що Договір № 8011067 про надання споживчого кредиту від 21.06.2024 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А1623» 21.06.2024 13:52:10, а паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «CF2563», 21.06.2024 13:44:57.
Листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250129-2.1 від 2025-01-29 12:47 адресованого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» підтверджено успішне перерахування коштів на користь фізичної особи 21.06.2024 13:53:07 на суму 11 900 грн., банк-еквайр - АТ «ПУМБ» призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с. 16-17).
27.01.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 27.01/25-Ф відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 40-44). Відповідно до п. 1.6. даного Договору Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому передачі Реєстру боржників (Додаток №3) .
Відповідно до платіжної інструкції №0491440000 від 27.01.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перерахувало ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 1 829 738,94 грн. (а.с. 45).
На підставі Договору факторингу № 27.01/25-Ф від 27.01.2025 та реєстру Боржників від 27.01.2054 (а.с. 46-49) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги за Договором № 8011067 від 21.06.2024 до відповідача.
Згідно із розрахунком заборгованості станом на 24.03.2025 сума заборгованості не погашена, залишок заборгованості складає 34 086,84 грн., з яких: 10 882,55 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 254,29 грн. - залишок заборгованості за процентами та 5 950,00 грн. - залишок заборгованості по штрафам (а.с. 39). Аналогічна інформація стосовно суми заборгованості відповідача зазначена у картці обліку договору (розрахунку заборгованості) здійсненого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с. 18-22).
Частиною першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору факторингу № 27.01/25-Ф від 27.01.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 8011067 про надання споживчого кредиту від 21.06.2024 надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитним договором первісному кредитору, що не позбавляє його обов'язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов'язаннями.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав договір, який є предметом цього судового розгляду електронним підписом одноразовим ідентифікатором з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпцію правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.
На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.
Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.
Суд звертає увагу, що відповідач повідомлявся в установленому порядку про розгляд цивільної справи, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього позивача про стягнення кредитної заборгованості, не заперечив наявної заборгованості, укладення ним відповідних договорів, отримання кредитних коштів, розміру нарахованої заборгованості.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов'язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право позивача є порушеним та підлягає судовому захисту в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відсотків на загальну суму 28 136 (двадцять вісім тисяч сто тридцять шість) гривень 84 коп., з яких: 10 882,55 грн. - заборгованості за основним зобов'язанням; 17 254,29 грн. - заборгованості за нарахованими процентами.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за Договором № 8011067 про надання споживчого кредиту від 21.06.2024, судом застосовуються положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи ту обставину, що неустойка (штраф), яка Договором № 8011067 про надання споживчого кредиту від 21.06.2024 нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 950,00 грн. задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд задовольняє позов частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 0508800047 від 28.03.2025 в сумі 2 422,40 грн. (а.с. 1) який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (28 136,84 грн. з 34 086,84 грн., що становить - 82,54%), а отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. * 82,54 % задоволених позовних вимог, що становить 1 999,45 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 45 коп.
Окрім того, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 65-66); заявку на надання юридичної допомоги № 762 від 01.02.2025 (а.с. 68); витяг з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 (а.с. 69) відповідно до яких загальна сума винагороди складає 9 000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, а також те, що відповідач не оспорює розмір витрат на правничу допомогу, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 9 000,00 грн.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (28 136,84 грн. з 34 086,84 грн., що становить - 82,54%), з ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. * 82,54 % задоволених позовних вимог, що становить 7 428 (сім тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 60 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280-289 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 8011067 від 21.06.2024 у розмірі 28 136 (двадцять вісім тисяч сто тридцять шість) гривень 84 коп., з яких: 10 882,55 грн. - заборгованості за основним зобов'язанням; 17 254,29 грн. - заборгованості за нарахованими процентами.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у сумі 1 999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 45 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 428 (сім тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, ЄДРПОУ: 42640371);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ