Справа № 132/1388/25
Провадження № 2/132/687/25
Іменем України
03 червня 2025 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді Карнауха Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П.,
представника позивача - адвоката Косик Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від її імені та в її інтересах адвокатом - Косик Лілією Андріївною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка навчається,
До Калинівського районного суду Вінницької області 06.05.2025 за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана від її імені та в її інтересах адвокатом - Косик Лілією Андріївною, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка навчається, в розмірі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, від дня пред'явлення позову до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, як до досягнення нею 23-річного віку. Також у цій позовній заяві міститься вимога стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 визначено склад суду з розгляду цього позову: головуючого суддю Карнауха Н.П.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 08.05.2025 відкрито провадження за цим позовом та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання на 13:00 год. 28.05.2025.
Цією ухвалою встановлено учасникам справи наступні строки для подання заяв по суті справи: сторонам - для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше 10 днів з дня отримання цієї ухвали; відповідачу - для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; третій особі - для подання пояснень (заперечень) щодо позову - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали, для подання пояснень (заперечень) щодо відзиву - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву; позивачу - для подання відповіді на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву на позов; відповідачу - для подання заперечень на відповідь на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
У судове засідання, призначене на 28.05.2025, з'явилася представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Косик Лілія Андріївна, яка взяла участь в цьому засіданні в режимі відеоконференції. Інші учасники в це судове засідання не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 за інформацією свого представника перебуває на навчанні, уповноважила Косик Л.А. представляти її інтереси, а тому, представник, не заперечувала щодо розгляду справи за відсутності позивача.
До суду 19.05.2025 за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , - адвоката Козоріз Оксани Олегівни такого змісту. ОСОБА_3 являється матір'ю позивачки ОСОБА_1 . З вересня 2024 року ОСОБА_3 проживає за кордоном (Німеччина). Донька, ОСОБА_1 виявила бажання проживати та навчатись в Україні. Станом на сьогодні ОСОБА_3 не працює, оскільки здобуває необхідну кваліфікацію у Німеччині. Єдиним її доходом є соціальні виплати. Відповідно самостійно утримувати доньку, яка навчається і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги можливості не має. Зі слів доньки, батько ОСОБА_2 відмовляється надавати їй будь яку фінансову допомогу. У зв'язку із зазначеним позовні вимоги ОСОБА_1 підтримують в повному обсязі. ОСОБА_4 в цій заяві просила проводити розгляд справи без участі третьої особи - ОСОБА_3 та її представника адвоката - Козоріз О.О.
До суду 28.05.2025, до початку судового засідання у справі, надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в якій він вказав, що позов ОСОБА_1 до нього в частині стягнення аліментів в розмірі його заробітку він визнає повністю, в частині стягнення правничої допомоги визнає частково - в сумі 5000 грн. Просить розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі з таких підстав.
Згідно із позовною заявою 22 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб Турбівською селищною радою, Липовецькогорайону, Вінницької області, актовий запис №38. У шлюбі народилась дочка ОСОБА_1 (далі - Позивачка), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на сьогодні на розгляді у Калинівському районному суді Вінницької області знаходиться справа №132/980/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Позивачка, з 01.09.2021 року зарахована на денне відділення Вінницького медичного фахового коледжу ім. акед. Д.К. Заболотного по спеціальності медсестринство, сестринська справа бюджетна форма навчання. Станом на сьогодні позивачка навчається на 4 курсі у Вінницькому медичному фаховому коледжі ім. акед. Д.К. Заболотного на денній формі навчання. Позивачка, фактично проживає окремо від батька, ОСОБА_2 . Матеріальної допомоги відповідач доньці не надає. Позивачка отримує матеріальну допомогу лише від матері ОСОБА_3 . Дочка ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, оскільки їй необхідні кошти на харчування, одяг, книги, оплату транспортних послуг, інші витрати. Навчання позбавляє її можливості утримувати себе самостійно в повному обсязі, єдиним її доходом є стипендія. Згідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 працює заступником начальника-начальник сектору взаємодії з громадами Відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції головного управління національної поліції у Вінницькій області, його дохід у вигляді заробітної плати за 2024 рік становить 513 981 грн. Крім цього, відповідачу на праві приватної власності належать дві земельні ділянки 0,12 га та 2 га, від здачі яких у оренду відповідач також отримує дохід у вигляді орендної плати. На праві приватної власності ОСОБА_2 належить також автомобіль Шевроле Лачетті та частка у праві власності на квартиру. Відповідач станом на сьогодні є фізично здоровим та має фінансову можливість надавати матеріальну допомогу позивачці. У зв'язку з цим виникла необхідність звернутись до суду з цим позовом.
До позовної заяви також долучено копію студентського квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 20.10.2021. Дійсний до 30.06.2025. Згідно із яким позивач навчається за денною формою навчання на факультеті «Сестринське відділення» Вінницького медичного фахового коледжу ім. ак. Д.К. Заболотного.
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 03.04.2006 виконкомом Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно із копією довідки директора Вінницького медичного фахового коледжу ім. ак. Д.К. Заболотного від 25.04.2025 №366 ОСОБА_1 навчається у цьому коледжі на денному відділенні по спеціальності: Медсестринство, сестринська справа, бюджетна форма навчання. Термін навчання до 30.06.2025.
Із долучених до позовної заяви відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.04.2025 ОСОБА_1 протягом січня 2023 року - грудня 2024 року отримала доходи у виді стипендії на суми від 400 грн. до 1004,81 грн. щомісячно.
Також представником позивача додатково 14.05.2025 та 27.05.2025 надано суду копії квитанцій та платіжних інструкцій щодо витрат ОСОБА_1 на придбання продуктів харчування, одягу, ліків тощо, зокрема, за період з 16.04.2025 по 12.05.2024 на суму 12187,97 грн.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина врегульовано главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК України), яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, шляхом сплати аліментів (статті 199-201 СК України).
Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Зазначена правова позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У Сімейному кодексі України закріплено принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак із системного аналізу вказаних норм випливає, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню такі обставини як потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Одночасно, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача аліментів на її утримання є правомірною.
На підставі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів суд виходить із положень ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, згідно із якими відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд враховує, що відповідач є працездатним і може надавати матеріальну допомогу на утримання позивача у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу). Будь-яких доказів протилежного суду не надано.
За результатами наведеного в позовній заяві обґрунтування щодо витрат на навчання суд дійшов висновку, що розмір аліментів в 1/4 частини доходів відповідача, які позивач просить стягувати з відповідача на його утримання, є обґрунтованим.
Враховуючи те, що позивач продовжує навчання, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, натомість відповідач в добровільному порядку не приймає участі в його утриманні, суд вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, що буде достатнім для належного утримання повнолітнього дочки, яка продовжує навчання, та відповідатиме її інтересам.
З огляду на викладене, враховуючи, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), а також те, що розмір призначених аліментів має бути обґрунтованим, справедливим, необхідним та достатнім для розумного задоволення потреб повнолітньої дочки, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовільнити.
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, враховуючи, що позивач звернулася до суду 06.05.2025, то аліменти мають бути присуджені з дня її звернення до суду з позовом, тобто, з 06.05.2025.
Щодо розподілу судових витрат суд дійшов такого висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорцій но до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У поданому позові ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмір 10000 грн.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат представником позивача подано: копію договору про надання правової допомоги від 28.04.2025 №040/25, укладеного ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «ФОРОСТЯК І ПАРТНЕРИ»; копію додаткової угоди №1 від 28.04.2025 до вказаного договору, згідно із якою вартість послуг (гонорар) складає 10000 грн. незалежно від обсягу наданих послуг; копію платіжної інструкції від 29.04.2025 про сплату ОСОБА_1 на користь Адвокатського об'єднання «ФОРОСТЯК І ПАРТНЕРИ» 10000 грн. за надані юридичні послуги згідно із додатковою угодою від 28.04.2025 до договору про надання правової допомоги від 28.04.2025 №040/25; копію акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 13.05.2025 із описом наданих послуг та їх вартістю до договору про надання правової допомоги від 28.04.2025 №040/25.
Зокрема, з копії акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 13.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 28.04.2025 №040/25 вбачається, що адвокатським об'єднанням надано позивачу такі послуги: консультація клієнта - 1 год.; підготовка, збирання доказів, вивчення письмових доказів та написання позовної заяви - 5 год.; представництво в суді першої інстанції - 3 год. (подання позовної заяви, процесуальних документів, участь в судових засіданнях). Всього 8 годин, загальна вартість послуг 10000 грн.
Оцінюючи надані позивачем докази, суд дійшов такого висновку.
Згідно із ч.ч. 4-5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведених норм права, обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги (всього 8 години), обсягом наданих адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.
Вказану суму суд вважає співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами).
Положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підпунктом 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028 гривень.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на наведені положення законодавства, подання позову в електронному виді, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» у розмірі 484,48 грн. (3028 х 0,4 х 0,8 х 0,5).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, необхідно допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76-78, 80 - 81, 89, 141, 206, 211, 229, 247, 258 - 259, 263 - 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 182, 183, 191, 199 - 201 Сімейного кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу (заробітку) щомісяця, починаючи з 06 травня 2025 року і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_1 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави в розмірі 484,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Косик Лілія Андріївна, адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359, оф. 238, адреса для кореспонденції: 79006, м. Львів, вул. І. Гонти,1, РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Третя особа - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник третьої особи - адвокат Козоріз Оксана Олегівна, адреса: Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 359, офіс 238, РНОКПП НОМЕР_7 .
Повний текст судового рішення складено та проголошено 03.06.2025.
Суддя Н.П. Карнаух