справа № 359/4394/24
головуючий у суді І інстанції Борець Є.О.
провадження № 22-ц/824/5401/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
26 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Онишко Вікторії Михайлівни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також стягнення всіх сум, що підлягали виплаті в день звільнення з роботи, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що він працював у ДП «МА «Бориспіль» на посаді провідного бухгалтера.
Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07.10-1 від 24 лютого 2022 року в усіх структурних підрозділах підприємства, крім працівників, вказаних у додатку №1, був встановлений простій з 24 лютого 2022 року до дня усунення причин, що слугували підставою для оголошення простою.
Для працівників, вказаних у додатку №1, була запроваджена дистанційна робота за межами території підприємства.
Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07-12 від 01 червня 2022 року були внесені зміни до наказу №01-07.10-1 від 24 лютого 2022 року, згідно з якими працівникам, вказаним у додатку №1, була запроваджена робота на території підприємства, в тому числі у виробничих приміщеннях відокремленого структурного підрозділу ДП «МА «Бориспіль» - Бориспільської філії ДП «МА «Бориспіль» з інженерно-технічного забезпечення; а працівникам, вказаним у додатку №2 - дистанційна робота за межами території підприємства у межах України.
18 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримав лист, зі змісту якого йому стало відомо про те, що наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-27/1-30 від 01 грудня 2023 року позивач був внесений у додаток №1.
У зв'язку з цим, 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 без зволікань з'явився на робоче місце.
Однак, наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №11-07/1-10/п від 05 січня 2024 року позивачу була оголошена догана за прогул без поважних причин у період часу з 09 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року та з 17 листопада 2023 року до 18 грудня 2023 року.
ОСОБА_1 посилається на те, що до 18 грудня 2023 року йому не було відомо про внесення його до додатку №1, а також про обов'язок бути присутнім на роботі в означені періоди часу.
Ця обставина свідчить про те, що оскаржуване дисциплінарне стягнення було накладено незаконно. Крім того, при звільненні з роботи позивач не отримав виплати у загальному розмірі 65 326 грн 34 коп. Тому, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №11-07/1-10/п від 05 січня 2024 року, а також стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 65 326 грн 34 коп.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції, дослідивши докази та обставини справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Онишко В.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що на момент винесення догани ОСОБА_1 не був ознайомлений під підпис з правилами внутрішнього розпорядку, а ознайомився з ними лише 12 лютого 2024 року, що вказує на необґрунтованість зазначення в оскаржуваній догані порушення працівником пунктів документу, з яким його не ознайомлено під підпис.
Також вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що за період з дня встановленого простою з 24 лютого 2022 року до грудня 2023 року жодного разу позивач не викликався на роботу та не залучався до дистанційної роботи.
Розпорядчого документа щодо конкретного місцеперебування ОСОБА_1 під час простою матеріали справи не містять.
Посилається на те, що додаткова угода не містить конкретизації при яких обставинах позивач повинен повідомити ДП МА Бориспіль при тимчасовому залишені свого місця постійної реєстрації (на тиждень, понад місяць тощо), що не суперечить статті 33 Конституції України про вільне пересування.
Зазначення у додатковій угоді про обов'язок працівника повідомити у триденний термін про зміну місця проживання, на думку апелянта, не стосується його ситуації, так як він не змінював місця проживання та адреси для листування, а лише тимчасово виїхав у с. Сторожове Чутівської громади Полтавської області для вирішення сімейних справ, знаючи, що перебуває у простої та увільнений від виконання трудових обов'язків.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово повідомлявся про його виведення з режиму простою та про необхідність виходу на роботу також шляхом надсилання йому смс-повідомлень та повідомлень у додатку «Vibеr».
Судом першої інстанції визнано ці докази допустимими та проігноровано те, що додатковою угодою визначена як засіб зв'язку тільки поштова адреса: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, ОСОБА_1 в процесі розгляду справи жодного разу не підтвердив отримання вказаних повідомлень.
На думку апелянта, вказані скрін-шоти повідомлень у додатку «Vibеr» не є належними та допустимими доказами.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акту №14-37-1616 від 19 грудня 2023 року (а.с.135 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень щодо причин його відсутності на роботі. Позивач лише усно повідомив про те, що 02 жовтня 2023 року він перебував у с. Чутове Полтавської області. Тому позивач цілком обґрунтовано був визнаний таким, що порушив вимоги, передбачені п.4.30 Посадової інструкції провідного бухгалтера №14-05/1-10 від 16 листопада 2017 року та п.3.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників підприємства №01-06-1 від 12 грудня 2013 року.
Позивач при розмові з головним бухгалтером в присутності працівників підприємства 19 грудня 2023 року при виході на роботу надавав усні пояснення щодо відсутності на роботі. До цього моменту та пізніше ОСОБА_1 ніхто не попередив про існування наказу «Про створення комісії з розслідування причин відсутності працівників на роботі» від 01 листопада 2023 року №01-07/1.1-13;
Скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що до Акту від 26 грудня 2023 року № 14-37-1640 долучено Акт від 19 грудня 2023 року № 1937-1616 «Про відмову від надання письмових пояснень», який не містить посилання, яка саме комісія його складає, з якого питання та яким розпорядчим документом вона створена. Посилання на наказ «Про створення комісії з розслідування причин відсутності працівників на роботі» від 01 листопада 2023 року №01-07/1.1-13 в Акті від 19 грудня 2023 року № 1937-1616 відсутній.
ОСОБА_1 не було оголошено, що від нього вимагаються письмові пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення.
З наказом «Про створення комісії з розслідування причин відсутності працівників на роботі» від 01 листопада 2023 року №01-07/1.1-13; актом про результати розслідування факту відсутності працівника на роботі від 26 грудня 2023 року №14-37-1640 (з додатками) позивач ознайомився тільки 13 лютого 2024 року.
Також з Правилами про внутрішній трудовий розпорядок працівників підприємства №01-06-1 від 12 грудня 2013 року позивач ознайомився тільки 12 лютого 2024 року. Про що свідчить аркуш ознайомлення, якому суд не надав належної оцінки у своєму рішенні.
Вказує, що судом залишено поза увагою те, що відповідач свідомо вводив в оману суд та розповсюджував неправдиву інформацію при складання Акту від 26 грудня 2023 року № 14-37-1640, наданні відзиву від 23 квітня 2024 року, службової записки головного бухгалтера ДП «МА «Бориспіль» №14-10-791 від 09 травня 2024 року (а.с.218-221 т.1), для обґрунтованості та негайного виклику на роботу визначав, що ОСОБА_1 як провідний бухгалтер підрозділів підпорядкованих головному бухгалтеру залучений до проведення щорічної інвентаризації на підприємстві.
Проте наданий суду наказ «Про призначення робочих інвентаризаційних комісій по структурним підрозділам підприємства» від 25 вересня 2023року №01-07.4-22 свідчить, що позивач не був включений до жодної з створених комісій та його виклик на роботу не мав нагальної виробничої необхідності.
В матеріалах цивільної справи містяться копії платіжних інструкцій №65, №69 та №73 від 4 березня 2024 року (а.с.59, 60, 66 т.2), відповідно до яких вбачається, що в день звільнення з роботи позивачу були виплачені грошові кошти у загальному розмірі 20701 грн 65 коп.
Однак, суд першої інстанції зазначив, що позивач та його представник не подали жодного доказу на підтвердження того, що позивачу належали до виплати грошові суми у більшому розмірі, зокрема у розмірі 65326 грн 34 коп.
Апелянт з таким висновком суду не погоджується, так як в позові міститься розрахунок недоотриманих позивачем коштів, який є фаховим бухгалтером.
Також посилається на те, що суд першої інстанції жодного разу не розглядав питання щодо правильного нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 20 грудня 2023 року по 09 лютого 2024 року з урахуваннямневідповідності нарахувань, відпускних ліквідаторам ЧАЕС та компенсації відпускних при звільненні, які проводиться відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 2 статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №11-07/1-1719/п від 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ДП «МА «Бориспіль» на посаду провідного бухгалтера (а.с.24-25, 236-237 т.1).
Зі змісту п.4.30 Посадової інструкції провідного бухгалтера №14-05/1-10 від 16 листопада 2017 року вбачається, що позивач зобов'язався дотримуватись вимог інструкції з охорони праці, правил внутрішнього трудового розпорядку та правил протипожежної безпеки (а.с. 142-149 т. 1). Позивач ознайомився з посадовою інструкцією 27 листопада 2017 року (а.с. 24,150 т. 1).
Зі змісту п.3.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників підприємства №01-06-1 від 12 грудня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язався працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, розпорядчих документів щодо здійснення заходів з мобілізаційної підготовки, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір (а.с.152-162 т.1).
Позивач ознайомився з Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників підприємства 27 листопада 2017 року, що підтверджується його особистим підписом у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу №11-07/1-1719/п від 24 листопада 2017 року (а.с. 25 т. 1), а також 12 лютого 2024 року (а.с. 151 т. 1).
З огляду на те, що Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників підприємства в іншій редакції ніж від 12 грудня 2013 року в матеріалах справи відсутні, а позивач ознайомився з ними при прийнятті на роботу - 27 листопада 2017 року, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на момент винесення догани ОСОБА_1 не був ознайомлений під підпис з правилами внутрішнього розпорядку.
Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07.10-1 від 24 лютого 2022 року в усіх структурних підрозділах підприємства, крім працівників, вказаних у додатку №1, був встановлений простій з 24 лютого 2022 року до дня усунення причин, що слугували підставою для оголошення простою. Для працівників, вказаних у додатку №1, була запроваджена дистанційна робота за межами території підприємства (а.с.23 т.2).
Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07-12 від 01 червня 2022 року були внесені зміни до наказу №01-07.10-1 від 24 лютого 2022 року, згідно з якими працівникам, вказаним у додатку №1, була запроваджена робота на території підприємства, в тому числі у виробничих приміщеннях відокремленого структурного підрозділу ДП «МА «Бориспіль» - Бориспільської філії ДП «МА «Бориспіль» з інженерно-технічного забезпечення; а працівникам, вказаним у додатку №2 - дистанційна робота за межами території підприємства в межах України (а.с.24 т.2).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 10 вересня 2022 року, укладеної ДП «МА «Бориспіль» з ОСОБА_1 , до трудового договору №11-07/1-1719/п від 24 листопада 2017 року, сторони передбачили можливість ознайомлення працівника з наказами та іншими документами ДП «МА «Бориспіль» шляхом надсилання їх за адресою місця проживання позивача: АДРЕСА_2 .
Документи надіслані з використанням одного з засобів зв'язку, зазначених у пункті 1 цієї додаткової угоди, вважаються одержаними працівником з дати їх надсилання ДП «МА «Бориспіль» (пункт 2)
Про зміну засобів зв'язку, зазначених у пункті 1 цієї додаткової угоди, працівник зобов'язаний письмово повідомити протягом 3-х календарних днів ДП «МА «Бориспіль» (пункт 3).
У випадку не повідомлення працівником про зміну засобів зв'язку, зазначених у пункті 1 цієї додаткової угоди, протягом 3-х календарних днів ДП «МА «Бориспіль», в подальшому документи, надіслані з використанням одного із засобів зв'язку, зазначених у пункті 1 цієї додаткової угоди, вважатимуться одержаними працівником з дати їх надсилання ДП «МА «Бориспіль» (пункт 4) (а.с.26 т.1).
Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07-63 від 28 вересня 2023 року були внесені зміни до наказу генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07.10-1 від 24 лютого 2022 року, згідно з якими з 01 жовтня 2023 року ОСОБА_1 був внесений у додаток №1(а.с.26 т.2).
Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07-77 від 31 жовтня 2023 року були внесені зміни до наказу №01-07.10-1 від 24 лютого 2022 року, згідно з якими ОСОБА_1 був внесений у додаток №1 з 01 листопада 2023 року (а.с.73 т.1).
Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07-83 від 01 грудня 2023 року були внесені зміни до наказу №01-07.10.1 від 24 лютого 2022 року, згідно з якими ОСОБА_1 був внесений у додаток №1 також з 01 грудня 2023 року (а.с.34 т.1, а.с.27 т.2).
Отже, підсумовуючи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на підставі наказів генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №01-07-63 від 28 вересня 2023 року, №01-07-77 від 31 жовтня 2023 року та №01-07-83 від 01 грудня 2023 року у позивача ОСОБА_1 виник обов'язок з'являтись на роботі в періоди часу з 09 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року, з 17 листопада 2023 року до 18 грудня 2023 року та виконувати посадові обов'язки провідного бухгалтера безпосередньо на території підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2023 року, 12 жовтня 2023 року, 24 жовтня 2023 року, 31 жовтня 2023 року, 13 листопада 2023 року, 17 листопада 2023 року та 05 грудня 2023 року ДП «МА «Бориспіль» неодноразово надсилало позивачу листи, в яких повідомляло про виведення ОСОБА_1 з режиму простою та наполягало на явці на роботу з метою виконання посадових обов'язків провідного бухгалтера. А також, просило повідомити ДП «МА «Бориспіль» про причини відсутності позивача на роботі та надати підприємству документи, що підтверджують поважність причин невиходу на роботу (а.с.57, 62, 66, 72, 81-82, 87, 92-93 т.1).
Зі змісту поштової кореспонденції вбачається, що вказані листи надсилались роботодавцем ДП «МА «Бориспіль» за адресою місця проживання працівника (позивача): АДРЕСА_2 (а.с.58-61, 63-65, 68-71, 74-76, 83-86, 89-91, 95-96 т.1).
Вся кореспонденція надсилалася ДП «МА «Бориспіль» на ім'я позивача ОСОБА_1 цінними листами з описом вкладення із зазначенням контактних даних позивача, в тому числі і номеру його мобільного телефону, що зазначено у накладних про відправлення, тому про отримання листів позивач додатково повідомлявся Укрпоштою за допомогою повідомлення на вказаний мобільний номер телефону.
З матеріалів справи, також вбачається, що позивач, надсилаючи з смт Чутове Полтавської області листи від 16 жовтня 2023 року та 17 листопада 2023 року на ім'я роботодавця, на конвертах адресою заявника вказував АДРЕСА_2
З урахуванням умов пунктів 2, 4 додаткової угоди від 10 вересня 2022 року до трудового договору №11-07/1-1719/п від 24 листопада 2017 року, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані повідомлення роботодавця про виведення працівника ОСОБА_1 з режиму простою та про необхідність явки працівника на роботу з метою виконання посадових обов'язків вважаються одержаними ОСОБА_1 .
Крім того, зі змісту службової записки головного бухгалтера ДП «МА «Бориспіль» №14-10-791 від 09 травня 2024 року вбачається, що позивач неодноразово повідомлявся про його виведення з режиму простою та про необхідність виходу на роботу також шляхом надсилання йому смс-повідомлень та повідомлень у додатку «Viber» (а.с.218-221 т.1). Достовірність цього письмового доказу підтверджується скрін-шотами повідомлень, надісланих ОСОБА_1 (а.с.222-226 т.1).
Враховуючи, що відсутність комунікації з відповідачем не перешкодила ОСОБА_1 у жовтні та в листопаді 2023 року подати генеральному директору ДП «МА «Бориспіль» заяви про надання щорічної основної та додаткової відпусток, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не було відомо про необхідність виходу на роботу та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії позивача в означений період часу є непослідовними та суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, які відносяться до основоположних засад не тільки цивільного, а також трудового законодавства (а.с.137, 139 т.1).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц.
Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.
Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез'явлення працівника на роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, в період часу з 09 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 не з'являвся на робочому місці та не виконував посадові обов'язки провідного бухгалтера, що підтверджується актами про встановлення факту відсутності працівника на роботі з невідомих причин №1 від 09 жовтня 2023 року, №2 від 10 жовтня 2023 року, №3 від 11 жовтня 2023 року, №4 від 12 жовтня 2023 року, №5 від 13 жовтня 2023 року, №6 від 16 жовтня 2023 року, №7 від 17 жовтня 2023 року, №8 від 18 жовтня 2023 року, №9 від 19 жовтня 2023 року, №10 від 20 жовтня 2023 року, №11 від 23 жовтня2023 року, №12 від 24 жовтня 2023 року, №13 від 25 жовтня 2023 року, №14 від 26 жовтня 2023 року, №15 від 27 жовтня 2023 року, №16 від 30 жовтня 2023 року та №17 від 31 жовтня 2023 року (а.с.97-113 т.1).
З вказаних актів про встановлення факту відсутності працівника на роботі з невідомих причин вбачається, що ОСОБА_1 здійснювалися неодноразові телефоні дзвінки як мобільних телефонів головного бухгалтера, начальника групи розрахунків, бухгалтера відділу обліку нематеріальних активів так і з стаціонарних телефонів роботодавця, направлялися голосові повідомлення про необхідність з'явитися на роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, в період часу з 17 листопада 2023 року до 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 не з'являвся на робочому місці та не виконував посадові обов'язки провідного бухгалтера, що підтверджується актами про встановлення факту відсутності працівника на роботі з невідомих причин №19 від 17 листопада 2023 року, №20 від 20 листопада 2023 року, №21 від 21 листопада 2023 року, №22 від 22 листопада 2023 року, №23 від 23 листопада 2023 року, №24 від 24 листопада 2023 року, №25 від 27 листопада 2023 року, №26 від 28 листопада 2023 року, №27 від 29 листопада 2023 року, №28 від 30 листопада 2023 року, №29 від 01 грудня 2023 року, №30 від 04 грудня 2023 року, №31 від 05 грудня 2023 року, №32 від 06 грудня 2023 року, №33 від 07 грудня 2023 року, №34 від 11 грудня 2023 року, №35 від 12 грудня 2023 року, №36 від 13 грудня 2023 року, №37 від 14 грудня 2023 року, №38 від 15 грудня 2023 року, №39 від 18 грудня 2023 року (а.с.114-134 т.1).
Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з'ясувати, чим така відсутність була викликана. Для з'ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.
Зазначені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2023 року ДП «МА «Бориспіль» надіслав позивачу листа №03-22-1597, в якому повідомило про виведення ОСОБА_1 з режиму простою та наполягалона явці на роботу з метою виконання посадових обов'язків провідного бухгалтера. А також, просило повідомити ДП «МА «Бориспіль»про причини відсутності позивача на роботі з 09 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року та з 17 листопада 2023 року по теперішній час та надати підприємству документи, що підтверджують поважність причин невиходу на роботу (а.с. 92-93 т.1).
Вказаний лист отриманий позивачем 18 грудня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 02140 1204611 1 (а.с. 95,96 т. 1).
Позивач визнає, що 18 грудня 2023 року отримав вказаний лист, та у зв'язку з цим, 19 грудня 2023 року без зволікань з'явився на робоче місце.
Разом з тим, причини відсутності на роботі з 09 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року та з 17 листопада 2023 року по теперішній час працівник (позивач) не пояснив, будь-яких документів, що підтверджують поважність причин невиходу на роботу роботодавцю не надав.
Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об'єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з'явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.
Зазначені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21.
Зі змісту акту №14-37-1616 від 19 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень щодо причин його відсутності на роботі. Позивач лише усно повідомив про те, що 02 жовтня 2023 року він перебував у смт Чутове Полтавської області на відкритті меморіальної дошки Героя України ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_1 займався вирішенням сімейних справ, пов'язаних з оформленням спадщини (а.с.135 т.1).
У зв'язку з відсутністю з невідомих причин на роботі провідного бухгалтера підрозділів підпорядкованих головному бухгалтеру ОСОБА_1 наказом від 01 листопада 2023 року № 01-07/1.1-13 створено комісію з розслідування причин відсутності працівників на роботі (а.с. 54, 55 т. 1).
Згідно з акту про результати розслідування факту відсутності працівника на роботі від 26 грудня 2023 року № 14-37-1640 комісією встановлена причина відсутності на робочому місці ОСОБА_1 - прогул без поважних причин (а.с. 49-54 т. 1).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини не є поважними та не виправдовують відсутність працівника на роботі в періоди часу з 09 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року та з 17 листопада 2023 року до 18 грудня 2023 року.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що працівник (позивач) порушив вимоги, передбачені п.4.30 Посадової інструкції провідного бухгалтера №14-05/1-10 від 16 листопада 2017 року та п.3.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників підприємства №01-06-1 від 12 грудня 2013 року.
Згідно з частиною 3 статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №11-07/1-10/п від 05 січня 2024 року позивачу була оголошена догана за прогул без поважних причин у період часу з 09 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року та з 17 листопада 2023 року до 18 грудня 2023 року. Підстава: наказ «Про створення комісії з розслідування причин відсутності працівників на роботі» від 01 листопада 2023 року № 01-07/1.1-13, акт про результати розслідування факту відсутності працівника на роботі від 26 грудня 2023 року № 14-37-1640 (з додатками) (а.с. 47 т. 1).
Згідно з частиною 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Обчислення місячного терміну для застосування стягнення передбачається з дня виявлення не факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо.
З матеріалів справи вбачається, що відсутність позивача на роботі мала триваючий характер (період з 09 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року та з 17 листопада 2023 року до 18 грудня 2023 року), першим днем вчинення триваючого проступку було 09 жовтня 2023 року. За весь період відсутності позивача на роботі роботодавець не мав інформації щодо причин його неявки на роботу, тому не міг кваліфікувати дії працівника як прогул без поважних причин.
З огляду на це, датою виявлення проступку є дата складення акту про результати розслідування факту відсутності працівника на роботі №14-37-1640 від 26 грудня 2023 року, при цьому з 20 грудня 2023 року по 09 лютого 2024 року позивач перебував на лікарняному.
З огляду на встановлене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №11-07/1-10/п від 05 січня 2024 року про оголошення догани за прогул без поважних причин, та вважає, що застосування дисциплінарного стягнення здійснено з дотриманням строків, передбачених статтею 148 КЗпП.
Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) генерального директора ДП «МА «Бориспіль» №11-07/1-98/п від 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 звільнено з 04 березня 2024 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП з виплатою компенсації за 90 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (а.с. 178 т. 1).
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Перевіривши розрахунок недоотриманого позивачем доходу, апеляційним судом встановлено таке.
Щодо розрахунку заробітної плати
Позивачем наведений розрахунок заробітної плати за періоди, коли він був виведений з простою та не приступив до роботи у розмірі 19 905 грн 58 коп., а саме:
09-31 жовтня 2023 року за 17 робочих днів з 22 робочих днів по нормі у розмірі 2/3 посадового окладу (11 066 грн 67 коп./22*17=8 551 грн 52 коп.);
17-30 листопада 2023 року за 10 робочих днів з 22 робочих днів по нормі у розмірі 2/3 посадового окладу (11 066 грн 67 коп./22*10=5 030 грн 30 коп.);
01-18 грудня 2023 року за 12 робочих днів з 21 робочих днів по нормі місяця у розмірі 2/3 посадового окладу (11 066 грн 67 коп./21*12=6 323 грн 76 коп.).
Оскільки, виплата у розмірі 2/3 посадового окладу, передбачена виключно для працівників, які перебувають у простої, а позивач був виведений з простою з 09 жовтня 2023 року по 18 грудня 2023 року, згідно з табелями обліку робочого часу з жовтня по грудень 2023 року зазначені вище періоди обліковувалися ДП МА «Бориспіль» як інші види неявок позивача, а також позивач перебував у відпустці, тому підстави для виплати у розмірі 19 905 грн 58 коп. відсутні.
Щодо розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності
Середня зарплата для визначення суми лікарняних розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок № 1266).
Відповідно до пункту Порядку №1266 із розрахункового періоду виключаються календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин, а саме:
тимчасова непрацездатність; відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до 3 (6) років; відпустка без збереження заробітної плати; призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України; період, протягом якого працівник проходив військову службу і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період.
Періоду, як простій, у наведеному переліку немає. Відповідно, період простою не виключається з розрахункового періоду для визначення суми лікарняних. Також, в пункті 3 Порядку №1266 в переліку поважних причин відсутні період неявки працівника на роботі з нез'ясованих причин.
Щодо включення оплати простою в розрахунок середньої зарплати для лікарняних
Так простій не з вини працівника з оплатою не нижче 2/3 посадового окладу: належить до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5); включається в базу нарахування ЄСВ (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ); відображається у додатку Д1 об'єднаної звітності.
Відповідно до пункту 32 Порядку №1266 середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (об'єднана звітність).
Відповідно до частин 1,2 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору ДП МА «Бориспіль» відносно ОСОБА_1 не застосовувалось, тому ототожнення позивачем вказаного заходу із періодом перебування в простої є безпідставним. Таким чином, ні період перебування позивача в оплачуваному простої, ні суми нараховані за період простою, не виключаються з розрахункового періоду для обчислення лікарняних. Також не виключаються з розрахункового періоду неявки на роботі з нез'ясованих причин.
Розрахунковим періодом для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (пункт 7 Порядку №1266).
Розрахунок допомоги позивачу по тимчасовій непрацездатності за період хвороби з 20 грудня 2023 року по 09 лютого 2024 року, проведений ДП МА «Бориспіль», наведений в таблиці у відзиві на позовну заяву та становить 17 368 грн 52 коп.
Щодо розрахунку відпускних ліквідаторам ЧАЕС та компенсації відпускних при звільненні
Обчислення середньої заробітної плати при наданні усіх видів відпусток (за виключенням відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) або виплати компенсації за невикористані дні відпустки проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами) (далі - Порядок №100).
Позивач перебував в чорнобильській відпустці 16 календарних днів з 15 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року.
Відповідно абзацу 7 пункту 2 Порядку №100 з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник не працював згідно із законодавством і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. А отже виключати дні, коли він був відсутній на роботі з нез'ясованих причин немає підстав. Розрахунок середнього заробітку для оплати чорнобильської відпустки, проведений ДП МА «Бориспіль», наведений в таблиці у відзиві на позовну заяву та становить 4 174 грн 56 коп.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за дні невикористаної відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться з виплат, нарахованих у 2023 році (абзац 2 пункту 2 Порядку №100), а за невикористані дні відпустки, на які працівник набув право після 31 грудня 2023 року, - виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку (абзац 1 пункту 2 Порядку №100).
Позивач звільнений з роботи 04 березня 2024 року. При звільненні належить виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 85 днів, що набуті до 31 грудня 2023 року, виходячи з розрахункового періоду з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (абз.2 пункт 2 Порядку №100) та за 5 днів невикористаної відпустки з розрахунку за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю звільнення.
Розрахунок суми відпускних, проведений ДП МА «Бориспіль», наведений в таблиці у відзиві на позовну заяву та становить 1 390 грн 50 коп.
Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Порядку №100, з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник не працював згідно із законодавством і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. А отже виключати дні, коли позивач був відсутній на роботі з нез'ясованих причин немає підстав.
В матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій №№65,69,73 від 04 березня 2024 року про виплату в день звільнення з роботи позивачу грошових коштів у загальному розмірі 20 701 грн 65 коп. (1 344 грн 39 коп. + 2 195 грн 35 коп. + 17 161 грн 91 коп.).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що позивачу належали до виплати грошові суми у більшому розмірі, зокрема у розмірі 65 326 грн 34 коп.
З огляду вказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ДП «МА «Бориспіль» на користь позивача грошових коштів у розмірі 65 326 грн 34 коп.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення, то судовий збір сплачений позивачем за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Онишко Вікторії Михайлівни залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 03 червня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська