02 червня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 752/13502/22
номер провадження №22-ц/824/4693/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Деркач С.С.,
представник відповідача Рикова Н.В. в режимі відеоконференцзв'язку,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника акціонерного товариства компанія «Автомобільні дороги України» - Рикової Нелі Володимирівни,
представника дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - Олефіренко Валентини Василівни
на рішення Голосіївського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року /суддя Машкевич К.В./
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства компанія «Автомобільні дороги України», дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу №70-ВК від 22.06.2022 про звільнення з посади директора Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор», поновлення на цій посаді з 22.06.2022 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 374 713,20 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.12.2024) позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ №70-ВК від 22.06.2022, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Черкаський облавтодор» з 22.06.2022, стягнуто з ДП «Черкаський облавтодор» 41 657,40 грн середнього заробітку за період з 23.06.2022 до 18.07.2022, стягнуто судовий збір на користь держави (1984,80 грн з АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та 1211,20 грн з ДП «Черкаський облавтодор»). У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, апелянти АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ДП «Черкаський облавтодор» звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та відмовити в задоволенні позову.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянти посилались на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважають, що судом не враховано вимоги Закону України «Про основи національного спротиву», який передбачає укладення контракту добровольця для зарахування до Сил територіальної оборони. Позивач не надав контракт, а довідка та витяг з наказу в/ч НОМЕР_1 не є належними доказами. ОСОБА_1 не повідомив АТ про мобілізацію, продовжував виконувати обов'язки директора, що суперечить умовам контракту. Обізнаність про мобілізацію встановлена лише в суді, тому наказ про увільнення не видавався. Гарантії ч. 3 ст. 119 КЗпП не застосовуються, оскільки позивач не довів виконання обов'язків у робочий час. Звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП є законним.
Апелянт ДП «Черкаський облавтодор» також зазначав, що суд не врахував законність звільнення через закінчення строку контракту, відсутність контракту добровольця, неповідомлення позивачем про мобілізацію та виконання ним обов'язків директора. Описка в позовній заяві свідчить про звернення іншої особи, а її виправлення судом є незаконним. Стягнення середнього заробітку є необґрунтованим через відсутність заяви позивача, спір про розмір виплат, відсутність вини ДП та його скрутний фінансовий стан.
Позивач ОСОБА_1 у відзивах просив залишити рішення без змін, а апеляційні скарги відхилити. Він зазначив, що був мобілізований 24.02.2022 за Указом Президента №69/2022, а не як доброволець ДФТГ, тому контракт добровольця не потрібен. Мобілізацію підтверджують довідка в/ч НОМЕР_1 від 11.03.2022 та витяг з наказу від 24.02.2022. Відповідачі були обізнані про службу з лютого-березня 2022, що підтверджено протоколом судового засідання від 16.11.2023. Описка в позовній заяві є технічною, не впливає на суть спору. Закон не вимагає заяви для стягнення середнього заробітку, а фінансовий стан ДП не звільняє від виплат. Позивач просив поновити строк для подання відзивів через поважні причини (військова служба, обсяг матеріалів).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у позові, на підставі наступного.
Судом встановлено, що 22.06.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» укладено контракт №245 про призначення позивача директором ДП «Черкаський облавтодор» строком до 22.06.2022.
Наказом №105-ВК від 18.06.2021 позивача призначено на посаду.
24.02.2022 ОСОБА_1 був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони ЗСУ, що підтверджується довідкою від 11.03.2022 №139-д та витягом з наказу від 24.02.2022 №2.
22.06.2022 наказом №70-ВК позивача звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП через закінчення строку контракту.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керувався статтями 43, 51 Конституції України, статтями 21, 24, 36, 94, 119, 233, 235 Кодексу законів про працю України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 263-266, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Законами України «Про правовий режим воєнного стану», «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про оплату праці», постановами Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 та №168 від 28.02.2022, які встановлюють гарантії для мобілізованих працівників, порядок обчислення середнього заробітку, а також висновками Верховного Суду в постановах від 13.06.2018 (справа №813/782/17), від 06.02.2020 (справа №818/777/17) щодо неможливості звільнення працівників під час військової служби.
Суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 під час військової служби порушує ч. 3 ст. 119 КЗпП України, яка гарантувала збереження місця роботи, посади та середнього заробітку до 18.07.2022. Середній заробіток стягнуто за період з 23.06.2022 до 18.07.2022, оскільки з 19.07.2022 Закон №2352-IX скасував цю гарантію.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2024 у справі №753/4969/23 (провадження №61-4800св24) дійшов висновку, що стаття 119 КЗпП України не передбачає продовження строку дії строкового трудового договору (контракту) на час виконання державних або громадських обов'язків, таких як військова служба чи обов'язки добровольця територіальної оборони. Гарантії збереження місця роботи, посади та середнього заробітку, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП, застосовуються лише протягом чинності строкового трудового договору. У зазначеній справі Верховний Суд підтвердив, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремого волевиявлення працівника, оскільки воля на укладення та припинення строкового договору виражена при його підписанні. Звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв'язку із закінченням строку контракту є правомірним, навіть якщо працівник виконує державні обов'язки, оскільки ці обов'язки не впливають на строк дії контракту.
У цій справі контракт №245 від 22.06.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» мав чітко визначений строк дії до 22.06.2022. Позивач не надав доказів фактичного продовження трудових відносин після цієї дати або вимоги сторін про їх продовження. Мобілізація ОСОБА_1 24.02.2022, підтверджена довідкою та витягом з наказу, не впливає на строк дії контракту, оскільки, відповідно до висновків Верховного Суду, ч. 1 ст. 119 КЗпП не передбачає автоматичного продовження строку трудового договору.
Таким чином, звільнення позивача наказом №70-ВК від 22.06.2022 за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП було законним, оскільки строк дії контракту сплив, а трудові відносини припинилися на законних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Оскільки позивач в такій категорії справ звільнений від сплати судового збору, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно компенсувати Акціонерному товариству «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 2381, 76 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року - скасувати, відмовивши у позові ОСОБА_1 до акціонерного товариства компанія «Автомобільні дороги України», дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Компенсувати Акціонерному товариству «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 2381, 76 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: