справа №760/1555/25 Головуючий у суді І інстанції: Тесленко І.О.
провадження №22-ц/824/7949/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
28 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Музичко С.Г., Болотова Є.В.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення,
У січні 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, має право на її відшкодування. Реалізувати це право можна шляхом пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні до початку судового розгляду.
Зазначав, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення. В іншому випадку шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні або позову, що подається в порядку цивільного судочинства, коли по справі винесено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач чітко зазначив у своїй позовній заяві про те, що ним подається саме цивільний позов у кримінальному провадженні № 12024105020001620, звернення з яким до суду позивач обгрунтовує вчиненням щодо нього кримінального правопорушення, позивач має право звернутися з даним позовом до органу досудового розслідування, в провадженні якого перебуває зазначене кримінальне провадження.
Також суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у випадку незгоди позивача з діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування чи прокурора, які вчиняються у межах проведення досудового розслідування та урегульовані нормами КПК України, оскарження процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування здійснюється у порядку, встановленому КПК України.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 11 ЦК України регламентовано підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою захисту на його думку порушених прав, з метою відшкодування спричинених кримінальними правопорушенням збитків, моральної та матеріальної шкоди, останній звернувся до з позовною заявою до суду в рамках цивільного судочинства.
ОСОБА_1 є потерпілою стороною у кримінальному провадженні № 12024105020001620, відомості за яким внесено до ЄРДР 05.11.2024 року, за ознакою ч. 1 ст. 129 КК України.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача у розмірі 300 000 грн, а також упущену вигоду та збитки, які спричинені за наслідками їх протиправних кримінальних дій, які завдані кримінальними правопорушенням потерпілому ОСОБА_1 , ТОВ «С-Профі» в розмірі 1 450 000 грн.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, серед основних завдань кримінального судочинства стоїть питання про притягнення винних осіб до відповідальності, як засіб правового реагування держави з метою дотримання правопорядку. Кримінальне судочинство поряд із вирішенням питань дотримання правопорядку та притягнення винних осіб до відповідальності допускає одночасне вирішення питань приватного характеру, яким заподіяно шкоди.
Питання про захист від порушень приватних та/або публічних прав належить розглядати в порядку цивільного, адміністративного чи господарського судочинства, або спеціального виду судочинства - судом з питань інтелектуальної власності.
Само по собі кримінальне судочинство не становить іншої, ніж зазначено, юрисдикції судів, створених для захисту порушених приватних прав, тому не можна стверджувати, що потерпілій особі слід заявляти вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, лише в порядку кримінального судочинства. При вирішенні питання суд повинен виходити з характеру спору, суб'єктного складу правовідносин, предмету та підстав заявлених вимог.
Таким чином, за суб'єктним складом правовідносин, предметом спору та характеру спірних матеріальних правовідносин, даний спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції помилково застосовано п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просив ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відповідно до якого зобов'язати відповідачів відшкодувати заподіяну моральну та матеріальну шкоду кримінальними діями позивачів у повному обсязі. Тобто скаржник просив позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Однак дані твердження суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вони суперечать нормам ЦПК України., з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не наділений відповідними повноваженнями для такого розгляду.
Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 16 вересня 2020 року у справі №757/395/19-ц зазначив, оскільки суд першої інстанції заяву про забезпечення позову по суті не розглядав, а повернув її заявнику, то ухвалення судового рішення по суті апеляційним судом за наслідком розгляду такої заяви виходить за межі повноважень апеляційного суду.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «02» червня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов