09 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 72023101000000001 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року, з підготовчого судового засідання, повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 72023101000000001 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Повертаючи кримінальне провадження прокурору, своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить конкретного формулювання обвинувачення з викладенням в повному обсязі об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення та конкретної правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону, якій діяв на час інкримінованого ОСОБА_7 діяння.
Зокрема, відповідно до обвинувального акта, діяння, які інкримінуються ОСОБА_7 , вчинені останнім в період з 11.01.2016 року по 26.01.2016 року, однак правова кваліфікація діяння ОСОБА_7 не містить посилання на редакцію закону, який діяв на час вчинення інкримінованого йому діяння, який змінювався та зазначення якого безпосередньо впливає на визначення об'єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Справа №11-кп/824/3140/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 5 ст. 191 КК України Доповідач ОСОБА_1
Також висунуте ОСОБА_7 обвинувачення не може вважатися конкретним, оскільки в ньому не зазначена форма вини і вид умислу, натомість констатується факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що суперечить принципу презумпції невинуватості, гарантованого ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
Крім того, в обвинувальному акті викладено лише зміст встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , й правова кваліфікація кримінального правопорушення, в якому підозрюється останній. З тексту обвинувального акта вбачається, що формулювання обвинувачення починається зі слів «Встановлено, що…», що є аналогічним та повністю співпадає зі змістом обставин, встановлених в ході досудового розслідування за висунутою ОСОБА_7 підозрою. Таким чином, обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не висунуто.
Окрім того, правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність викладена в обвинувальному акті не після викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а після формулювання обвинувачення.
І за наявності таких недоліків обвинувального акта суд визнав неможливим призначення судового розгляду та прийняв рішення про його повернення прокурору.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор у провадженні, вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України та містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
При цьому, висновки суду, згідно яких обвинувальний акт не містить конкретного формулювання обвинувачення, є безпідставними, оскільки в обвинувальному акті фактичні обставини та формулювання обвинувачення викладено, як це встановлено прокурором.
Також позиція суду щодо відсутності в обвинувальному акті посилання на редакцію Закону, який діяв на час вчинення інкримінованого ОСОБА_7 діяння, який змінювався, не відповідає дійсності та є неналежною підставою для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору.
Крім того, в ст. 191 КК України внесено зміни Законами № 2617-VIII від 22.11.2018 року та № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, відповідно до яких правова кваліфікація кримінального правопорушення та диспозиція ст. 191 КК України не змінювалася, що ніяким чином не впливає на визначення об'єктивної сторони складу злочину.
Вказує й на те, що на час розгляду обвинувального акта у підготовчому судовому засіданні правова кваліфікація та обсяг обвинувачення стосовно ОСОБА_7 встановлені, викладені вірно та не можуть бути змінені без проведення судового розгляду та визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження.
Однак, на стадії підготовчого судового засідання суд надав оцінку викладеним у обвинувальному акті фактичним обставинам, що суперечить вимогам ст. 314 КПК України.
Вважає, що суд у підготовчому судовому засіданні вийшов за межі наданих йому повноважень, надавши оцінку обсягу висунутого обвинувачення як неконкретного чи такого, що суперечить правовій кваліфікації кримінального правопорушення.
Разом з тим, у підготовчому проваджені не вирішуються питання про доведеність вини обвинуваченого та не з'ясовується суть обвинувачення, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Крім того, зазначає, що, відповідно до ст.ст. 338, 339, 340 КПК України, прокурор уповноважений змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитись підтримувати державне обвинувачення.
Таким чином, вказує, що суд на підготовчому судовому засіданні розглядав кримінальне провадження по суті, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону, а саме вимог ст. 314 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 в запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, вказуючи на те, що висновки апеляційної скарги прокурора не ґрунтуються на дійсних матеріалах справи, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, який просив скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, а також заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акта прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що …обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави вважати, що основна мета складення та вручення обвинувального акта - це надання особі відомостей, які є достатніми для повного розуміння нею суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право, але не зобов'язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Як убачається з обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції в ухвалі послався на те, що він не містить конкретного формулювання обвинувачення, оскільки в ньому не зазначено форми вини і виду умислу, зміст формулювання обвинувачення аналогічний підозрі, при цьому констатує факт вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, правова кваліфікація діяння не містить посилання на редакцію закону, який діяв на час його вчинення, та викладена не після викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а після формулювання обвинувачення.
Разом з тим, згідно п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
При цьому виклад фактичних обставин справи, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинувачених.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №273/1053/17.
Отже, за наведених норм закону, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, як складової частини обвинувального акта, який в аспекті ст. 338 КПК України не завжди може бути остаточним на момент надходження обвинувального акта до суду, має відображати суть вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення. На стадії підготовчого судового засідання суд перевіряє відповідність викладених фактичних обставин кримінального правопорушення формулюванню обвинувачення, а об'єктивна сторона складу злочину, як і інші його складові, є питанням, яке вирішується судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 72023101000000001, прокурором викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, в тому обсязі, які прокурор вважає встановленими, і вони повністю співпадають з формулюванням обвинувачення ОСОБА_7 .
Що стосується висновків суду, що формулювання обвинувачення співпадає зі змістом підозри, висунутої ОСОБА_7 , то вказані обставини не є підставою для повернення обвинувального акта. Крім того, обвинувальний акт є завершальною стадією досудового розслідування, на підставі висунутої підозри.
Також слід зазначити, що закон уповноважує прокурора викласти в обвинувальному акті обставини, які він вважає встановленими, проте винним особу може бути визнано лише на підставі обвинувального вироку суду, тому категоричний виклад обставин справи щодо дій особи і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті не може вважатися порушенням ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
Відсутність у обвинувальному акті посилання на редакцію закону, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, не є визначеною законом підставою для його повернення. При цьому зміни, які було внесено в ст. 191 КК України на підставі Законів № 2617-VIII від 22.11.2018 року та № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, не стосувалися правової кваліфікації кримінального правопорушення та диспозиції ст. 191 КК України, які діяли на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 діяння, а тому не впливали на визначення об'єктивної сторони складу злочину.
Також і ті обставини, що правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність викладена в обвинувальному акті не після викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а після формулювання обвинувачення, не є тими недоліками, які перешкоджають призначити обвинувальний акт до розгляду у суді, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення по суті є консистенцією усього обвинувального акта, яка має інформувати особу у вчиненні якого кримінально-караного діяння вона обвинувачується.
Таким чином, висновки суду щодо невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки вказані обставини є предметом перевірки під час розгляду кримінального провадження по суті.
Ті ж відомості, які містяться в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 , містять достатні відомості для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення і є необхідними для підготовки адекватного захисту.
Отже, на думку колегії суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження і надання оцінки правильності кваліфікації дій обвинуваченого, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора у провадженні підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 72023101000000001 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3