Справа 757/21711/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4014/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 KK України у кримінальному провадженні №12025100060000792 від 09.05.2025,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.07.2025 включно, без визначення застави.
Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_11 про взяття підозрюваного ОСОБА_8 на особисту поруку.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а у разі часткового задоволення апеляційної скарги - обрати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді передачі на особисту поруку народному депутату України ОСОБА_11 або у вигляді домашнього арешту в конкретно визначений період доби (з 22:00 до 06:00) за адресою: АДРЕСА_1 , або визначити заставу у розмірі 242 240 грн.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що під час розгляду клопотання слідчим та прокурором не було надано жодних доказів чи аргументів на підтвердження наявності відповідних ризиків, які б давали слідчому судді достатні підстави вважати, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказував прокурор, застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а у разі часткового задоволення апеляційної скарги - обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід, а саме: домашній арешт, особисту поруку або заставу.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що фактичні обставини інциденту свідчать про особистий конфлікт, а не хуліганство, потерпілий діяв агресивно, мав при собі зброю, натомість вказує, що підозрюваний, будучи особою з інвалідністю, лише захищався, а постріл був випадковим.
Крім того, апелянт зазначає, що слідчий суддя не навів конкретних фактів, які б підтверджували наявність обґрунтованих ризиків, не надав оцінку даним про особу підозрюваного та не розглянув можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференцзв'язку) та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100060000792 від 09.05.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.05.2025 приблизно об 11:30 год. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи біля будинку № 4-В по вул. Старонаводницька в м. Києві, побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який йшов до свого автомобіля. В подальшому, ОСОБА_8 почав провокувати конфлікт з приводу паркування автомобіля ОСОБА_13 на заасфальтованому майданчику, на що ОСОБА_13 зазначив, що авто припарковане відповідно до правил дорожнього руху та ОСОБА_13 у подальшому прибере свій автомобіль.
У цей момент у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, який ОСОБА_8 зберігав при собі.
ОСОБА_8 у той же день та час, перебуваючи у публічному місці за вказаною вище адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи, що такі діяння є суспільно-небезпечними, зневажливо ставлячись та ігноруючи норми моралі та етики, прагнучі продемонструвати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, здійснив один постріл предметом, схожим на пістолет з маркуванням Glock 45 USA 9x19 AFSS 518 в землю біля ніг потерпілого, після чого направив пістолет в його бік та голосно висловлюючись нецензурною лайкою, погрожував повторним застосуванням зброї відносно ОСОБА_14 , у свою чергу останній сприйняв дану погрозу як реальну.
09.05.2025 ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
09.05.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Коростишів, Житомирської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого (зі слів), було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025100060000792 від 09.05.2025, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
10.05.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 07.07.2025 включно, без визначення застави.
Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_11 про взяття підозрюваного ОСОБА_8 на особисту поруку.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування на даному етапі досудового розслідування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності, а саме: протоколом огляду місця події від 09.05.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому свідку ОСОБА_17 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_18 , іншими доказами в їх сукупності.
Разом з тим, під час досудового розслідування слідчий суддя, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановив наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання колегії суддів, встановивши зазначені обставини, слідчий суддя не навів в ухвалі достатніх даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та, відповідно, не обґрунтував належним чином наявність обставин застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111 - 112 рішення від 1 березня 2007 року).
Ризик утечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (Becciev v. Moldova п. 58).
Хоча національний суд має певну свобод розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Суомінен проти Фінляндії п. 36).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (Буров проти України п. 51).
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обмежився лише посиланням на законодавчі норми кримінального процесуального закону та застосував підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, належним чином не обґрунтувавши прийняте рішення щодо конкретного кримінального провадження та особи підозрюваного.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого не в повній мірі дотримався підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не визначив мету та цілі, які стоять за ним, а тому колегія суддів вважає, що в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження та практики Європейського суду з прав людини, оскільки обставин необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, крім того при здійсненні вибору між залишенням під вартою та звільненням презумпція залишається за звільненням ("Bykov v. Russia" п. 61).
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Дослідивши надані суду апеляційної інстанції матеріали кримінального провадження та врахувавши конкретні обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , ступінь суспільної небезпеки та його наслідки, суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованих йому дій та дані про особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є особою з інвалідністю ІІ групи, активним учасником громадянського суспільства, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, врахувавши процесуальну поведінку останнього, колегія суддів вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Як визначено п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії такої ухвали лише до граничного дня закінчення строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 07.07.2025 включно.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги сторони захисту підлягають задоволенню частково, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 липня 2025 року.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти негайно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований або проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;
- не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, обчислювати до 07 липня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення i оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________