справа № 761/46060/17
провадження № 22-ц/824/4767/2025
29 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року в складі Осаулова А. А.,
встановив:
20.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 14 серпня 2024 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1.
Скарга обґрунтована тим, що 14 серпня 2024 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Микитин С. С. винесено постанову про арешт коштів боржника.
Вказану постанову вважає незаконною, враховуючи ту обставину, що заявою від 18 грудня 2019 року він повідомив старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І. Л. про наявність майна, на яке можливо здійснити звернення стягнення для погашення боргу.
Враховуючи бездіяльність органу ДВС, він поштовим відправленням направив на адресу органу ДВС майно, яке підлягає реалізації згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджує документами Укрпошти та відповідними заявами від 25.04.2023 та від 24.11.2023 року.
Таким чином, ним, як боржником, сумлінно та належним чином виконувались обов'язки по виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2019 року, що виключає подальші примусові виконавчі дії з боку органу стягнення.
Так, на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2019 року ним було направлено до Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) наступне майно: принтер «Самсунг» орієнтованою вартістю 2 000 грн; принтер «НР» орієнтованою вартістю 2 000 грн; системний блок комп'ютера 2 шт, телефон «Панасонік», принтер загальною вартістю 7 000 грн; системний блок комп'ютерний 2 шт. загальною вартістю 4 000 грн; монітор вартість 2 000 грн; монітор вартістю 2 000 грн; монітор вартістю 6 000 грн, всього на суму 25 000 грн, що значно перевищує суму боргу за судовим рішенням.
Між тим, орган стягнення відмовився від отримання надісланого на його адресу майна, що підтверджується відзивом на позовну заяву ( провадження 4-с/761/69/2024) від 25.01.2024.
Фактичні обставини справи свідчать про ухилення органу державної виконавчої служби від своїх обов'язків щодо виконання судового рішення за рахунок майна боржника, оскільки державні виконавці відмовились від отримання такого майна, не здійснили дій по оцінці та реалізації майна боржника, в тому оскаржувана постанова є незаконною.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року вказану скаргу залишено без задоволення.
22.11.2024, засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року та прийняти нове судове рішення про задоволення скарги.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
Зазначив, що судовими рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року та від 09 листопада 2020 року вже були встановлені обставини наявності у боржника спірного майна для погашення боргу, а згідно наданих поштових накладних отримувачем відповідного майна є саме орган стягнення - Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).
Судом першої інстанції проігноровано правові висновки Верховного Суду від 29 березня 2023 року по справі №202/1182/22, відповідно до яких повернення виконавчого документа у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснення виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними - не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача прав повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавче провадження не є закінченим.
А тому всі дії учасників виконавчого провадження по виконанню рішення по справі №761/46060/17 є чинними, а висновок суду першої інстанції про юридичну непов'язаність виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_3 є передчасним та поверховим.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судове засіданні сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
16.04.2025 стягувач ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просила розглянути справу без її участі.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень частини другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2019 року ( справа №761/46060/17 ) стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачену нею грошову винагороду за договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2017 року у розмірі 15000 грн та судовий збір у розмірі 1 280 грн.
На виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Києва № 761/46060/17 від 05 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 16 280 грн.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І. Л. від 12 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа №761/46060/17.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І. Л. від 12 листопада 2019 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в ТОВ «Юридична компанія «Юридичні партнери».
Постановою старшого державного виконавця старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І. Л. від 06 грудня 2019 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у АО «Агенція правозахисників».
Ухвалою Шевченківського районного суду від 21 травня 2020 року визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 06.12.2019 року ВП НОМЕР_5.
12.11.2019 Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)Красноштан І. Л. від 12.11.2019 року ВП НОМЕР_5.
18 грудня 2019 року до Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він повідомив про наявність у нього майна, на яке можливо накласти арешт, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою, у якій просив суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця Красноштан І.Л. неправомірною та зобов'язати провести опис, арешт та реалізацію майна, перелік якого зазначено його заяві від 18 грудня 2019 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року (справа №761/46060/17, провадження №22-ц/824/6925/2025) скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І. Л. від 07 листопада 2022 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 виконавчий документ № 761/46060/17 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами розшукати майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, не виявилося можливим.
В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Красноштан І. Л. про повернення стягувачу виконавчого документа від 07 листопада 2022 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4; визнати протиправною бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) по неприйманню майна від боржника з метою погашення боргу та не проведення інших дій щодо такого майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» - отримання майна від боржника, опис, арешт, оцінку, реалізація чи передання стягувачу в рахунок погашення боргу; зобов'язати Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) прийняти передане ним майно, направлене засобами поштового зв'язку, та вчинити з цим майном дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» - здійснити його опис, арешт, оцінку та реалізацію або переданню стягувачу в рахунок погашення боргу.
Зазначав, що маючи намір сумлінно виконати рішення суду, 02 березня 2023 року він направив на адресу Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) наявне у нього майно - комп'ютерну і офісну техніку з описом та оціночною вартістю. 07 березня 2023 року він отримав смс-повідомлення, що державний виконавець не забирає надіслане ним майно з відділення поштового зв'язку. ОСОБА_1 вважає, що винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу є передчасним, оскільки виконавець мав вчинити дії, направлені на опис та реалізацію надісланого майна та закінчити виконавче провадження у зв'язку з виконанням рішення та виключення його з реєстру боржників.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року (справа №761/46060/17, провадження № 22-ц/824/9667/2023) у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
22 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського ВДВС
у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №761/46060/17 про стягнення з ОСОБА_1 боргу.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС
у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Лазаревої А. І. від 24 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 761/46060/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу, а також зобов'язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно.
24 листопада 2023 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до установ банків.
Постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29 листопада 2023 року
у ВП НОМЕР_6 звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 , зокрема з заробітної плати в розмірі 20% в межах суми боргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року (справа №761/46060/17, апеляційне провадження №22-ц/824/13911/2024) в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29 листопада 2023 року
у ВП НОМЕР_6 відмовлено.
14 серпня 2024 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС
у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Микитин С. С. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа №761/46060/17, виданого 05.08.2019, винесено постанову про арешт коштів боржника.
Доводами скарги ОСОБА_3 на вказану постанову державного виконавця є те, що ним в період з 01.02.2023 по 02.03.2023 було направлено до Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ ( м. Київ) рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості.
На підтвердження цих доводів ОСОБА_1 надав до скарги:
- копії опису вкладення в кількості 7 примірників;
- копію заяви від 25 квітня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3, в якій він просив негайно отримати у поштовому відділені належне йому майно та вчинити дії по реалізації майна або передачі його стягувачу в рахунок погашення боргу згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження»;
- копію заяви від 24 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_7, в якій він просив негайно отримати у поштовому відділені належне йому майно та вчинити дії по реалізації майна або передачі його стягувачу в рахунок погашення боргу згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження»;
- опис майна та накладні про направлення рухомого майна на адресу державної виконавчої служби.
Київським апеляційним судом в постанові від 24 жовтня 2024 року (справа №761/46060/17, апеляційне провадження №22-ц/824/13911/2024) встановлено, що ВДВС повернув боржнику направлене вказане майно за зворотною адресою відправника.
Відмовляючи у задоволенні даної скарги суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження № НОМЕР_8, в рамках якого винесена оскаржувана постанова, було відкрито 24.11.2023, а згідно з наданими скаржником описами вкладень та поштовими накладними майно було направлено заявником до відділу у лютому та березні 2023 року, тобто до відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8.
При цьому, надані заяви від 25.04.2023 р. та від 24.11.2023 р. стосуються виконавчого провадження НОМЕР_3, яке за даними АСВП завершено. Місце знаходження вказаного майна невідоме.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до частини першої статті 56 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Наклавши арешт на кошти боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в розміні 14 931,51 грн, державний виконавець під час винесення оскарженої постанови діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах своїх повноважень та на підставі наявних в матеріалах виконавчого провадження доказів.
Такого способу звернення стягнення на майно боржника як самостійне направлення боржником майна поштою на адресу виконавчої служби Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.
Колегія суддів встановила, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 29 березня 2023 року по справі №202/1182/22.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.06.2025.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук