Справа №761/13092/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3358/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ХОУМ» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 7202400110000013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 3 ст. 212-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти в сумі 465 349 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» (код ЄДРПОУ 39182454), відкритих в наступних банківських установах, а саме:
1) ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123), а саме: НОМЕР_1 (українська гривня);
2) АТ «ПУМБ» (МФО 334851), а саме: НОМЕР_2 (українська гривня); НОМЕР_3 (українська гривня).
В іншій частині клопотання слідчого залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не врахував, що вказане майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Апелянт наголошує на відсутності події та ознак складу кримінального правопорушення та відношення арештованих коштів до обставин даного кримінального провадження, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 3 ст. 212-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Представник ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» у судове засідання повторно не прибула, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомила та клопотань про відкладення судового засідання не подавала.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки 04.04.2025 року оскаржувану ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, копію оскаржуваної ухвали апелянт не отримував, а апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» подала до суду 11.04.2025 року, а відтак колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, детективами Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72024001120000013 від 29.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 3 ст. 212-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00333581), ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 40441851), ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» (код ЄДРПОУ 39182454), що входять до Olkom Group, в період 2020 - 2024 років здійснювались заходи направлені на умисне ухилення від сплати податків під час виплати тіньової заробітної плати.
В ході перевірки отриманої інформації встановлено, що підприємством налагоджено стійку схему ухилення від сплати податків та зборів шляхом виплати заробітної плати в конвертах, шляхом використання механізмів поповнення карткових рахунків відкритих в різних банківських установах, регулятором яких є НБУ.
Суть схеми в умисному ухиленні від сплати податків, в період 2020 - 2024 років, полягає в наступному: службовими особами товариства укладено ряд договорів на предмет виплати офіційної заробітної плати (середньомісячна чисельність співробітників варіюється від 160 до 200 осіб в різний період часу, залежить від сезонності та завантаженості виробничих потужностей підприємства) - пакетної програми в ряді комерційних банків України.
Слідством встановлено перерахування працівниками ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД», ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД», ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» на банківські картки неофіційної «тіньової» заробітної плати із призначенням платежу «Поповнення готівки через термінал BANKVOSTOK …» у обсягах, визначених у аналітичному продукті №9.3/3.3.3/467-25 від 22.01.2025.
В подальшому, отримано висновок експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститута судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №153/765-766 за результатами проведення судової економічної експертизи від 14.03.2025 та підтверджено не нарахування, та не сплати (перерахуванню) до бюджету податків та зборів ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» (код ЄДРПОУ 39182454) на загальну суму 465 349 грн., а саме: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 201 838 грн.; військовий збір на загальну суму 16 820 грн.; єдиний соціальний внесок на загальну суму 246 691 грн.
Відповідно до реєстраційної картки платників податків ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ», у товариства наявні відкриті рахунки в ПАТ «БАНК ВОСТОК», АТ «ПУМБ» (МФО 334851).
Постановою детектива БЕБ від 24.03.2025 грошові кошти у сумі 465 349 грн. на вказаних рахунках визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2025 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 465 349 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» (код ЄДРПОУ 39182454), відкритих в наступних банківських установах, а саме:
1) ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123), а саме: НОМЕР_1 (українська гривня);
2) АТ «ПУМБ» (МФО 334851), а саме: НОМЕР_2 (українська гривня); НОМЕР_3 (українська гривня).
Задовольняючи частково клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку про те, що грошові кошти ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ», які знаходяться на вказаних рахунках, відповідають критеріям визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути використані в суді для доведення обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя вважав за доцільне накласти арешт на вказане майно для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ», які знаходяться на рахунках, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту грошових коштів ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ», які знаходяться на рахунках, може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Окрім цього, слідчим суддею належним чином встановлено, що зазначені у клопотанні прокурора обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 3 ст. 212-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних та доказами, а санкція статті передбачає, у тому числі, конфіскацію майна, а тому існує обґрунтований ризик відчуження, приховання чи знищення майна задля запобігання можливої конфіскації у разі доведеності в майбутньому висунутого обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказані грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання представника апелянта на невідповідність грошових коштів критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вищевказані грошові кошти ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ», які знаходяться на рахунках, можуть бути отримані в результаті ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів, а також можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб колегією суддів не встановлено.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст.170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити представнику ОСОБА_6 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ХОУМ» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ХОУМ» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________