Справа № 428/13431/17
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5769/2024
17 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Ящуку Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Філатової Тетяни Миколаївни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2023 року (суддя Ольшевська І.О.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
у грудні 2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 35/2008 від 2 лютого 2008 року в розмірі 5 061 189,31грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 2 лютого 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 35/2008, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 110 400 доларів США на придбання транспортного засобу Mersedes-BenzML 350, 2008 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , терміном до 30 січня 2015 року із відсотковою ставкою 14,7 % річних.
Позивач посилався на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5 061 189,31грн, з яких заборгованість за кредитом - 80 152,03 доларів США; заборгованість за відсотками - 104 830,62 доларів США; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 62 084,03грн.
Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 січня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м. Київ заборгованість за кредитним договором № 35/2008 від 1 лютого 2008 року, станом на 4 квітня 2017 року у загальній сумі 4 999 105грн 28коп., а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави суму судових витрат у розмірі 74 399грн 48 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 лютого 2020 року замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м. Київ на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» у справі № 428/13431/17, виконавчих листах по справі
№ 428/13431/17 та у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі виконавчих листів № 428/13431/17.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року скасовано заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 січня 2018 року, цивільну справу № 428/13431/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» м. Київ, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2021 року замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт».
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт» заборгованість за кредитним договором № 35/2008 від 2 лютого 2008 року у розмірі 80 246,47 доларів США, що станом на 2 жовтня 2023 року за курсом НБУ складає 3 048 536,40грн, та судовий збір у розмірі 45 725,31грн, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 30 192,52грн. В решті позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Філатова Т.М. просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача зазначає, що позивачем були проігноровані вимоги процесуального законодавства та не надано належних і допустимих доказів розміру заборгованості по кредитному договору, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом.
Крім цього представник відповідача вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому, що у відповідності до п. 2.3 кредитного договору № 35/2008 від 1 лютого 2008 року за надання кредиту позичальник сплачує комісію у розмірі 1 % від суми кредиту, що становить 5575,20грн. Натомість, наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором зроблений у валюті розрахунку - доларах США, з якого вбачається, що за надання кредиту позивачем було нараховано комісію у розмірі 5575,20 доларів США, що свідчить про зарахування комісії за надання кредиту в доларах США, а не в гривнях, як це передбачено п. 2.3 кредитного договору № 35/2008 від 1 лютого 2008 року, що фактично збільшило суму заборгованості по кредиту.
Також представник відповідача зазначає, що згідно умов кредитного договору № 35/2008 від 1 лютого 2008 року відповідач мав здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 10 числа кожного місяця грошові кошти у розмірі 1315 доларів США упродовж строку кредитування, про що зазначено у графіку погашення заборгованості по кредиту, а тому перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Позивач звернувся до суду з позовом 5 грудня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності щодо місячних платежів, які мали бути здійснені відповідачем до 4 грудня 2014 року.
У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ «Фінансова компанія «Форт» Наваренко В.Г. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що незгода відповідача з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором, за відсутності контр-розрахунку, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що узгоджується з практикою Верховного Суду.
Також представник позивача зазначає, що заява відповідача про застосування
строків позовної давності є безпідставною, оскільки строк дії кредитного договору було визначено до 30 січня 2015 року, а банк звернувся до суду 5 грудня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.
ТОВ «ФК «Форт», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.74 т.3), свого представника у судове засідання не направило, клопотання про перенесення судового засідання не подало, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Філатової Т.М., яка апеляційну скаргу підтримала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 2 лютого 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форт», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (споживчий кредит) №35/2008, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 110 400 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 14,7% річних з кінцевим терміном повернення до 30 січня 2015 року.
Згідно пункту 1.1. договору, кредит видавався на придбання автотранспортного засобу марки Mercedes Benz легковий універсал, модель ML 350 AMG, який був переданий в заставу банку за Договором застави (п. 1.4 Договору № 35/2008).
Кредитним договором встановлений порядок надання кредиту, зокрема положення про укладання Позичальником зі Страховою компанією договору страхування Автомобіля та ризиків втрати, пошкодження, крадіжки, протиправних дій третіх осіб, дорожньо-транспортних пригод (повне КАСКО) на суму 100% (сто відсотків) від загальної вартості Автомобіля, та оплати страхового платежу; укладання Позичальником зі Страховою компанією договору обов'язкового страхування загально-правової відповідальності власників транспортних засобів, на умовах визначених законодавстві України, та оплати страхового платежу.
Відповідно до пункту 2.5.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався щомісячно до дати, встановленої в Графіку, поповнювати свій Поточний рахунок, визначений в п. 2.1.2, шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення частини Кредиту, процентів та плат, відповідно до умов цього Договору.
Згідно з графіком погашення заборгованості за тілом кредиту і відсотками платежі відповідачем мали здійснюватись щомісячно (10, 11, чи 12 числа відповідно до графіку) зі здійсненням першого платежу 10 березня 2008 року, а останнього (84-го платежу) 30 січня 2015 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 4 квітня 2017 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 80 152,03 доларів США; заборгованості за відсотками у розмірі 104 830,62 доларів США; та штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 62 084,03грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання до кредитним договором не виконав, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростував, свого розрахунку не надав, з клопотанням про проведення судової економічної експертизи не звертався, тому стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 80 152,03 доларів США та нараховані відсотки за користування кредитом у межах строку кредитування та позовної давності в сумі 94,44 доларів США, що загалом складає грошову суму в розмірі 80246,47 доларів США.
Також суд першої інстанції вважав, що позовна давність за основною вимогою
кредитором не пропущена, оскільки кредитні кошти надавалися на строк до 30 січня 2015 року, а з позовом банк звернувся до суду в грудні 2017 року. Водночас суд застосував наслідки спливу позовної давності до нарахованих за період до грудня 2014 відсотків за користування кредитом, а також відмовив у стягненні відсотків, нарахованих після спливу строку кредитування.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про наступне.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за договором.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції встановив, що банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, встановлених договором, тобто з метою придбання транспортного засобу, чого відповідач у апеляційній скарзі не заперечує.
При цьому у встановлений договором строк позичальник суму отриманих кредитних коштів та нараховані відсотки банку не повернув.
Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості, складений кредитором, не підтверджується належними й допустимими доказами, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як будь-якого документа (у тому числі контр-розрахунку) на спростування наданої кредитором інформації, відповідач суду не надав.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з позичальника на користь кредитора неповернутого тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк безпідставно нарахував комісію за надання кредитних коштів в доларах США, а не в національній валюті, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки судовим рішенням стягнуто лише заборгованість за тілом кредиту і відсотками за користування ним.
Під час розгляду справи судом першої інстанції представником відповідача подана
заява про застосування позовної давності, посилаючись на те, що до кожного щомісячного
платежу необхідно окремо розраховувати строки звернення до суду.
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки.
Частина перша статті 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з графіком погашення заборгованості за тілом кредиту і відсотками, який є додатком до кредитного договору, платежі відповідачем мали здійснюватись щомісячно (10, 11, чи 12 числа відповідно до графіку) зі здійсненням першого платежу 10 березня 2008 року, а останнього (84-го платежу) 30 січня 2015 року.
Отже, кредитним договором встановлений обов'язок відповідача повернути борг частинами. Також умови кредитного договору передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому незалежно від визначення у договорі строку кредитування, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу.
За таких обставин, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий підхід сформульований Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання з повернення кредиту та зі сплати процентів щомісячно у відповідності до чіткого графіку погашення кредиту, узгодженого сторонами, впродовж строку кредитування, то перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, а тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником періодичних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з
моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд першої інстанції.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що з цим позовом банк звернувся до суду 5 грудня 2017 року, стягненню підлягають платежі за тілом кредиту і відсотками, які згідно з графіком погашення кредиту підлягали сплаті після листопада 2014 року, а саме платежі, датовані 10 грудня 2014 року, 12 та 30 січня 2015 року, що складають суму до стягнення за тілом кредиту в розмірі 3 896,32 доларів США та процентами 91,44 доларів США.
Інша частина періодичних платежів, строк погашення яких настав до грудня 2014 року, не охоплюються позовною давністю та у зв'язку з цим стягненню в судовому порядку не підлягають.
За таких обставин, стягнутий судом розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає зміні шляхом зменшення з 80 152,03 доларів США до 3 896,32 доларів США.
Розмір процентів судом першої інстанції визначений відповідно до графіку погашення заборгованості, з врахуванням позовної давності, тому підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, необхідно зменшити з 80 246,47 доларів США до 3 990,76 доларів США.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, проте неправильно застосував норми матеріального права в частині визначення розміру заборгованості за тілом кредиту, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Філатової Тетяни Миколаївни задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2023 року змінити, зменшивши розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» з 80 246,47 доларів США до 3 896,32 доларів США.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 3 червня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук