Справа №761/46690/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6118/2025
28 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Документ» про зобов'язання вчинити дії,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Савчук Ю.Н.,-
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Документ» про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року у відкритті провадження за вказаною позовною заявою відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 18 грудня 2024 року скасувати та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються спору у сфері публічно-правових відносин, які, у відповідності до положень ст. ст. 19, 20 КАС України, не підлягають розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Висновки суду відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Документ» про зобов'язання вчинити дії.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.
Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Документ» про зобов'язання вчинити дії.
Позивач звернувся до відповідача з метою отримання послуги щодо виготовлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон. ДП «Документ» повідомило ОСОБА_1 про необхідність підтвердження наявності електронного військово-облікового документа. Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги договору та закону.
За ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 5 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру.
Відповідно до ч. 10 ст. 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта/паспортів громадянина України для виїзду за кордон громадянину України, який постійно проживає за кордоном, під час його перебування в Україні здійснюються розпорядником Реєстру.
Відтак, для оформлення та видачі документів, що посвідчують особу (паспорт) вживається комплекс заходів, що здійснюється різними суб'єктами, залежно від повноважень, визначених саме Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Пунктом 1.1. статуту ДП «Документ», затвердженого наказом ДМС України № 200 від 13 серпня 2014 року, передбачено, що ДП «Документ» засноване на державній власності і належить до сфери управління ДМС України. Підприємство функціонально включене до системи органів міграційної служби України.
За п. 2.3.1. п. 2.3 статуту підприємства предметом діяльності підприємства є: організація роботи з надання представницьких, інформаційно-консультаційних та інших послуг громадянам України у сфері міграції.
Враховуючи вищевикладене, ДП «Документ» в розумінні Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» є державним підприємством, яке належить до сфери управління Державної міграційної служби, та, відповідно, розпорядником Реєстру і уповноваженим суб'єктом та в розумінні Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єктом надання адміністративних послуг.
Згідно п. п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Зазначені положення закону вказують на те, що ДП «Документ» є суб'єктом, якому делеговано повноваження на надання адміністративних послуг з видачі паспорту громадянина України, що свідчить про наявність між сторонами публічно-правового спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та обґрунтовано закрив провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо виконання договору про надання послуг, колегія суддів відхиляє, оскільки ДП «Документ» не є надавачем послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а ОСОБА_1 не має статусу споживача цих послуг. Відтак на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», як помилково вважає позивач.
Таким чином, слід вважати правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 18 грудня 2024 року постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 02 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко