21 травня 2025 року м. Київ
Справа №357/14098/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/8318/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Бебешко М.М. 20 січня 2025 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив розірвати шлюб, який було зареєстровано 08 квітня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 280.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що сторони перебували у шлюбі з 2008 року. У шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте наразі сімейні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинились, оскільки кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім'ю, вони не ведуть спільного господарства, не мають спільного сімейного бюджету. Кожен з них знаходиться в процесі створення нової сім'ї, а тому подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, у зв'язку з чим просить шлюб розірвати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено.
Шлюб ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , зареєстрований 08 квітня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 280 - розірвано.
Судові витрати у справі за оплату судового збору, залишено за позивачем.
Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишено без змін.
Рішення суду мотивовано тим, що збереження їх сім'ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Не погодилась із зазначеним судовим рішенням відповідач, її представником - адвокатом Кабула І.Ю. подана апеляційна скарга, в якій вона зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи та неправильним їх дослідженням і оцінкою.
Вказує на те, що подання позивачем позову про розірвання шлюбу для неї було повною несподіванкою, оскільки в них не було жодних конфліктів та сварок. Зазначає, що суд першої інстанції розриваючи шлюб між ними невірно встановив обставини справи, а саме що вони не підтримують подружніх стосунків, оскільки підтвердженню цього наведеного факту немає. За таких обставин, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного та обґрунтованого рішення про задоволення позову.
Також відповідач вказує на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі сторін у справі та не забезпечив саме її участь в судовому засіданні.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, наголошував на відсутності можливості збереження сім'ї з відповідачем, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити його без змін.
Відповідач та/або її представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме в матеріалах справи наявний звіт, сформований системою АСЕД «Апеляція» про доставку повідомлення про призначений розгляд справи представнику відповідача - адвокату Кабула І.Ю. /а.с.63/
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
08 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 280. /а.с.6/
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 02 липня 2014 року /а.с.18/;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 04 березня 2010 року. /а.с.19/
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, і в ході розгляду справи наполягав на його задоволенні.
Відповідач в особі представника - адвоката Кабула І.Ю. під час розгляду справи в суді першої інстанції 08 листопада 2024 рок ознайомилась з матеріалами справи, 11 листопада 2024 року подала клопотання про надання сторонам строку на примирення терміном у 6 місяців. /а.с.31-34/
Позивач у заяві від 20 листопада 2024 року заперечував щодо надання строку на примирення. /а.с.35/
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2024 року сторонам був призначений строк на примирення терміном два місяці. /а.с.37-38/
17 січня 2025 року представником відповідача - адвокатом Кабула І.Ю. була подана заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 20 січня 2025 року з підстав її неможливості прибути в судове засідання. /а.с.42/
Позивач у заяві від 20 січня 2025 року вказав, що підтримує заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі. /а.с.43/
20 січня 2025 року судом першої інстанції ухвалено рішення про розірвання шлюбу між сторонами у справі.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є подружжям, проте один із них наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідач просила про надання строку на примирення тривалістю у 6 місяців. Судом першої інстанції було надано сторонам строк на примирення терміном два місяці, однак між сторонами примирення не відбулось.
Позивач продовжує наполягати на розірванні шлюбу зі спливом значного часу після звернення до суду з цим позовом, а отже у сторін була можливість для примирення, яке у даному випадку не відбулося, тому доводи наведені в апеляційній скарзі відносно того, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи та думка сторін є безпідставними.
Виходячи з норм сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
У позовній заяві, та поясненнях наданих в суді апеляційної інстанції, позивач зазначав, що спільне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, різні погляди на життя та сімейні цінності, їх сім'я існує формально, вони вже досить тривалий час не проживають разом та спільного господарства не ведуть, а всі спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 56 СК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо не з'ясування судом першої інстанції її позиції щодо розірвання шлюбу, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, за змістом ст.ст. 13, 43 ЦПК України, особа, яка бере участь у розгляді справи, розпоряджається своїми правами на власний розсуд, в тому числі й правом безпосередньої участі у справі.
Заява відповідача подана її представником про надання строку для примирення, свідчить про те, що відповідач була обізнана про те, що в суді перебуває вказана справа, з її предметом та підставами позову, а тому мала змогу надати свої пояснення та заперечення з приваду заявлених позовних вимог.
Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції не забезпечив саме її участь в судовому засіданні слід визнати безпідставним, оскільки виходячи з вимог процесуального закону сторона у справі має брати участь в судовому розгляді як особисто так і через представника, участь якого вбачається з матеріалів справи. Слід також зазначити, що заявлене представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи не є обов'язковим для суду, суд має право відкласти розгляд справи лише у разі наявності поважних причини неявки сторони у справі, натомість зі змісту клопотання не вбачається зазначення представником відповідача причин, які можна визнати поважними причинами неявки в судове засідання.
А тому право сторін на подання доказів та надання особистих пояснень не було порушено, розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності сторін, однак не призвів до неправильного встановлення обставин справи та її вирішення.
Посилання відповідача на те, що твердження суду першої інстанції про те, що шлюб між сторонами носить формальний характер, не відповідає дійсності та жодними доказами не підтверджений, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки будь-які докази того, що сторони виявили намір примиритись, або дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин у матеріалах справах відсутні, та відповідачем не надані, напроти, при апеляційному перегляді справи встановлено, що за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися, через що подальше збереження цього шлюбу є неможливим.
Таким чином, відповідач оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість висновку щодо неможливості збереження шлюбу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем витрати при зверненні з апеляційною скаргою компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 02 червня 2025 року.