27 травня 2025 року місто Київ
справа № 361/709/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/8160/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Василишина В.О. від 16 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Заяву мотивовано тим, що вона та ОСОБА_3 з жовтня 2020 року почали проживати разом, офіційно шлюб не реєстрували, оскільки ОСОБА_3 було призвано на військову службу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів у національній безпеці і стримуванні збройної агресії РФ проти України.
За час їх спільного проживання вони вели спільне господарство, проживали в орендованій квартирі, оскільки є переселенцями, мали спільний бюджет, збирали кошти на внесення першого платежу на купівлю власного житла, займалися благоустроєм житла, робили ремонт, купували та ремонтували меблі. Всі свята проводили у колі рідних та друзів, які знали про їхні відносини та намір одружитися. Після мобілізації ОСОБА_3 підтримував її матеріально та постійно надсилав гроші.
Зазначала також, що встановлення даного факту необхідно їй для набуття необхідних повноважень з метою подальшого виконання належних дій в якості члена родини загиблого.
Посилаючись на викладене, заявник просила встановити факт, що вони з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу, у період з 4 жовтня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що надані ОСОБА_1 докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків притаманних подружжю. Спільні фотографії та переписка особистого характеру, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції ухвалено рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як жінки та чоловіка.
Вважає, що доказами ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слугують: намір одружитись по закінченню війни; ведення спільного господарства; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла; надання взаємної допомоги; спільні фотографії; скріншоти особистих переписок у соціальних мережах. Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, надані докази для підтвердження сімейних стосунків доводять факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки.
Вказує, що згідно судової практики Верховного Суду із фактичними обставинами даної справи, відносини заявника із загиблим не зводилися до відпочинку, а мали всі притаманні ознаки сімейного життя.
Наголошує, що згідно вимог Сімейного кодексу України, процесуального закону та висновків Верховного Суду не вбачається наявності визначеного строку, протягом якого особи мали проживати разом для кваліфікації такого проживання сімейними стосунками.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник Міністерства оборони України - ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність її доводів, оскільки судом вірно надано оцінку усім обставинам справи.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник Міністерства оборони України - ОСОБА_5 усудовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо актового запису про смерть, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: вибухова травма.
3 січня 2024 року Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 Серії НОМЕР_1 .
На запит суду Першою броварською державною нотаріальною конторою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не відкривалася.
Згідно інформації, наданої Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області від 21 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 був зареєстрований 20 лютого 2019 року за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до інформації, наданої на запит суду Міністерством соціальної політики України від 30 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Адреса для листування та фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
В матеріалах справи наявні спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також скріншоти переписок.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (абзац 1 частини 2 статті 3 СК України).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99, обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 8 грудня 2021 року у справі №531/295/19 та інших, зокрема і в постанові від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначила:
"Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 3 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що вони разом проживали в орендованій квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно займалися благоустроєм житла, робили ремонт, купували та ремонтували меблі, відкладали разом кошти на внесення першого внеску на придбання власного житла, були заручені та мали намір одружитися.
За приписами статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше
значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Аналіз наведених положень закону свідчить, що заявник повинна довести належними доказами не лише факт спільного проживання із ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, а й факт ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями частини 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини того, що заявник не надала належних доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 4 жовтня 2020 року по 31 грудня 2023 року були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу.
Дійсно, як правильно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_1 посилаючись на те, що вони з ОСОБА_3 спільно проживали в орендованій квартирі, не долучила відповідного договору оренди житлового приміщення.
Копія письмових пояснень громадянки ОСОБА_4 , яка зазначає про здачу в найм ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_5 , не є належним і допустимим доказом. Матеріали справи не містять ні копії відповідного договору, ні доказів оплати орендної плати, ні правовстановлюючих документів на квартиру.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги надані заявником фотографії та переписку особистого характеру (скріншоти) з ОСОБА_3 , оскільки згідно сталої судової практики Верховного Суду, яка є не змінною, такі докази самі по собі, за відсутності інших належних доказів, не доводять факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю.
Також суд обґрунтовано відхилив як недопустимі докази письмові пояснення, подані заявником від інших осіб, оскільки такі пояснення самі по собі не є належним засобом доказування. Вони не оформлені у встановленому законом порядку, зокрема у формі афідевіту, а допит відповідних осіб як свідків заявлений не був.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження наведених заявником як у заяві, так і в апеляційній скарзі, обставин наявності спільного бюджету, здійснення спільного благоустрою житла, здійснення ремонту, купівлю та ремонт меблів й інших предметів домашнього побуту заявником не надано жодного доказу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку, що у відповідності до вимог ст. 76, 77, 78 ЦПК України ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які доводять факт спільного проживання її разом з ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, в період з 4 жовтня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, розглядаючи справу суд першої інстанції в межах доводів заяви повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Посилання апелянта на інше, відмінне від висновків суду першої інстанції, розуміння обставин справи та правової природи спірних правовідносин, а також власне тлумачення норм матеріального і процесуального права, не може свідчити про помилковість чи необґрунтованість рішення суду. Така правова позиція є виключно суб'єктивним баченням апелянта і не має доказового значення у розумінні статей 76 - 83 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги, по суті, зводяться до повторення аргументів, викладених у заяві, які були предметом дослідження суду першої інстанції, отримали належну оцінку з урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки відповідних доводів, оскільки скарга не містить нових обставин чи належних заперечень щодо висновків суду, які могли б поставити під сумнів їх законність або обґрунтованість.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги
безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: